Справа № 761/33543/17
Провадження № 2/761/2131/2018
04 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Гончаренко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів,-
21 вересня 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про стягнення коштів.
Під час слухання справи як третіх осіб було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача 470 880,00 грн. на відшкодування вартості предмету застави.
Вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2008 року між позивачем та ВАТ «Ерсте Банк» був укладений кредитний договір та кошти отримані за ним були використані для придбання автомобіля «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, автомобіль було передано в заставу банківській установі.
Пізніше правонаступником Банку став відповідач якому 10.10.2013 року позивач передав на відповідальне зберігання автомобіль. Автомобіль було передано уповноваженій особі Банку ОСОБА_3 та видано нотаріально посвідчену довіреність з правом продажу автомобіля.
Як зазначає позивач, згодом йому стало відомо, що 17.09.2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі його автомобіля, яким керував ОСОБА_4 Автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
Позивач зазначає, що відповідач під час надання йому фінансових послуг порушив його права, передавши належний йому автомобіль, що знаходився в заставі та фактичному володінні відповідача, третій особі, яка знищила автомобіль під час ДТП.
Так як вартість автомобіля була визначена сторонами в розмірі 147 600,00 грн., яка була еквівалентом 18 000,00 доларів США, то розмір заподіяної шкоди становить суму, яка еквівалентна 18 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.09.2017 року становить 470 880,00 грн.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні як безпідставні. Додатково суду пояснила, що довіреність на ОСОБА_3 була видана як на фізичну особу, так як не зазначено посаду цієї особи, а тому Банк не має будь-якого відношення до домовленості позивача та ОСОБА_3 Не надано суду доказів на підтвердження передачі автомобіля ПАТ «Фідобанк». На виконання умов договору застави позивач не уклав договір страхування автомобіля, а тому лише позивач несе відповідальність за знищення предмету застави.
Треті особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, пояснення чи заперечення на заявлені вимоги до суду не направили.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши позивача, представника відповідача, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 09.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - Банк), правонаступником якого є відповідач та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір з фізичною особою №014/1969/5/17235 за умовами якого ОСОБА_1, отримав кредит в сумі 27 580,00 доларів США строком до 08.06.2015 року для придбання автомобіля «Мітсубіші», 2008 року випуску.
Зазначений автомобіль було придбано позивачем за Договором №0802-08013 від 08.02.2008 року.
За договором застави №014/1969/5/17235/1 від 09.06.2008 року автомобіль «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1 було передано в заставу ВАТ «Ерсте Банк» на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 перебував з відповідачем в трудових відносинах з 16.11.2011 року по 30.04.2014 року; ОСОБА_4 з 23.03.2009 року по 06.06.2014 року.
В провадженні Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ перебувало виконавче провадження №31777634 за яким стягувалась з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 222 775,77 грн.
28.08.2013 року ОСОБА_3 як представник ПАТ «Фідокомбанк» звертався до державного виконавця із проханням зняти наявні арешти та заборони та розшук автомобіля «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1 так як 31.07.2013 року на засіданні правління Банку було розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо добровільної реалізації заставного майна автомобіля «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1 на що банком надано згоду на добровільну реалізацію.
10.10.2013 року ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену довіреність за якою уповноважив співробітника ПАТ «Фідокомбанк» ОСОБА_3 продати за ціною 147 600,00 грн., що за згодою сторін еквівалентно 18 000,00 доларів США від імені позивача автомобіль «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1 для погашення заборгованості за кредитним договором №014/1969/5/17235 від 09.06.2008 року.
Крім того, в межах виконавчого провадження був складений акт опису та арешту майна від 18.04.2014 року яким описано автомобіль «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1. Автомобіль було передано на відповідальне зберігання представнику ПАТ «Фідобанк» ОСОБА_4, який був в письмовому вигляді попереджений про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Місцем зберігання автомобіля було визначено автостоянку по вул.Маршала Малиновського,114.
Також в судовому засіданні встановлено, що 17.09.2014 року близько 21.20 в м.Дніпропетровську на вул.Набережній Заводській стався наїзд автомобілем «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 на автомобіль «Сканія» державний номер НОМЕР_2. Транспортні засоби пошкоджені. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення невстановленим пішоходом вимог п.4.7, 4.10 та 4.14 «а, б» Правил дорожнього руху України.
Автомобіль «Мітсубіші», державний номер НОМЕР_1 був проданий на електронних торгах, що відбулись в серпні 2016 року за 97 104,28 грн.
Позивач суду пояснив, що автомобіль було продано в пошкодженому стані.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що на даний час ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин - складання акту опису) передбачала, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.
У відповідності до ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст.942 ЦК України).
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст.950 ЦК України).
Крім того, згідно із ст.8 Закону України «Про заставу» ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на ст.48 Закону України «Про заставу» як на підставу стягнення вартості предмету застави.
Стаття 48 Закону України «Про заставу» визначає, що за втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна.
Заставодержатель зобов'язаний відшкодувати заставодавцю всі заподіяні втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу збитки в повному обсязі, якщо це передбачено законом чи договором.
Проте суд не вбачає підстав для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами зазначеного положення Закону, так як автомобіль не передавався як заклад, а був переданий на зберігання представнику стягувача за виконавчим провадженням.
Тому суд вважає, що Банк в даних правовідносинах не несе відповідальність за пошкодження автомобіля. Вказану відповідальність має нести зберігач - ОСОБА_4
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не обґрунтовані на вимогах закону та не можуть бути задоволені.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,77-81, 141, 263, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2018 року
Суддя: Н.Г.Притула