ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2018 року м. Київ № 826/22713/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
08.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС» (ТОВ «КОРУМ СОРС») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення №0017461706 від 11.08.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 466804,1 грн.
В обґрунтування позовних вимог послалося на те, у зв'язку із зміною місцезнаходження вони помилково сплатили відповідну суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на рахунок податкового органу за попереднім місцезнаходженням. При цьому, товариство наголосило, що вказана сплата проведена ними вчасно та вони вжили всіх залежних від них заходів для перерахування помилково сплачених коштів на рахунок належного податкового органу.
З огляду на наведене, позивач вважає, що обов'язок щодо сплати ЄСВ був виконаний вчасно та в повному обсязі, отже порушення в частині несплати ЄСВ вчинено не було, що свідчить про протиправність спірного рішення відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.
Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що за даними картки особового рахунку платника ЄСВ ТОВ «КОРУМ СОРС» допускало несвоєчасну сплату ЄСВ з 21.10.2014 по 20.03.2015, у зв'язку з чим податковим органом обґрунтовано застосовані штрафні санкції в розмірі 253074,60 грн (10% своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015) за період з 21.10.2014 по 15.01.2015, та штрафні санкції в розмірі 164485,67 грн (20% своєчасно не сплачених сум з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 по 20.03.2015. Враховуючи несвоєчасність погашення позивачем заборгованості також обґрунтовано нарахована пеня в сумі 49243,83 грн.
Окремо відповідач наголосив, що платник ЄСВ зобов'язаний подавати звітність до фіскального органу за основним місцем обліку.
Виходячи з викладеного, відповідач вважає рішення №0017461706 від 11.08.2015 правомірним, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, неявку представника відповідача, суд за клопотаннями представників позивача, на підставі частини четвертої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.
Отже, розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВ «КОРУМ СОРС» є платником ЄСВ та до 26.09.2014 перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів в Донецькій області (ДПІ у Ленінському районі м. Донецька) (тимчасове місце обслуговування - Іллічівське відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів в Донецькій області (Іллічівське відділення Маріупольської ОДПІ)).
У зв'язку зі зміною місцезнаходження з 26.09.2014 позивач в якості платника ЄСВ перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
За період з 12.09.2014 по 23.09.2014 ТОВ «КОРУМ СОРС» сплачені авансові платежі за вересень 2014 року у загальній сумі 214556 грн одночасно з виплатою частини заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) за вересень 2014 року.
Згідно з даними картки особового рахунку ТОВ «КОРУМ СОРС» 15.10.2014 подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ за вересень 2014 року №1412608616 в якому вказано ЄСВ в сумі 878195,21 грн, термін сплати - 20.10.2014, вказана сума була сплачена 06.11.2014, в результаті чого станом на 20.10.2014 виникла заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 394048,61 грн.
20.11.2014 ТОВ «КОРУМ СОРС» подано звіт за жовтень 2014 року №1414232677 з нарахованою сумою ЄСВ 733686,91 грн, термін сплати - 20.11.2014. Станом на 20.11.2014 виникла заборгованість на суму 621269,58 грн, яка погашена 15.12.2014.
19.12.2014 ТОВ «КОРУМ СОРС» подано звіт за листопад 2014 року №1416050073 з нарахованою сумою ЄСВ 656781,15 грн, термін сплати - 22.12.2014, борг виник 22.12.2014 в сумі 629535,73грн, а погашений 15.01.2015.
19.01.2015 ТОВ «КОРУМ СОРС» подано звіт за грудень 2014 №1502063487 з нарахованою сумою ЄСВ 655276,42 грн, термін сплати - 20.01.2015, борг виник 20.01.2015 в сумі 621928,1 грн, погашений 13.02.2015.
20.02.2015 ТОВ «КОРУМ СОРС» подано звіт за січень 2015 року №1509460662 з нарахованою сумою ЄСВ 670483,07 грн, термін сплати - 20.02.2015, борг виник 20.02.2015 в сумі 643446,25 грн, погашений 20.03.2015.
Враховуючи вказані дані картки особового рахунку ТОВ «КОРУМ СОРС», відповідач дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 663133,09 грн, яка утворилася станом на 20.10.2014.
Такий висновок відповідача слугував підставою для прийняття рішення №0017461706 від 11.08.2015, згідно якого за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в період з 21.10.2014 по 15.01.2015 позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 253074,60 грн (10% своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015), в період з 21.01.2015 по 20.03.2015 нараховані штрафні санкції в розмірі 164485,67 грн (20% своєчасно не сплачених сум з 01.01.2015) та пеня - 49243,83 грн (0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу).
Позивач не погодився із рішенням №0017461706 від 11.08.2015 та 21.08.2015 подав до ГУ ДФС у м. Києві скаргу №478 на зазначене рішення.
Однак, рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 18.09.2015 №14426/10/26-15-10-08-16 скаргу позивача залишено без задоволення.
Вважаючи протиправним рішенням відповідача №0017461706 від 11.08.2015, а також не погоджуючись із рішенням контролюючого органу вищого рівня, прийнятим за результатом адміністративного оскарження спірного рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органів доходів і зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6, абзаців 1 і 2 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Частиною сьомою статті 9 цього ж Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
У відповідності до положень частин п'ятої, шостої і десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Так, згідно частини десятої статті 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 1 розділу VII Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015 накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Таким чином, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій, а також нарахування пені.
Судом встановлено, що 08.10.2014 позивач помилково сплатив ЄСВ в сумі 663133,09 грн на рахунок №37193201000567 в Головному управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, одержувач ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.10.2014 №1115, №1116, №1117, №1118, №1119, №1120, №1121, №1122, №1123. При цьому, вказані кошти позивач повинен був сплатити на рахунок, відкритий для ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Дані платіжні документи прийняті банком до виконання та платежі проведено в ті самі дні або наступні після них дні, що підтверджується відмітками банку на таких платіжних дорученнях.
З метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом, на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства, спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 19.09.2013 №493/815 затверджено Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 2.1 розділу ІІ вказаного Положення передбачалось, що Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій.
Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.
Згідно з частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України (БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Нормами частини п'ятої статті 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Аналіз норм цього Кодексу дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» міститься в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 Положення про єдиний казначейський рахунок, встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Тобто, зі змісту пунктів Положення про єдиний казначейський рахунок, слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.
Правовий аналіз наведених вище норм БК України та Положення про єдиний казначейський рахунок, дає підстави для висновку про те, що допущення платником помилок під час перерахування сум ЄСВ на бюджетний казначейський рахунок балансового рахунку 3719 іншого податкового органу в строк, встановлений частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частиною десятою і пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Оскільки такі суми ЄСВ були сплачені на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення в якості одержувача іншого податкового органу та перерахування кошів на його рахунок не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк.
Дані висновки суду кореспондуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2018 у справі № 2а-2686/09 та Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15.
Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надмірно та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №450, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 за №1601/24133, у разі помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок органу доходів і зборів, в якому платник не перебуває на обліку, такі кошти перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, у якому платник перебуває на обліку, за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.
Суд враховує, що позивач неодноразово звертався до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька (тимчасове місце обслуговування - Іллічівське відділення Маріупольської ОДПІ) з проханням перерахувати помилково сплачену суму ЄСВ на рахунок ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, про що свідчать листи позивача №387 від 13.10.2014, №437 від 06.11.2014 та №186 від 12.03.2015.
Однак, за результатами розгляду наведених звернень позивача Іллічівське відділення Маріупольської ОДПІ листами №14139/10/20-01-013 від 23.10.2014 та №15297/10/20-01 від 12.11.2014 повідомило позивача, що станом на 23.10.2014 та на 11.11.2014 відсутня можливість для проведення перерахування помилково сплаченого ЄСВ в сумі 663133,09 грн з рахунку 37193201000567 (Ленінський район м. Донецька) на рахунок ДПІ у Печерському районі м. Києва. Лише за наслідком розгляду третього звернення позивача було здійснено перерахування помилково сплаченого ЄСВ в сумі 663133,09 грн на рахунок ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Таким чином, позивач в період з жовтня 2014 року по березень 2015 року вживав належних заходів для своєчасного перерахування відповідних сум ЄСВ на рахунок ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), а вказані кошти не перераховувались на відповідний рахунок з незалежних від позивача причин, що й фактично призвело до тривалої наявності на особовому рахунку позивача суми недоїмки з ЄСВ.
Суд також враховує доводи позивача щодо наявності у ТОВ «КОРУМ СОРС» переплати зі сплати ЄСВ в сумі 536908,73 грн на час оскарження рішення відповідача №0017461706 від 11.08.2015. Як зазначає відповідач, беручи на облік ТОВ «КОРУМ СОРС» ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 30.09.2014 отримано від контролюючого органу за попереднім місцем обліку платника інформацію про стан розрахунків платника з бюджетом, згідно якої заборгованість по сплаті ЄСВ у ТОВ «КОРУМ СОРС» відсутня.
Водночас суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві при остаточному закритті інтегрованої картки платника ЄСВ ТОВ «КОРУМ СОРС» повинно було отримати від ДПІ у Ленінському районі м. Донецька інформацію щодо наявності сплати у законодавчо визначені строки ЄСВ в сумі 663133,09 грн та врахувати дану інформацію при винесенні спірного рішення.
В обґрунтування вказаних доводів позивач посилається на пункт 3 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до якого при переведенні на обслуговування платника з одного територіального органу Міндоходів до іншого (взяття на облік / зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання / місця обслуговування платника), пов'язаного зі зміною адміністративно-територіальної одиниці або включенням / виключенням з реєстру великих платників податків, територіальний орган Міндоходів за попереднім місцем обліку засобами програмного забезпечення виконує процедуру закриття та передачі інтегрованих карток до територіального органу Міндоходів за новим місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.
Разом з цим, згідно пункту 6 розділу І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, - облік податків, зборів та єдиного внеску в об'єднаних державних податкових інспекціях ведеться з обов'язковою ознакою належності платника до відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, - з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
При взятті на облік платника протягом відповідного року територіальним органом Міндоходів відкриваються інтегровані картки платника з дати нарахування або сплати податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).
Операції в інтегрованій картці платника здійснюються в хронологічному порядку (п. 7 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів).
Позивач як платник ЄСВ взятий на облік в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 26.09.2014, а сплата ЄСВ в сумі 663133,09 грн проведена позивачем 08.10.2014, тобто після закриття та передачі інтегрованих карток від ДПІ у Ленінському районі м. Донецька до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Отже, інформація про проведення вказаної сплати не могла бути передана ДПІ у Ленінському районі м. Донецька під час передачі інтегрованих карток до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
До того ж, за змістом пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник ЄСВ зобов'язаний подавати звітність до фіскального органу за основним місцем обліку.
В силу частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не підтвердив правомірність спірного рішення, а позивачем доведено протиправність прийнятого відповідачем рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС» (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ: 37903071) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; код ЄДРПОУ: 39669867) №0017461706 від 11.08.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 466804,10 грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; код ЄДРПОУ: 39669867) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС» (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ: 37903071) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7002,07 грн (сім тисяч дві гривні сім копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак