Україна
16 грудня 2009 р. справа № 2а-26706/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шальєвої В.А.
при секретарі
при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.
за участю представників позивача Беро А.Л., Жаркової О.Г.
представників відповідача Радченко А.В., Штангрет О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Візаві” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Закрите акціонерне товариство „Візаві” звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р. відповідачем був складений акт № 707/15-16-23/5-24068600 від 19.10.2007 р., в якому зроблений висновок про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9, ст. 5, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податкового зобов'язання позивачем на загальну суму 1234948 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001191322/0/37337/10/15-16-23/5 від 01.11.2007 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2469896 грн., в тому числі, за основним платежем - 1234948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1234948 грн.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним з наступних підстав.
В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону в частині заниження валового доходу в результаті реалізації готової продукції (чавуну, феромарганцю) за ціною нижче собівартості на суму 2755993,37 грн. У періоді, що перевірявся, позивач отримував доходи від продажу чавуну та феромарганцю, в тому числі, ТОВ „Укрінструмент”, ТОВ „Конкорд”, ВАТ МК „Азовсталь”, ТОВ „Інтер-інвест”, ПП „Донпромтранс”, ТОВ „Мегасталь”, ТОВ „Інтертрейдінг систем”. Сума доходів, отримана від продажу товарів цим підприємствам, включена до складу валових доходів в повному обсязі. При цьому позивач зазначає, що діюче законодавство не пов'язує нарахування податкового зобов'язання з визначенням вартості продукції.
Крім того, в акті перевірки зазначається, що в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем до складу валового доходу у 1 кварталі 2006 р. не віднесено доход від інших джерел у вигляді безповоротної фінансової допомоги на загальну суму 1582500 грн. Податковим органом зроблений висновок, що отримана позивачем передплата від ЗАТ Стептехсервіс” у 2001 р. за договором № 04-12/2001 кпр від 12.04.2001 р. в розмірі 1582500 грн. придбала статус безповоротної фінансової допомоги у зв'язку з тим, що термін позовної давності відповідно до вимог ст. ст. 78, 79 Цивільного кодексу України не був перерваний.
Судовими рішеннями в справах № 2-а-5141/07 та № 2-а-3738/07 встановлено, що строк позовної давності не сплинув, тому сума передплати не є безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, з посиланням на норми цивільного законодавства позивач вказує про те, що на час пред'явлення позову строк позовної давності не сплинув. Також позивачем на виконання вимоги ЗАТ „Стептехсервіс” 22.12.20006 р. було повернуте суму передплати в розмірі 1008365 грн. Отже, строк позовної давності було перервано. Ще позивач зазначає, що сума авансу в розмірі 1582500 грн. вже була включена до складу валових доходів у 2 кварталі 2001 р.
В акті перевірки зазначається, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем в додатку К1/1, таблиця 1 „розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів” занижена вартість запасів на кінець звітного періоду за рахунком 26 „Готова продукція”. Позивач зазначає про невідповідність даних акту перевірку даним підприємства, зазначеним в деклараціях.
В акті зазначається про порушення позивачем пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у тому, що позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 р. додатку К3 до рядка 01.4 декларації у рядку 1.3 „від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року” віднесені витрати в сумі 359450 грн., понесені у 19918 р. У попередніх звітних періодах у додатку К3 сума 359450 грн. не була відображена. Позивач стверджує, що діяв у відповідності до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону, а також податкового роз'яснення ДПА в Донецькій області.
Крім того, після отримання відповіді ДПА у Донецькій області в декларації з податку на прибуток за 2006 р. у додатку К3 до рядка 01.4 декларації у рядку 1.3 „від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року” сума 359450 грн. вже не зазначена, а доходи звітного періоду у рядку 1.1 до рядка 01.4 додатку К3 зменшені на суму витрат 359450 грн. згідно з податковим роз'ясненням. Тобто, показники у рядку 1.3 до рядка 01.4 додатку К3 у декларації за 2006 р. наростаючим підсумком вже виправлені та відсутні.
Також в акті зазначається, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесені витрати на оренду приміщення, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
Позивач вказує, що порядок оподаткування операцій лізингу визначений пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону. Позивачем укладені договори від 01.12.2005 р. № 01/12/05 та від 01.11.2006 р. № 01/11/06 оренди нежитлового приміщення с ЗАТ „Будинок моделей” за адресою: м. Донецьк, вул. Грекова, 81, яке використовується у господарській діяльності ЗАТ „Візаві” під склад будівельних матеріалів для ремонту офісу.
Позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001191322/0/37337/10/15-16-23/5 від 01.11.2007 р.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що прийняте податкове повідомлення-рішення підтверджується актом перевірки, є обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач Закрите акціонерне товариство „Візаві” є суб'єктом господарювання, здійснює господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.12.1995 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24068600.
Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ „Візаві” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодваства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої був складений акт № 707/15-16-23/5-24068600 від 19.10.2007 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ЗАТ „Візаві” вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9, ст. 5, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податкового зобов'язання позивачем на загальну суму 1234948 грн. (а.с. 13-61).
На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001191322/0/37337/10/15-16-23/5 від 01.11.2007 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2469896 грн., в тому числі, за основним платежем - 1234948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1234948 грн. (а.с. 72).
Суд вважає зазначене рішення суб'єкта владних повноважень протиправним з наступних підстав.
В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження валового доходу в результаті реалізації готової продукції (чавуну, феромарганцю) за ціною нижче собівартості на суму 2755993,37 грн.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход, відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього закону, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач отримував доходи від продажу чавуну та феромарганцю, в тому числі, ТОВ „Укрінструмент”, ТОВ „Конкорд”, ВАТ МК „Азовсталь”, ТОВ „Інтер-інвест”, ПП „Донпромтранс”, ТОВ „Мегасталь”, ТОВ „Інтертрейдінг систем”.
Сума доходів, отримана від продажу товарів цим підприємствам, включена позивачем до складу валових доходів в повному обсязі.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Цим же Законом визначено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Отже, законом передбачено, що прибуток розраховується за кожний звітний період шляхом отримання суми всіх доходів такого періоду з вирахуванням суми всіх витрат такого періоду. Розрахунок доходів по окремим господарським операціям, із застосуванням доходів від такої операції та витрат за такою операцією законом не передбачено. При розрахунку валового доходу звітного періоду повинен враховуватись тільки фактично отриманий дохід.
Судом встановлено, що позивачем до складу валового доходу відповідних звітних періодів віднесені суми доходів, які були фактично отримані від реалізації чавуну та феромарганцю, що є цілком правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням положень ст. 19 Конституції України, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суд вважає, що податковий орган неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток за цими господарськими операціями.
В акті перевірки зазначається, що в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем до складу валового доходу у 1 кварталі 2006 р. не віднесено доход від інших джерел у вигляді безповоротної фінансової допомоги на загальну суму 1582500 грн. Податковим органом зроблений висновок, що отримана позивачем передплата від ЗАТ „Стептехсервіс” у 2001 р. за договором № 04-12/2001кпр від 12.04.2001 р. в розмірі 1582500 грн. придбала статус безповоротної фінансової допомоги у зв'язку з тим, що термін позовної давності відповідно до вимог ст. ст. 78, 79 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. не був перерваний.
Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що, дійсно, ЗАТ „Візаві” був укладений з ЗАТ „Стептехсервіс” договір № 04-12/2001кпр від 12.04.2001 р., відповідно до якого, позивач зобов'язується передати у власність ЗАТ „Стептехсервіс” обладнання. Згідно специфікації № 1 до договору, загальна сума поставки складає 1899000 грн., строк поставки - 2-4 квартал 2001 р. Додатковими угодами №№ 1-5 термін дії договору продовжено до 31.12.2007 р., але строки виконання зобов'язань цими угодами не встановлені.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2007 р. в справі № 2-а-3738/07 за позовом ЗАТ „Візаві” до СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення рішення встановлено, що перебіг строку позовної давності щодо повернення позивачем передплати ЗАТ „Стептехсірівс” почався з 13.12.2006 р. (а.с. 84-90). Означене рішення набрало законної сили, оскільки ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 р. залишено без змін (а.с. 91-95).
Таким чином, не підлягає доказуванню обставина, що перебіг строку позовної давності щодо повернення ЗАТ „Візаві” контрагенту ЗАТ „Стептехсервіс” розпочався 13.12.2006 р.
У відповідності до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Оскільки суд прийшов до висновку, що строк позовної давності не сплинув, немає підстав вважати відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону безповоротною фінансовою допомогою передплату у сумі 1582500 грн., яку ЗАТ „Візаві” отримало у 2001 р., в зв'язку з чим ця передплата не відноситься до складу валових доходів підприємства у розумінні пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
В акті перевірки податковий орган зазначає, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем в додатку К1/1, таблиця 1 „розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів” позивачем занижена вартість запасів на кінець звітного періоду за рахунком 26 „Готова продукція”.
Позивач зазначає про невідповідність даних акту перевірку даним підприємства, зазначеним в деклараціях.
Висновками судово-економічною експертизи, призначеної судом саме з цього питання, встановлено, що сума послуг по залишках готової продукції на складі позивача на кінець періоду складає: на кінець 1 кварталу 2006 р. - 1569598,37 грн., на кінець півріччя 2006 р. - 4145894,36 грн., на кінець 9 міс. 2006 р. - 5385905,86 грн., на кінець 2006 р. - 4992452,15 грн. Відхилення в облікових даних позивача та даних податкового органу пояснюються послугами по виробництву готової продукції, які не враховані в акті перевірки та допущеними підприємством помилками при складанні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів. Встановлені в результаті дослідження порушення, що допущені підприємством та пов'язані із завищенням балансової вартості готової продукції на суму вартості документально не підтверджених послуг у складі готової продукції (феросплавів), не спричиняють порушення п. 5.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та, відповідно, заниження суми податку на прибуток з урахуванням вимог даної норми. ЗАТ „Візаві” була допущена арифметична помилка в сумі 944999 грн. у поданому підприємством додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 р., а саме, в таблиці 1 „Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів”, яка призвела до заниження вартості запасів на кінець звітного періоду за рахунком 26 „Готова продукція”. Вказана помилка була належним чином виправлена підприємством в наступному періоді, та у зв'язку з наявністю убутків за вказаний період не призвела до заниження суми податку на прибуток. Крім того, експертом встановлено, що ЗАТ „Візаві” була допущена помилка в сумі 1260117 грн. у поданому додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006 р., а саме, у таблиці 1 „Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів”, яка призвела до заниження вартості запасів на кінець звітного періоду за рахунком 26 „Готова продукція”. Вказана помилка була належним чином виправлена підприємством в наступному періоді. В результаті помилки підприємством занижена сума податку на прибуток за 3 квартали 2006 р. на 315029 грн.
При цьому, в висновку судово-економічної експертизи (стор. 31 висновку) експертом встановлено, що позивачем при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у складі готової продукції помилково вказана сума 317299,7 грн. замість 1577416,5 грн., що призвело до заниження суми приросту балансової вартості запасів на 1260117 грн. Вказана помилка була виплавлена у декларації за 11 місяців 2006 р. та нараховані штрафні санкції.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Пунктом 17.2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Таким чином, помилки, допущені позивачем, були виправлені підприємством у відповідності до вимог п. 5.2 ст. 5, п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивачем були нараховані штрафні санкції, що обумовлює безпідставність висновків податкового органу про заниження податку на прибуток.
Отже, висновками експертизи спростовані висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток внаслідок заниження вартості запасів на кінець звітного періоду за рахунком 26 „Готова продукція”.
В акті перевірки зазначається про порушення ЗАТ „Візаві” пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у тому, що позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 р. додатку К3 до рядка 01.4 декларації у рядку 1.3 „від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року” віднесені витрати в сумі 359450 грн., понесені у 1998 р. У попередніх звітних періодах у додатку К3 сума 359450 грн. не була відображена.
ЗАТ „Візаві” було укладено угоду № 18 від 29.09.1998 р. на брокерське обслуговування операцій з цінними паперами фінансовою компанією „Міус”. ЗАТ „Візаві” через фінансову компанію „Міус” були придбані цінні папери - 7836965 простих іменних акцій ВАТ „Донгірмаш” на суму 359450 грн. Згідно договору купівлі-продажу № Т130306 від 13.03.2006 р. з ТОВ „Індустрія цінних паперів” позивач реалізує прості іменні акції ВАТ „Донгірмаш” у кількості 7836965 шт.
У відповідності до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Пунктом 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592, передбачено, що при визначенні фінансового результату операцій з цінними паперами платник податку може врахувати витрати, здійснені їм до 1 січня 2003 р. на їх придбання, в порядку, визначеному пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
ДПА в Донецькій області на запит ЗАТ „Візаві” надало роз'яснення, відповідно до яких, якщо платником податку до 01.01.2003 р. були понесені втрати на купівлю окремого виду цінних паперів, то під час складання декларації з податку на прибуток у 2006 році він має право врахувати зазначені витрати в податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, за умови документального підтвердження, що ці витрати не були відображені у декларації з податку на прибуток у тому податковому періоді, у якому вони були здійснені (а.с. 147).
Таким образом, позивач правомірно у 1 кварталі 2006 р. ЗАТ „Візаві” включив до складу валових доходів доходи від продажу цінних паперів
Крім того, після отримання відповіді ДПА у Донецькій області в декларації з податку на прибуток за 2006 р. у додатку К3 до рядка 01.4 декларації у рядку 1.3 „від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року” сума 359450 грн. вже не зазначена, а доходи звітного періоду у рядку 1.1 до рядка 01.4 додатку К3 зменшені на суму витрат 359450 грн. згідно з податковим роз'ясненням. Тобто, показники у рядку 1.3 до рядка 01.4 додатку К3 у декларації за 2006 р. наростаючим підсумком вже виправлені та відсутні.
Також в акті перевірки відповідачем зазначається, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесені витрати на оренду приміщення, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
Позивачем укладені договори від 01.12.2005 р. № 01/12/05 та від 01.11.2006 р. № 01/11/06 оренди нежитлового приміщення с ЗАТ „Будинок моделей” за адресою: м. Донецьк, вул. Грекова, 81, яке використовується у господарській діяльності ЗАТ „Візаві” під склад будівельних матеріалів для ремонту офісу.
Порядок оподаткування операцій лізингу визначений пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Таким чином, позивач мав усі підстави для збільшення валових витрат на суму орендної плати.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо не пов'язаності з господарською діяльністю зазначених витрат.
Судом встановлено, що орендовані приміщення використовуються позивачем у власній господарській діяльності як приміщення для зберігання будівельних матеріалів. Ці обставини підтверджуються інвентаризаційними описами та відомостями, наданами власником приміщення - ЗАТ „Будинок моделей”.
Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Оскільки встановленні підпунктом 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обмеження щодо формування валових витрат не містять розширювального тлумачення, то наявність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують здійснення витрат, є достатньою для віднесення таких витрат до складу валових витрат.
Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про безпідставність визначення податковим органом ЗАТ „Візаві” податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1234948 грн.
Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, відсутні передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 1234948 грн.
Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкового зобов'язання було прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Закритого акціонерного товариства „Візаві” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001191322/0/37337/10/15-16-23/5, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 01.11.2007 р., про визначення Закритому акціонерному товариству „Візаві” податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2469896 грн., в тому числі, за основним платежем - 1234948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1234948 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритому акціонерному товариству „Візаві” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Повний текст постанови виготовлений 21 грудня 2009 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шальєва В.А.