Справа №755/8464/18
3/755/4482/18
755/2451/18
3/755/4483/18
20 червня 2018 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, с. Ковалівка, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Черкаської області, с. Беркозівка, громадянина України, працюючого ПП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1, 20 травня 2018 року об 11 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, у м. Києві по Броварському проспекту, 32/1, здійснив стоянку, залишивши автомобіль, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого, автомобіль скоїв наїзд на припаркований попереду автомобіль НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 15.12 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 307361, ОСОБА_2, 20 травня 2018 року об 11 годині 24 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив стоянку, залишивши автомобіль, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого, автомобіль скоїв наїзд на припаркований позаду автомобіль НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 15.12 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, суду пояснив, що 20 травня 2018 року, об 11 годині 40 хвилин, припаркував свій автомобіль на Броварському проспекті. Коли повернувся до свого автомобіля, то побачив, що було пошкоджено його автомобіль та автомобіль «Toyota Camry». Відразу побачивши пошкодження, не розібравшись у ситуації, вважав, що в його діях порушення ПДР України немає, а винен водій автомобіля «Toyota Camry», тому і було викликано працівників поліції. Однак, як з'ясувалося пізніше, що він після того, як припаркував свій автомобіль, забув його поставити на ручник, у зв'язку з чим, автомобіль відкотився і вдарив автомобіль «Toyota Camry». Пояснив, що одразу не погодився з протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки не розумів своєї вини. Проте, розібравшись зрозумів, що в його діях все ж таки вбачається порушення п. 15.12 ПДР України, тому свою вину визнає, просить обмежитися мінімальним штрафом. Зокрема, зазначив, що адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 не вбачається, просив закрити відносно останнього провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, суду пояснив, що погоджується з поясненнями ОСОБА_1 та вважає, що дійсно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дослідивши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як роз'яснено в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження відносно нього, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю.
У той же час, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 447060 від 20 травня 2018 року; схемою дорожньо-транспортної пригоди та повним визнанням вини ОСОБА_1 у судовому засіданні.
За таких обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 40-1, 124, 247, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: