Справа № 305/653/18
Провадження по справі № 2/305/480/18
26.06.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Корадіні А.А.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Лугівська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про встановлення факту прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4про встановлення факту прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1, народилася 25 вересня 1948 року в селі Луги, Рахівського району, Закарпатської області. 22 лютого 1974 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 та переїхала на постійне місце проживання до міста Запоріжжя, де мешкає і на даний час. Після смерті її матері, ОСОБА_6 - 15 квітня 1998 року, відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку загальною площею 72 кв.м. з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходяться за адресою: с. Луги, № 312 (294), Рахівського району, Закарпатської області. 27 січня 1998 року її мати зробила заповітне розпорядження, згідно якого належну їй на праві особистої власності частину житлового будинку, що знаходиться в селі Луги, №294 і складається з двох кімнат, в тому числі одна кімната на першому поверсі (приймальна) і одна на другому, а також належне їй майно: увесь одяг, одну перину та дві подушки заповіла їй, а другу частину будинку (кухня, спальна кімната і кладова) та інше майно - сину ОСОБА_7. 17 квітня 1998 року вона приїхала на похорони мами і допомогала в організації поминальної літургії, оплатила розходи на поховання. Тоді й отримала спадкове майно. Вона вступила у фактичне володіння спадковим майном, при цьому, крім зазначених у заповіті речей (одягу, перини та двох подушок) по домовленості із нині покійним братом ОСОБА_7, вона взяла також шерстяний ліжник, дві ікони, два рушники, золоті сережки та золотий перстень, а брату ОСОБА_7 дозволила тимчасово проживати в своїй частині успадкованого будинку, так як на той час він свого житла не мав. Їхня домовленість відбувалася під час поминок у присутності інших братів, родичів та сусідів, які можуть даний факт підтвердити. У листопаді 2017 року, після смерті брата ОСОБА_7, який помер 31 серпня 2017 року, вона звернулася до Рахівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою № 26 від 14 листопада 2017 року їй було відмовлено у видачі такого через відсутність доказу фактичного прийняття спадщини. Таким чином вона змушена звернутися до суду із позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Вважала, що позов підлягає розгляду за правилами позовного провадження, оскільки вимога про встановлення факту про прийняття спадщини може вплинути на спадкові права та обов'язки іншого спадкоємця, а саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично проживає за адресою: с.Луги, 362, Рахівського району, Закарпатської області і являється вдовою її покійного брата - ОСОБА_7. На підставі наведеного просила встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилася 15 квітня 1998 року по смерті її мами ОСОБА_8, а саме: частини житлового будинку, що знаходиться в селі Луги, № 294 і складається з двох кімнат, в тому числі, одна кімната на першому поверсі (приймальна) і одна на другому, а також належне їй майно: увесь одяг, одну перину та дві подушки.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_9 від 07.05.2018 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09:00 годину 04 червня 2018 року. Залучено до участі у розгляді справи Лугівську сільську раду Рахівського району Закарпатської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, слідує, що відповідач, ОСОБА_10 отримала ухвалу про відкриття провадження по справі - 11.05.2018.
У встановлений ч.1 ст.193 ЦПК України та визначений ухвалою суду про відкриття провадження від 07.05.2018 у справі п'ятнадцятиденний строк, відповідач не скористалася своїм правом для подання відзиву на позовну заяву.
Поряд з цим, ОСОБА_3, який діє, як представник за довіреністю №14 від 16.02.2018 від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_4, з порушенням встановленого судом строку для подання відзиву, а саме 30.05.2018 (реєстрація канцелярією суду) подав відзив на позовну заяву.
У відзиві представник відповідача ОСОБА_3, цивільний позов, заявлений до його довірительки ОСОБА_4, не визнає, оскільки не погоджується із правовою позицією позивача, із-за відсутності в останньої прямих, беззаперечних доказів та обгрунтувань даного позову. З матеріалів позовної заяви вбачається, що доказами по справі щодо підтвердження обставин прийняття позивачем спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавця, ОСОБА_6, являються лише покази свідків, які являються її родичами і фактично, стоятимуть на боці позивача з приводу підтвердження її посилань, викладених у позовній заяві. З матеріалів справи вбачається наявність факту прийняття спадщини після смерті спадкодовця, ОСОБА_6, спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_7, шляхом його безпосереднього вступу в оперативне управління та володіння спадковим майном, зокрема, проживання у спадковому будинку з відповідними правовими наслідками. Натомість, обставини прийняття спадщини, на які посилається позивач, жодними диспозитивними доказами не підтверджується, у зв'язку із чим її позовні вимоги щодо встановлення факту прийняття спадщини є необгрунтованими та недоведеними. Будь-які покази свідків, на які має намір послатися позивач, є суб'єктивними доказами, оскільки, всі свідки є зацікавленими особами у винесенні судом рішення в користь позивача, тому носитимуть суб'єктивний характер. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, в цілому, у зв'язку із необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
У підготовчому судовому засіданні 07.06.2018, представником позивача, ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому останній вважає що заперечення викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними та повинні бути відхилені судом.
Ухвалою суду від 07.06.2018 закрито підготовче засідання. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що в 1998 році померла мати його довірительки, ОСОБА_6. 17 квітня 1998 року ОСОБА_1 приїхала на похорони матері. Вважає, що його довірителька, як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину за покійною ОСОБА_6, оскільки вона фактично вступила у володіння спадковим майном. Зокрема, розпорядилася належним майном - дозволила своєму братові ОСОБА_7 проживати у її частині будинку та забрала з собою речі належні померлій ОСОБА_6. Вважає, що представник відповідача ОСОБА_3 намагається ввести суд в оману. Його довірителька мала можливість розпоряджатися майном, оскільки впустила проживати у спадковий будинок свого брата ОСОБА_7 Щодо позовної заяви про надання додаткового строку для прийняття спадщини, зазначив, що його довірителька перенесла інсульт. Він з нею спілкувався у телефонному режимі і можливо він її неправильно зрозумів, так, як це він оформляв позов про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Вважає, що позовна заява є доведеною показами свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які були безпосередніми очевидцями події. Вони бачили, як ОСОБА_1 здійснювала вольове розпорядження майном, впустила проживати свого брата у спадковий будинок та забрала з будинку речі належні померлій матері ОСОБА_6 Натомість свідки заявлені представником відповідача: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не були безпосередніми очевидцями події і нічого не бачили, свідчать зі слів покійного ОСОБА_7. Що стосується неправильного написання прізвища його довірительки в свідоцтві про народження та свідоцтві про одруження, ствердив що таке помилково зазначено відповідними посадовими особами які видавали ці документи. Більше того, предметом розгляду справи являється факт прийняття спадщини за заповітом саме ОСОБА_1, а не факт встановлення родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Також представник позивача ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги. Просив позов задовольнити та встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася 14 квітня 1998 року після смерті ОСОБА_6.
Представник відповідача, ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає, що позивач ОСОБА_1 спадщину не прийняла. Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року) передбачає можливість прийняття спадщини шляхом вступу в управління майном. Зазначив, що на момент розпорядження майном ОСОБА_1 не мала права розпоряджатися таким майном, оскільки ще не була власником такого майна. Позивачем та її представником не надано довідки з ЖЕКу про те, що ОСОБА_1 безпосередньо перед смертю ОСОБА_6 проживала разом з нею. Позивач ОСОБА_1 намагається довести, що вона взяла майно покійної ОСОБА_6 Вважає. що показами свідків не можливо встановити факт прийняття майна. Для того щоб прийняти спадщину позивач повинна була вступити в управління та володіння майном, а не розпорядження майном, як вона стверджує. Матеріалами цивільної справи №305/1929/17 доводиться той факт, що вона не вступила в управління майном, бо просила встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, який залишила без розгляду. Також зазначив, що майно, яке забрала ОСОБА_1 належало ОСОБА_7. Просив суд звернути увагу на те, що існують розбіжності у свідоцтві про народження та свідоцтві про одруження, в яких прізвище позивача зазначено як Фирлюк, а не ОСОБА_7. Тому вважає, що недоведені родинні зв'язки спадкодавця ОСОБА_6 зі спадкоємцем ОСОБА_1 Остання не являється дочкою нині покійної ОСОБА_6 З вище викладених підстав просив відмовити у задоволені позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Лугівської сільської ради Рахівського районуЗакарпатської області, будучи належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.
Свідок ОСОБА_13, будучи допитаною в судовому засіданні зазначила, що вона являлася сусідкою нині померлої ОСОБА_6, яка заповіла половину будинку своїй дочці ОСОБА_1 Остання жила в Запоріжжі і після виходу на пенсію мала приїхати проживати в с. Луги. Також зазначила, що бачила, як громадянка ОСОБА_1 після похорону своєї матері забирала з собою речі померлої, зокрема ліжник.
Свідок ОСОБА_12 по суті спору пояснила, що з моменту смерті ОСОБА_6, (а це близько 17 років) нині покійний ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_4 проживали у хаті покійної не більше місяця. Хата запустилася, світла не має, фундамент розвалився. Також зазначила, що ОСОБА_1 приїзджала на похорон матері та проживала у її будинку близько одного тижня. Після цього поїхала в м. Запоріжжя та забрала з собою речі покійної матері, а саме:перстень, ліжник та ковтки.
Свідок ОСОБА_11, будучи допитаною в судовому засіданні зазначила, що являється дружиною старшого брата ОСОБА_1 Вона з чоловіком проживала з батьками. Її чоловік добудовував хату. На похорон ОСОБА_6 із м. Запоріжжя приїзджала дочка ОСОБА_1 Після похорону матері, ОСОБА_1 забрала з собою деякі речі померлої матері, а в будинку залишила проживати брата ОСОБА_7, який запустив хату.
Свідок ОСОБА_14, по суті спору пояснила, що померлий ОСОБА_7 проживав з її матір'ю та являвся їй вітчимом. Зі слів вітчима, їй відомо, що ОСОБА_1 приїзджала на похорон матері, однак нічого з собою не брала. Вітчим здійснив обряд похорону. Вона добре пам'ятає, що казав вітчим. На момент смерті ОСОБА_6 їй виповнилося 4 роки і вона добре все пам'ятає.
Свідок ОСОБА_15, зазначив, що він проживав у будинку ОСОБА_7, який являвся чоловіком його тітки. ОСОБА_7 казав, що він являється молодшим у сім'ї і тому йому залишився будинок матері, який нікому не був потрібний крім ОСОБА_17. Нині покійний ОСОБА_7 жив у цьому будинку. Щодо питання про прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначив, що ці обставини йому невідомі, оскільки він не був на похороні ОСОБА_6
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що встановлення факту прийняття спадщини може вплинути на спадкові права й обов'язки іншої особи - відповідача по справі ОСОБА_4, тому справа повинна розглядатися в порядку позовного провадження.
Згідно свідоцтва про смерть серії І-ФМ №236117, виданого, повторно, 01 листопада 2017 року Рахівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №7, ОСОБА_6, померла 14 квітня 1998 року.
Спадщина за померлою ОСОБА_6 відкрилася 14 квітня 1998 року, отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Розділу VІІ Спадкове право ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
У відповідності до частини 1 статті 524 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
У ст. 534 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) зазначено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Судом встановлено, що 27 січня 1998 року ОСОБА_6, склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, зробила заповітне розпорядження, яким належну їй на праві особистої власності частину житлового будинку, що знаходиться в селі Луги, №294 і складається з двох кімнат, в тому числі одна кімната на першому поверсі (прийомна) і одна на другому, а також належне їй майно: увесь одяг, одну перину та дві подушки заповіла своїй дочці ОСОБА_1, а другу частину будинку (кухня, спальна кімната і кладова) та інше майно - сину ОСОБА_7.
У відповідності до ч.1 ст.548 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Стаття 549 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) передбачає дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
При цьому, в юридичній літературі того часу допускалась можливість фактичного вступу в управління спадковим майном шляхом проживанням в тому ж приміщенні та користування тими ж предметами, що раніше належали спадкодавцеві. Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця з управління, розпорядження і використання майна, підтримання його в належному стані, сплати податків, страхових внесків, інших платежів, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та інше. Причому цей перелік не є вичерпним.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ОСОБА_2 народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
З матеріалів справи та показів свідків, судом встановлено та не заперечено позивачем, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті спадкодовця, ОСОБА_6, шляхом безпосереднього вступу в оперативне управління та володіння спадковим майном, зокрема, проживання у спадковому будинку з відповідними правовими наслідками.
31 серпня 2017 року ОСОБА_7 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ №236235 від 28 листопада 2017 року.
З акту складеного 23.02.2018 депутатом Лугівської сільської ради ОСОБА_18 та показів свідків допитаних в судовому засіданні: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 після похорону матері ОСОБА_6 забрала рухоме майно (речі) померлої, зокрема: ліжник, пальто, два вишиті рушники, один килимок, дві іконки, золоті сережки та перстень.
Також з показів свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, судом, встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 розпорядилася належним їй майном, яке перейшло їй у порядку спадкування за заповітом, а саме на 1/2 частину житлового будинку №294, в с. Луги, Рахівського району, Закарпатської області, шляхом надання дозволу тимчасово проживати у її частині успадкованого будинку брату ОСОБА_7.
Суд, вважає безпідставним посилання представника відповідача, ОСОБА_3 на те, що позивач ОСОБА_1 не мала права розпоряджатися майном, оскільки ще не була власником цього майна. У відповідності до ч.2 ст.548 ЦК УРСР (в ред.1963 р.), прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Безпідставним є посилання представника відповідача на той факт, що позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщину за покійною ОСОБА_6, оскільки раніше зверталася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, який пізніше за власною заявою залишила без розгляду. Так, представником позивача, ОСОБА_2 у судовому засіданні роз'яснено, що саме ним, як представником з надання безоплатної вторинної правової допомоги, невірно обрано спосіб захисту порушеного права ОСОБА_19 для отримання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 не являється дочкою заповідача ОСОБА_6 та не має права на спадщину, яка відкрилася після смерті останньої. Наявність розбіжностей у прізвищі позивача, зазначеному у свідоцтві про народження та свідоцтві про одруження та у прізвищі заповідача, ще не доводить факту відсутності родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
Більше того, предметом розгляду справи являється факт прийняття спадщини за заповітом складеним ОСОБА_6 в користь саме ОСОБА_1, а не факт встановлення родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем та її представником матеріалами справи та показами свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 надано обґрунтовані докази того, що ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6, взяла майно спадкодавця та розпорядилася, належною їй з моменту відкриття спадщини частиною житловго будинку, шляхом надання дозволу проживати її брату ОСОБА_7 в цій частині будинку.
Натомість, відповідачем та його представником жодних доказів на протилежне не представлено. Покази свідків, заявлених представником відповідача: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд не може брати, як належний та допустимий доказ, оскільки гр. ОСОБА_14 на час відкриття спадщини виповнилося лише чотири роки, а свідок ОСОБА_15 не був безпосереднім очевидцем події. Обидва свідки свідчать зі слів покійного ОСОБА_7
На підставі викладеного, суд, приходить до висновку, що ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в ред.1963 р.) вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених показами свідків, доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про відшкодування судових витрат позивачем та її представником не ставилося.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт прийняття громадянкою, ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася 14 квітня 1998 року, після смерті її мами ОСОБА_6, а саме: частини житлового будинку, що знаходиться в селі Луги, № 294, Рахівського району Закарпатської області і складається з двох кімнат, в тому числі одна кімната на першому поверсі (приймальна) і одна на другому, а також належне їй майно: увесь одяг, одну перину та дві подушки.
Судові витрати по сплаті судового збору - залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка АДРЕСА_1, поштовий індекс: 69093.
Відповідач, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с. Луги, буд.362, Рахівського району, Закарпатської області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лугівська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження: с. Луги, №436, Рахівського району, Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Повний текст рішення складено 05 липня 2018 року.
Головуюча: Марусяк М.О.