Справа № 2-957/18
760/18644/17
05 липня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді КІЗЮН Л.І.
при секретарі: Швидченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 21 вересня 2017 року позов було залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення зазначених судом недоліків.
На виконання ухвали про залишення позову без руху позивач подала до суду заяву про зміну предмету позову, просила визнати незаконним та скасувати наказ №2324-Г від 05 липня 2017 року по її звільнення з посади керівника ансамблю бального танцю Центру культури та мистецтв Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», за п.1 ст. 40 КЗпП України та поновити її на зазначеній посаді.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на те, що з 15 грудня 1997 року вона працювала на посаді керівника підготовчої групи бального танцю в Центрі культури та мистецтв Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
17 серпня 2017 року її звільнено з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Трудову книжку та копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримала 22 серпня 2017 року.
Позивач вважала, що її звільнення є незаконним, оскільки в наказі про звільнення не зазначено підставою її звільнення наказ про скорочення посади або змінений штатний розпис, що, на думку позивача, свідчить про відсутність зміни в організації виробництва і праці відповідача.
Про наступне вивільнення за 2 місяці позивач письмово не попереджалася, а наказ про звільнення підписано не уповноваженою на це особою.
В поданій на усунення недоліків позовної заяви заяві позивач також посилалася на невиплачені їй суми надбавки, допомоги та компенсації, а також про наявність моральної шкоди.
Разом з тим, позовних вимог щодо цих обставин про стягнення відповідних сум позивач не заявляла.
Ухвалою суду від 19 березня 2018 року, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, суд вирішив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
При цьому суд керувався тим, що згідно з правилами ч.1 ст. 274 ЦПК України справи, що виникають з трудових відносин, розглядаються лише в порядку спрощеного позовного провадження, а згідно з ч.7 ст. 277 ЦПК України частини друга-шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Вирішити питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в ухвалі про відкриття провадження у справі суд не мав можливості, оскільки провадження у справі відкрито до набрання законної сили цією редакцією ЦПК України.
Разом з тим, суд виходив зі змісту п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, ч.9 ст. 10 ЦПК України та тієї обставини, що розгляд справи у зв'язку з клопотаннями позивача розпочався спочатку, а спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:
1)малозначні справи;
2)що виникають з трудових відносин.
При цьому згідно ч.ч. 3, 4 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вищезазначеними вимогами.
Відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву (а.с.а.с. 36-38), в яких він просить відмовити у позові у зв'язку з його безпідставністю і необгрунтованістю.
Відповідач посилався на те, що з метою оптимізації роботи Центру Культури та Мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського видано наказ №7-43 від 07 червня 2017 року «Про скорочення штату працівників по Центру Культури та Мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського», яким скорочено посаду керівника ансамблю бального танцю з 07 серпня 2017 року.
Суду не надано повноважень перевіряти доцільності скорочення працівників.
Про майбутнє звільнення позивача було попереджено 08 червня 2017 року, але ознайомитися з попередженням під підпис позивач відмовилася, про що було складено відповідний акт.
Позивачу було запропоновано перелік вакансій, наявних у штатному розписі відповідача, однак від переведення на запропоновані вакантні посади позивач відмовилася.
На звільнення позивача була надана згода профкомом співробітників 23 червня 2017 року.
Звільнення позивача було від терміновано у зв'язку з її перебуванням у відпустці, враховуючи приписи ч.3 ст. 40 КЗпП України.
Відповідач також зазначав, що на виконання ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» відповідно до доручення №1 від 26 грудня 2016 року першому проректору делеговано ректором повноваження приймати на роботу та звільняти з роботи працівників.
Позивач 05 березня 2013 року була ознайомлена з посадовою інструкцією, відповідно до якої призначення та звільнення її з посади здійснюється першим проректором.
Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.а.с. 72-73), у якій ОСОБА_1 зазначала, що перший проректор не мав права видавати накази про скорочення штату працівників, а тому наказ №7-43 від 07 червня 2017 року підписано не уповноваженою особою.
Крім того, наказ про звільнення було видано ще до скорочення посади, а тому була відсутня підстава для звільнення.
Відповідачем було прийнято на роботу працівника аналогічної кваліфікації, хоча посаду було скорочено. Ій не було запропоновано роботу за відповідною професією, хоча по 31 травня 2017 року вона працювала за сумісництвом на посаді керівника гуртка в Технічному ліцеї відповідача.
Разом з тим, позивач не подавала заяви про зміну підстав позову.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.а.с. 79-80), в яких відповідач зазначає, що першому проректору надано право підписувати накази, в тому числі про скорочення штату працівників.
Законодавство України вимагає від власника дотримання двохмісячного терміну з моменту повідомлення працівника про майбутнє вивільнення до моменту фактичного звільнення. Вказаний строк відповідачем дотримано.
З моменту скорочення позивача у відповідача відсутня посада, яка б відповідала кваліфікації позивача, а Технічний ліцей Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» м. Києва є окремою юридичною особою, а тому у відповідача відсутні законні підстави пропонувати позивачу посади у технічному ліцеї.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.
Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1, частини 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва та праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонують працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Згідно роз'яснень, викладених у абзаці першому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами) розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним право на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Судом встановлено, згідно з даними трудової книжки позивача, що наказом №33-г від 15 січня 1998 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду керівника підготовчої групи бального танцю в Центрі культури та мистецтв Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» з 15 грудня 1997 року (а.с. 14).
Наказом Національного Технічного Університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» «Про скорочення штату працівників по Центру культури та мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського» №7-43 від 07 червня 2017 року посаду керівника ансамблю бального танцю було скорочено з 07 серпня 2017 року (а.с.39).
Згідно з даними Акту від 08 червня 2017 року (а.с. 40), керівнику Народного ансамблю бального танцю «Стиль» Центру культури та мистецтв КПІ ім. Ігоря Сікорського ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись із Наказом 7-43 від 07 червня 2017 року про скорочення штату працівників по Центру культури та мистецтв ім. Ігоря Сікорського, але вона відмовилась.
З даних заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2017 року, поданої ректору НТУУ «КПІ ім. Сікорського» (а.с.а.с. 65-68) видно, що 08 червня 2017 року їй було повідомлено про звільнення у зв'язку зі скороченням посади.
Як вбачається з даних повідомлення (а.с. 41), відповідачем було запропоновано ознайомитися з вакансіями, які були в наявності на 20 червня 2017 року. ОСОБА_1 на повідомленні зазначила, що посади не відповідають її кваліфікації та оклад значно нижчий за її попередній.
Відсутність інших вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача підтверджено даними штатних розписів (а.с.а.с. 47, 48, 93).
Згідно з даними протоколу 5-17 засідання президії профкому від 23 червня 2017 року (а.с.а.с. 42-43) профкомом співробітників було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади, яку вона займає.
Наказом №2324-г від 05 липня 2017 року «Про звільнення» ОСОБА_1, керівника ансамблю бального танцю Центру культури та мистецтв Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», звільнено з посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників з 17 серпня 2017 року (а.с. 17).
Як видно з даних наказу №2324-г від 05 липня 2017 року «Про звільнення», підставою наказу про звільнення стали подання проректора П.О. Киричка з резолюцією першого проректора Ю.І. Якименка та витяг з протоколу засідання президії профкому №5-7 від 23 червня 2017 року.
Відповідно до доручення №1 ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 26 грудня 2016 року (а.с.а.с. 49-50) на виконання ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» першому проректору делеговано повноваження приймати на роботу та звільняти з роботи працівників.
Згідно з даними пункту 1.1. посадової інструкції керівника Народного ансамблю бального танцю «Стиль» Центру культури та мистецтв НТУУ «КПІ» (а.с.а.с. 51-53), з якою позивач була ознайомлена 05 березня 2013 року, призначення та звільнення керівника з займаної посади здійснюється першим проректором.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України відповідачем було дотримано вимоги законодавства.
Так, судом встановлено, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників, позивач попереджалася за два місяці про наступне вивільнення, відмовилася від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, нею не наведено обставин щодо наявності переважного права на залишення на роботі, наказ про звільнення позивача з роботи підписано уповноваженою особою.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 40, 47, 49-2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 43, 49, 81, 141, 178, 263-265, 268, 274, 277, п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, 04212, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Відповідач: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 03056, м. Київ, пр. Перемоги, 37, код ЄДРПОУ 02070921.
Суддя Л.І. Кізюн