вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" грудня 2017 р. Справа № 911/2379/17
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Мега-Фарм”
про стягнення 197105,39 грн
Головуючий суддя С.І.Чонгова
Суддя О.С. Янюк
Суддя Л.Я. Мальована
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 06.04.2017) ;
від відповідача: ОСОБА_3 (директор); ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги №29/09-2017 від 29.09.2017).
СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (далі - ТОВ “Порше Лізинг Україна”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Мега-Фарм” (далі - ТОВ “Мега-Фарм” про стягнення 197105,39грн у т.ч.:
- 46183,58грн - основна заборгованість;
- 45420,50грн - плата за користування об'єктом лізингу;
- 98 405,86грн - збитки
- 3 315,35грн - пеня за період з 16.09.2016 по 19.06.2017;
- 1331,49грн - відсотки за період з 16.09.2016 по 19.06.2017;
- 2 448,61грн - збитки від інфляції за період з 16.09.2016 по 19.06.2017.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00009729 від 31.03.2014 в частині сплати лізингових платежів.
Відповідач у справі - ТОВ “Мега-Фарм” у своєму відзиві просить суд в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на те, що позовні вимоги щодо стягення основної заборгованості, яка складається з відшкодування вартості об'єкту лізингу, є необґрунтованими, оскільки після розірвання в односторонньому порядку договору лізингу лізингодавець не має права вимогати оплати вартості об'єкту лізингу , право власності на який не перейшло до лізингоотримувача. Позовні вимоги щодо стягнення плати за фактичне користування об'єктом лізингу є безпідставними, оскільки можливість нарахування зазначених платежів після припинення дії договору лізингу та припинення всіх зобов'язань між сторонами не передбачена законом №723/97-ВР та ЦК України. Позовні вимоги щодо стягнення збитків є недоведеними, оскільки витрати, заявлені відповідачем, не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків, встановлених чинним законодавством, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором лізингу. Крім того, оскільки позивачем неправомірно визначена сума основної заборгованості, то і нарахована неустойка (пеня), 3% річних, а також інфляційні втрати, не підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд даної справи колегіально у складі трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 01.11.2017, справу № 911/2379/17 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чонгова С.І., суддів Янюк О.С., Мальована Л.Я.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2017 справу прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Чонгова С.І., суддів Янюк О.С., Мальована Л.Я.
Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
31.03.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - лзингодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мега -Фарм» (далі - лізингоодержувач) укладений договір про фінансовий лізинг №00009729, об'єктом якого є транспортний засіб Audi A5 1,8 TFSI, 2014 року виробництва, шасі № WAUZZZ8T5EA042663, двигун №CJE073046.
Згідно умов вказаного договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу вказаний предмет лізингу, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, яка становить еквівалент у гривні 32 989,20 дол. США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 21 992,80 дол. США, строк лізингу - 60 місяців, лізинговий платіж - еквівалент 1056,08 дол. США, адміністративний платіж - еквівалент 824,72 дол. США.
Додатком до вказаного договору про фінансовий лізинг, визначено загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - додаток), які разом із договором спільно іменуються “Контракт”.
Відповідно до п. 3.1 додатку, предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.
За умовами п. 4.1 додатку, позивач зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ “Порше Лізинг Україна” матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).
Згідно з п. 6.1 додатку, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ “Порше Лізинг Україна” лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину вказаного контракту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.
Пунктом 6.3 додатку до договору визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем суми, очікуваної станом на дату виконання контракту на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ “КІБ Креді Агріколь” або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ “КІБ Креді Агріколь” або іншого банку) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні (надалі - “обмінний курс”), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.
Як визначено в п. 6.5 додатку до договору лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ “Порше Лізинг Україна” у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).
Пунктами 8.3.2 додатку сторони погодили, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України „Про фінансовий лізинг"), ТОВ “Порше Лізинг Україна” має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Строк лізингу за цим Контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 додатку).
Поряд з цим, у п. 12.6.1 додатку встановлено, що ТОВ “Порше Лізинг Україна” має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, а також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 додатку).
Згідно з п. 12.9 додатку, у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо ТОВ “Порше Лізинг Україна” вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ “Порше Лізинг Україна”, якщо інша адреса не вказана ТОВ “Порше Лізинг Україна”, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ “Порше Лізинг Україна” будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.
Пунктом 13.1 додатку передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені ТОВ «Порше Лізинг Україна», повернути об'єкт лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.
У п. 13.6 додатку зазначено, що якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого надпису нотаріуса.
Додатковою угодою до договору про фінансовий лізинг №00009729 від 31.03.2014 строк дії договору продовжено до 84 місяців, складено та погоджено новий графік погашення кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Порше Лізинг Україна” передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу, що підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі від 03.04.2014 (а.с.39).
Як зазначає позивач, відповідач не сплатив: щомісячного лізингового платежу за вересень 2016 року на суму 23 123,36грн відповідно до рахунку-фактури №00342854 від 01.09.2016, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.09.2016; щомісячного лізингового платежу за жовтень 2016 року на суму 23 060,22грн відповідно до рахунку-фактури №00346343 від 03.10.2016, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.10.2016. Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за лізинговими платежами за вересень-жовтень 2016 року складає 46 183,58грн.
Як передбачено п.п. 8.3, 8.3.1 додатку сторони погодили, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу більше, ніж на 10 робочих днів, ТОВ “Порше Лізинг Україна” має право надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання першої вимоги, ТОВ “Порше Лізинг Україна” надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ “Порше Лізинг Україна” має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 Контракту. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом, тобто, договором передбачено відповідний порядок припинення договору.
Позивачем 06.10.2016 була направлена вимога про сплату заборгованості та повернення об'єкту лізингу на адресу відповідача, а саме 08702, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Київська, буд.166 (а.с. 42-43).
16.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5С вчинено виконавчий напис нотаріуса №1138 про повернення об'єкта лізингу.
На підставі виконавчого напису 22.12.2016 Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53183685 щодо примусового повернення об'єкту лізингу.
29.12.2016 відповідачем здійснено повернення об'єкту лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с.49).
Відповідач зазначає, що не отримував вимоги позивача, оскільки вона була направлена не за його юридичною адресою, яка відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Київська область, м. Обухів, вул. Київська, б.1/8, прим.3, про що також було відомо позивачу, тому об'єкт лізингу був повернутий відповідачем позивачу після звернення до нього виконавчої служби.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку сплати лізингових платежів та штрафних санкцій.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", які кореспондуються з положеннями ч.1 ст.806 ЦК України, ч.1 ст.292 ГК України, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом, та загальні положення про купівлю-продаж і договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відтак договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. З огляду на це, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Отже, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Як витікає з матеріалів справи, позивачем порушений порядок направлення вимог відповідачу і вимога від 06.10.2016 направлена не за юридичною адресою відповідача, тобто відповідач не був попереджений в передбачений договором спосіб про припинення договору.
Приймаючи до уваги, що відповідачем повернуто об'єкт лізингу 29.12.2016, суд вважає датою припинення договору 29.12.2016.
Згідно з п.6.1 додатку, лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.
Відповідно до розрахунків-фактури №00342854 від 01.09.2016 та №00346343 від 03.10.2016 (а.с. 40-41) відповідачу були нараховані відшкодування частини вартості об'єкта лізингу у сумі (8 991,58+9 041,18) 18 032,76грн, проценти та комісія (14 131,78+14 019,04) 28 150,82грн, які позивач просить стягнути як заборгованість за лізинговими платежами.
За змістом ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Сплата усіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу має наслідком реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Проте, приймаючи до уваги, що об'єкт лізингу був повернутий і право власності до відповідача не перейшло стягнення такої частини оплати є безпідставним.
У відповідності до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом диспозитивних положень статті 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Виходячи з викладеного, стягненню підлягає сума процентів та комісії за користування об'єктом, відповідно до надісланих відповідачу рахунків у розмірі 28 150,82грн, яка підлягає задоволенню, в частині стягнення 18032,76грн суд відмовляє у задоволенні.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені 3 315,35грн за період з 16.09.2016 по 19.06.2017.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п. 8.2.1 додатку, вказано у випадку прострочення сплати орендного платежу та /або будь якого іншого платежу за договором, згідно із п.8.2 додатку відповідач зобов'язується сплачувати пеню у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та /або будь якого іншого платежу.
Тобто, розмір пені що передбачений сторонами складає за кожен день (10%:365) =0,027%.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Передбачений договором розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений період.
Також, суд зазначає, що платіж за рахунком-фактури №00346343 від 03.10.2016 має бути здійснений 15.10.2016, проте, строк виконання зобов'язання припадає на суботу, та у відповідності до ст. 254 ЦК України, останній строк виконання зобов'язань у вказаний місяць переноситься на понеділок 17 число, у зв'язку з чим прострочення виконання зобов'язань починається з 18 числа відповідного місяця.
Загальний розмір пені за розрахунком суду від суми, яка підлягає стягненню складає 1984,28грн, яка підлягає задоволенню.
В задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1331,07грн суд відмовляє.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1331,49грн за період з 16.09.2016 по 19.06.2017 та 2 448,61грн збитки від інфляції за період з 16.09.2016 по 19.06.2017.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд зазначає, що платіж за рахунком-фактури №00346343 від 03.10.2016 нарахування здійснено з 16 числа, проте, строк виконання зобов'язання 15 жовтня 2016 числа (Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування)), яке у вказаному місяці припадає на суботу, та у відповідності до ст. 254 ЦК України, останній строк виконання зобов'язань у вказаному місяці переноситься на понеділок 17 число, у зв'язку з чим прострочення виконання зобов'язань починається з 18 числа відповідного місяця.
Так, за розрахунком суду, розмір 3% річних становить 603,47грн; вимоги про стягнення 728,02грн 3%річних заявлено необґрунтовано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції річних суд зазначає, що платіж за рахунком-фактури №00346343 від 03.10.2016 нарахування здійснено з 16 числа, проте, строк виконання зобов'язання 15 жовтня 2016 числа (Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування)), яке у вказаному місяці припадає на суботу, та у відповідності до ст. 254 ЦК України, останній строк виконання зобов'язань у вказаному місяці переноситься на понеділок 17 число, у зв'язку з чим прострочення виконання зобов'язань починається з 18 числа відповідного місяця.
Так, за розрахунком суду, розмір збитків від інфляції, що підлягає задоволенню становить 3 501,57грн.
Проте, суд приймає до уваги розрахунок позивача та розглядає суму 2 448,61грн, яка підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 45420,50грн як плату за користування об'єктом лізингу до його фактичного повернення.
Проте, позивачем склад вказаної суми не був визначений, вимога щодо сплати зазначеної суми відповідачу не була направлена, отже з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України позовна вимога за вказаною сумою є передчасною і задоволенню не підлягає.
Позивачем заявлені також збитки, а саме витрати, які він поніс у зв'язку з вилученням об'єкту лізингу у відповідача (юридичні послуги, розрахунки з приватним нотаріусом за здійсненням виконавчого напису, послуги приватній фірмі з поверненням майна, послуги з відповідального зберігання майна) у сумі 98405,86грн.
Приймаючи до уваги, що саме позивачем не був додержаний порядок повідомлення відповідача про припинення договору (не направлення вимоги) такі витрати не пов'язані з протиправною поведінкою відповідача, та також не було у даному випадку вини відповідача щодо повернення об'єкту лізингу.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Таким чином, вимога позивача про стягнення збитків з відповідача у розмірі 98405,86грн є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 497,81грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мега-Фрам» на користь ОСОБА_1 з обмежено відповідальністю «Порше Лізинг Україна» 28150,82грн основного боргу, 1984,28грн пені, 603,47грн 3% річних, 2 448,61грн втрат від інфляції, а також 497,81грн витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 18032,76грн основного боргу, 45420,50грн плати за користування об'єктом лізингу, 1331,07грн пені, 728,02грн 3% річних, 98405,86 збитків у задоволенні позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 15.12.2017
Головуючий суддя С.І. Чонгова
Суддя О.С. Янюк
Суддя Л.Я. Мальована