Справа № 712/3820/18
Провадження №2/712/1288/18
04 липня 2018 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Мельник І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, вказуючи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.11.2010 відповідач отримав кредиту розмірі 4900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим станом на 28.02.2018 року має заборгованість в сумі 73715,46 грн., яка складається з наступного: 4357,96 грн. - заборгованість за кредитом; 63871,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1500 грн. - заборгованість по пені та комісії за користуванням кредитом, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3486,45 грн. - штраф (процентна складова). Просили стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору та понесені судові витрати.
Відповідач 02.07.2018 скерував до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач довідався чи міг довідатися про факт не сплати платежів за кредитом зі дня виникнення прострочення платежів, а саме за несвоєчасне повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків за кредитом з 31 травня 2011 року, тобто з дати виникнення прострочення платежів за кредитом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З позовом до суду Позивач звернувся лише у квітні 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності, в розумінні положень ст. 264 ЦК України. Таким чином, Позивачем було пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та основної суми боргу. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотання щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від позивача чи відповідача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.11.2010 відповідач отримав кредит у розмірі 4900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим станом на 28.02.2018 року має заборгованість в сумі 73715,46 грн., яка складається з наступного: 4357,96 грн. - заборгованість за кредитом; 63871,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1500 грн. - заборгованість по пені та комісії за користуванням кредитом, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3486,45 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано суду «Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.11.2011 р, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 28-02-2018р», в якому наведено рух коштів (суми та дати розрахунку), а також виникнення заборгованності та прострочення платежів.
Як зазначено в Позовній заяві, Позивачем визнано, що «...Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором»
Згідно даного розрахунку, починаючи з 31 травня 2011 р почато нарахування процентів на прострочену заборгованість за кредитом в зв'язку з порушенням Боржником строків повернення процентів по кредиту та кредитних коштів.
Відповідно до п.2.1.1.12.11 «Правила користування платіжною карткою», ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором. (Наявно в позовній заяві (Додаток №7 в матеріалах справи «Правила користування платіжною карткою»).
Згідно п. 1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банкіських послуг» У разі порушення власником або довіренною особою вимог діючого законодавства України та/або умов данного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_2 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.
Відповідно до ч. ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст, 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), а саме з 31 травня 2011р.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (25 травня 2011р - п.2,1.1.12.7.2 «Правила користування платіжною карткою» «...В случае непогашения задолженности прошлого месяца до 25-го числа текущего месяца (в случае непогашений задолженности в 30-дневній срок с момента ее возникновения для єлитніх карт) Клиет уплачивает пеню за несвоевременное погашение кредитного вимита в Льготній период равную действующей Базовой месячной процентной ставке от задолженности на момент списания. Пеня за несвовременное погашение кредитного лимита в Льготній период удерживается в момент перехода в обічній период кредитования с 26-го числа текущего месяца по Кредитному лимиту»).
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
ПАТ КБ «ПриватБанк» було проведено банківську операцію по картці 5168 7556 3169 0894 10/10/2016 «Автоматическое погашение просроченной задолженности с карты 99**27» на сумму 11.30 грн, 03/11/2016 було проведено банківську операцію по картці 5168 7556 3169 0894 «Пополнение наличными своей карты в терминале самообслуживания» - 1000.00 грн., 05/12/2016 було проведено банківську операцію «Автоматическое погашение просроченной задолженности с карты 51**44» -1396.00 грн; 27/12/2016 було проведено банківську операцію «Автоматическое погашение просроченной задолженности с карты 51**44» -1389.00 грн. та підтверджується наявними в Позовній заяві «Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.11.201, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 28-02-2018р».
Дані операції відповідають наведеним Позивачем в Додатку №4 («Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.11.2010р.») за 10/10/2016р, 03/11/2016, 05/12/2016,27/12/2016р.
Строк дії картки (5168 **** **** 5944) за якою виникла заборгованість скінчився у 2013р.
Автоматичне списання коштів банком з інших рахунків відповідача (картка 5168 7556 3169 0894) для погашення заборгованості за карткою (5168 **** **** 5944) 10/10/2016, 03/11/18р, 05/12/2016, 27/12/2016 року не є підставою переривання строку позовної давності у розумінні положень ст. 264 ЦК України, оскільки переривання строку можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.
При цьому, бездіяльність боржника (не оспорювання списання коштів) не свідчить про визнання ним боргу.
Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. При цьому автоматично пролонговується не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.
Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.
Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), відповідно до правил користування карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
З позовом до суду позивач звернувся лише у квітні 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності, в розумінні положень ст. 264 ЦК України, що являється підставою для відмови в задоволенні позову
Керуючись ст. 6,12, 13,18, 263, 265, 268, 274, 279, ЦПК України, на підставі ст. 256, 257, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд,
В задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення" ЦПК України ).
Головуючий