10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 296/4475/16-а
іменем України
"04" липня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Шевчук С.М.
Шидловського В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Єфремової О.С.,
апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від "28" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №1 батальону управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції Зіляк Світлани Юріївни, третя особа: Департамент патрульної поліції у м.Житомирі про визнання протиправною та скасування постанови , -
суддя в 1-й інстанції - Драч Ю.І.,
час постановлення ухвали - не зазначено,
місце постановлення ухвали - м.Житомир,
дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського УПП в м.Житомирі Зіляк С.Ю. серії ПС2 № 628422 про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 18.05.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18.05.2017 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 28.03.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, а саме у зв'язку із повторним неприбуттям позивача без поважних причин у судові засідання.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 28.03.2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача по справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що розгляд справи було призначено на 07.12.2017 року.
07.12.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 27.12.2017 року.
27.12.2017 року в судове засідання сторони не з'явились, від позивача по справі надійшла заява про відкладення розгляду справи на пізніший термін, у зв'язку із загостренням хронічних хвороб. У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 27.02.2018 року.
27.02.2018 року в судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.03.2018 року.
В судове засідання 28.03.2018 року з'явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з"явився, секретарем судового засідання 28.03.2018 року складено телефонограму про те, що об 11 год. 00 хв. було здійснено дзвінок позивачем ОСОБА_1 з повідомленням про те, що він хворіє та не може з'явитись в судове засідання.
Залишаючи без розгляду позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач не з'явився четвертий раз поспіль в судове засідання, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тоді як неявка позивача перешкоджає подальшому розгляду справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що аналіз фактичних обставин справи і змісту прийнятого судом процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду вказує на помилковість висновків суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 205 КАС України до позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Таким чином, згідно ч. 5 ст. 205 КАС України у разі, якщо позивачем виступає не суб'єкт владних повноважень, суд може залишити заявлений позов без розгляду лише у разі повторної неявки такого позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та неявка перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.
Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.
Отже, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави слід відповісти на такі питання: чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз; чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини; чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
Як встановлено судом, 26.12.2017 року позивач заявив обгрунтоване клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із загостренням хронічних хвороб.
28.03.2018 року позивачем було повідомлено суд про неможливість участі в судовому засіданні через хворобу.
Виходячи з вищезазначеного, неявка позивача в судове засідання 27.12.2017 року та 28.03.2018 року не може вважатися повторною неявкою в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Згідно ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від "28" березня 2018 р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: С.М. Шевчук
В.Б. Шидловський
Повне судове рішення складено "04" липня 2018 р.