Іменем України
03 липня 2018 року
Київ
справа №826/16634/16
адміністративне провадження №К/9901/952/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
при секретарі - Шевчук К.В.,
за участю
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - Тимофєєвої Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року (головуючий суддя - Качур І.А., судді - Келеберда В.І., Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Петрик І.Й., Сорочко Є.О.) у справі
за позовом ОСОБА_3
до Державної казначейської служби України
про зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 25 жовтня 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:
1.1. стягнути з Державної Казначейської служби України на користь позивача суми за виконавчими документами за справами №2-а-165/08 у сумі 3653,30 грн., № 2-2а-424/11, Вердиктів Європейського суду з прав людини суму ex gratia, що покриває матеріальну і моральну шкоду, а також судові витрати;
1.2. зобов'язати Державну Казначейську службу України виплатити позивачу компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у Державній Казначейській службі України за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень судів, що гарантовані державою» знаходяться виконавчі документи, видані Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення на користь ОСОБА_3 у справі №2-а-165/08 суми 3653,30грн. та у справі №2-2-ф-424/11 суми у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 50, ч. 4 та ст. 54 ч. 3), за вердиктом Європейського суду з прав людини 66223/10 та 14063/14 «…суму ex gratia, що покриває матеріальну і моральну шкоду, а також судові витрати». Виконавчі документи взяті на облік 05.03.2015 року згідно з Актом приймання - передавання за І-й квартал 2015 року. Крім того, позивач вказує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень судів, що гарантовані державою» передбачено видатків на суму 144757 млн. гривень, на виконанні у Казначействі перебуває рішень судів на суму понад 729,94млн.гривень, що, на думку позивача, є перешкодою для стягнення коштів на його користь за виконавчими листами, виданими позивачу. Виконавчі документи були передані позивачем, як він зазначає, на виконання та з урахуванням всіх вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою КМУ від 03.09.2014 року № 440, 29 грудня 2014 року, у зв'язку з чим вони, на думку позивача, мали б бути передані Актом приймання - передавання за ІІ квартал 2015 року. Позивач вважає, що постановлення на виконання цих виконавчих документів актом за IV квартал 2016 року порушує строки приймання виконавчих документів на півтора роки та, відповідно, призвело до порушення прав позивача і вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
3.1. Зобов'язано Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання виконавчого листа №2-2а-424/11 від 14.02.2011 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області (сума стягнення 58407,46 грн.).
3.2. Зобов'язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум, визначених у виконавчому листі №2-2-а-424/11 від 14.02.2011 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області (сума стягнення 58407,46 грн.).
3.3. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що відповідачем був прийнятий до виконання виконавчий документ №2-2-а-424/11 щодо стягнення на користь позивача грошової суми 58407,46 грн., яка була нарахована, але не виплачена Броварським об'єднаним УПФУ Київської області. На теперішній час, як зазначили суди, вчиняються дії щодо виконання вказаного виконавчого листа, однак, з інформації на офіційному сайті Державної казначейської служби України щодо виконання судового рішення №2-2-а-424/11 вбачається, що на теперішній час судове рішення не виконане, тобто Відповідач протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду на користь Позивача. За таких обставин, суди визнали за можливе з метою повного захисту порушених прав ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та з урахуванням особливостей виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, враховуючи положення статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії. Також враховуючи невиконання виконавчого документа №2-2-а-424/11 протягом більш ніж три місяці суди дійшли висновку про наявність у стягувача (позивача) права, а у відповідача - обов'язку з нарахування та виплати компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
5. В грудні 2017 року Державна казначейська служба України (далі - скаржник, ДКСУ) звернулась до Суду з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року.
6. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що на момент відкриття провадження в даній справі на виконанні в Казначействі не перебувало жодного виконавчого документа про стягнення коштів на користь позивача. Єдиний виконавчий документ про стягнення коштів на користь позивача - виконавчий лист №2-2-а-424/11 від 14.02.2011 року переданий Управлінням ДВС ГТУЮ у Київській області до Казначейства 10.01.2017 року і з цієї дати взятий на облік до виконання. Скаржник вказує на те, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, тоді як відповідачем таких порушень здійснено не було. Скаржник зазначає, що суд після переходу до розгляду справи в порядку письмового провадження вийшов за межі позовних вимог не повідомивши про це відповідача та не надавши можливості захисту своїх інтересів. ДКСУ також зазначає, що ним відкладено безспірне списання коштів державного бюджету по виконавчим документам на користь позивача відповідно до ч. 2 п. 49 Порядку.
8. Скаржником в касаційній скарзі заявлено клопотання про здійснення касаційного розгляду справи за його участі. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
9. В судовому засіданні позивач та його представник проти задоволення вимог касаційної скарги заперечували, просили залишити оскаржувані судові рішення без змін. Представник відповідача в судовому засіданні доводи касаційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. 14 лютого 2011 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області в адміністративній справі №2-2-а-424/11 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
10.1. Визнано неправомірними дії УПФУ в м. Броварах Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку та виплаті державної і додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
10.2. Зобов'язано УПФУ в м. Броварах Київської області провести 19 липня 2010 року перерахунок та виплату розміру державної і додаткової пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком та восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат.
11. Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_3, виданої Броварським об'єднаним УПФУ Київської області від 28.10.2016 року №4850, станом на 28.10.2016 року проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду. Сума до виплати склала 58407,46 грн., але не виплачувалась, у зв'язку зі змінами у чинному законодавстві та відсутністю цільових коштів на фінансування вказаних виплат.
12. Згідно копії виконавчого листа №2-а-165/08, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 23.09.2009 року, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_3, як інваліду ІІ групи, недоплачену щорічну разову грошову допомогу відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2004-2005 роки, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
13. Згідно копії виконавчого листа №2-а-166/09, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 22.06.2010 року, з Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_3 стягнуто щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2905,00грн.
14. З листа Броварської міжрайонної прокуратури Київської області від 21.12.2011 року №148з/11 6032вих. вбачається, що ОСОБА_3 звертався до Броварської міжрайонної прокуратури Київської області з проханням провести перевірку законності дій службових осіб Відділу державної виконавчої служби Броварського МРУЮ. За результатами проведення такої перевірки встановлено, що у ВДВС Броварського МРУЮ перебували виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №2-а-165/08 та виконавчого листа №2-а-166/09. У зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку боржника, 21.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання, а також роз'яснено ОСОБА_3, що він має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконавчої служби.
15. Листом від 14.11.2016 року №513/1639-18991 Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_3 про те, що станом на 11.11.2016 року виконавчі документи про перерахування коштів на його користь до органів Казначейства не надходили. Вказана відповідь була отримана Позивачем 14.11.2016 року особисто.
16. Згідно копії Акту приймання - передавання за 4 квартал 2016 року перша черга від 10.01.2017 року, затвердженого Начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та Начальником Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, на виконання до органу Казначейства передано, зокрема, виконавчий лист №2-2-а-424/11 від 14.02.2011 року, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 58407,46 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
17. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Частина 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI): виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
19. Частина 4 статті 3 Закону №4901-VI: перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
20. Пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI: виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
21. Пункт 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440 (далі - Порядок №440): рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
22. Пункт 4 Порядку №440: заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина України. Для отримання повідомлень, передбачених пунктами 9 і 17 цього Порядку, у заяві може зазначатися адреса електронної пошти. У разі подання до органу державної виконавчої служби виконавчого документа заявник додає до нього копію судового рішення (за наявності). У разі зміни способу і порядку виконання рішення до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду про зміну способу і порядку виконання рішення.
23. Пункт 13 Порядку №440: передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.
24. Пункт 15 Порядку №440: передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості. До акта приймання-передавання додається витяг з Реєстру щодо рішень, які передаються.
25. Пункт 20 Порядку №440: погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845.
26. Пункт 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок №845): &?т;…&?ж; безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів &?г;…&g(;.
27. Пункт 3 Порядку №845: рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
28. Пункт 6 Порядку №845: у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету &lк;…&?в;.
29. Пункт 7 Порядку №845: у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
30. Пункт 8 Порядку №845: органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:
30.1. 1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
30.2. 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
30.3. 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
31. Пункт 24 Порядку №845: стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
32. Пункт 33 Порядку №845: у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.
33. Пункт 47: безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
34. Пункт 48 Порядку №845: для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
35. Пункт 49: у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
36. Пункт 50 Порядку №845: компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
40. З матеріалів даної справи вбачається, що з даним адміністративним позовом з вимогами щодо стягнення з ДКСУ суми за виконавчими документами №2-а-165/08 у розмірі 3653,30грн. та №2-2-а-424/11 ОСОБА_3 звернувся до суду 25 жовтня 2016 року.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист №2-2-а-424/11 від 14.02.2011 року, виданий Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 58407,46 грн. згідно акту приймання - передавання на виконання до органу Казначейства передано 10.01.2017 року. Доказів подання до органу державної виконавчої служби на виконання виконавчого листа №2-а-165/08, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 23.09.2009 року, позивачем до суду першої інстанції надано не було.
42. Також, судами встановлено, що станом на 11.11.2016 року на виконанні у Відповідача виконавчих документів про перерахування коштів на користь ОСОБА_3 не перебувало.
43. Відповідно до статті 55 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
44. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
45. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
46. Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
47. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
48. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
49. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
50. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
51. Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
52. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
53. Суд наголошує, що дослідження правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень повинно здійснюватись судом на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.
54. Колегія суддів зазначає, що з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин вбачається, що на момент звернення позивача до суду виконавчі документи, за якими останнім заявлено позовні вимоги про стягнення з ДКСУ грошових коштів, не перебували на виконанні в органах Казначейства.
55. При розгляді зазначеної адміністративної справи Окружним адміністративним судом м. Києва 15 лютого 2017 року прийнято рішення про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
56. Таким чином, навіть враховуючи надходження виконавчого листа №2-2-а-424/11 від 14.02.2011 року до органів Казначейства 10.01.2017 року, проміжок часу між цією датою та прийняттям судом рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження є меншим, ніж передбачений законодавством тримісячний строк для виконання Казначейством такого рішення. Тобто, порушень прав та законних інтересів позивача також не відбулось і на час прийняття рішення про розгляд справи на підставі наявних доказів у порядку письмового провадження.
57. Посилання ж суду першої інстанції на встановлення обставин невиконання відповідачем виконавчого листа №2-2-а-424/11 від 14.02.2011 року (неперерахування протягом трьох місяців коштів за рішенням суду на користь позивача) на підставі інформації з офіційного сайту Державної казначейської служби України, дослідженої на час прийняття судом рішення в цій справі - 11 серпня 2017 року, колегія суддів вважає такими, що не узгоджуються з процедурою розгляду справи в порядку письмового провадження.
58. У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи судом першої інстанції) письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
59. На думку колегії суддів, суд першої інстанції допустив порушення норм діючого на той час процесуального законодавства, оскільки прийняття рішення в цій справі повинно було здійснюватись на основі наявних у суду матеріалів станом на 15 лютого 2017 року, тобто на час прийняття рішення про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
60. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
61. Частиною 1 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
62. Згідно ч. 2 цієї статті порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
63. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції, висновки якого підтримані апеляційним судом, норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
64. Враховуючи вищенаведене, відповідно до приписів ст. 351 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
65. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
66. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити.
67. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - скасувати.
68. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
69. Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 03 липня 2018 року. Повний текст постанови складено 05 липня 2018 року
70. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа