13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5628/17
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення від 23 лютого 2018 року, ухвалене Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Потоцької Н.В., у справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи: філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, ОСОБА_2, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про зобов'язання виключити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які були внесені на підставі рішення державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрія Олександровича №34569982 від 31.03.2017 року, -
01 листопада 2017 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, який в подальшому уточнила (т. 1 а.с. 174-179), до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи: філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, ОСОБА_2, в якому просила:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенка Андрія Олександровича №34569982 від 31.03.2017 року про державну реєстрацію прав на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 21,2 кв.м. та житловою 13,8 кв.м., за громадянином ОСОБА_2;
- зобов'язати управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради виключити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які були внесені на підставі рішення державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенка Андрія Олександровича №34569982 від 31.03.2017 року про державну реєстрацію прав на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 21,2 кв.м. та житловою 13,8 кв.м., за громадянином ОСОБА_2;.
Рішенням від 23 лютого 2018 року, ухваленим у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, внаслідок чого висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.
Так апелянт зазначає, що державний реєстратор філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенко А.О. відповідно до приписів ст. 17 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз. 1 розділу VI, частини 2 абзацу 1 розділу VIІІ Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3267/5, повинен був виготовити електронні копії наданих йому документів та розмістити їх у державному реєстрі прав, а документи в паперовій формі, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації від 31.03.2017 року, мав направити до управлення державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.
Зазначені вимоги державним реєстратором виконані не були, а тому, на думку апелянта, не знайшовши у паперовій реєстраційній справі матеріалів щодо рішення від 31.03.2017 року № 34569982, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність доказів, які б підтверджували наявність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2017 року. При цьому апелянт зазначає, що до адміністративного позову ним була надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 93839515 від 07.08.2017 року, відповідно до якої 31.03.2017 року о 15:53 год. державний реєстратор Глущенко А.О. зареєстрував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34569982, за ОСОБА_2 права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 21,2 кв. м., житловою площею 13,8 кв. м.
Апелянт вважає, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 93839515 від 07.08.2017 року є належним доказом, який містить інформацію щодо предмету спору, на підставі якого можливо дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування, зокрема сам факт державної реєстрації, та факт здійснення державної реєстрації з порушенням норм закону.
Апелянт також посилається на те, що у разі виникнення у суду першої інстанції сумніву щодо відомостей викладений у інформаційній довідці, суд мав витребувати у відповідача копію електронної реєстраційної справи на квартиру, проте цього не зробив, а лише послався на відсутність в матеріалах справи документів стосовно державної реєстрації від 31.03.2017 року № 34569982, внаслідок чого дійшов висновку, що зазначені реєстраційні дії взагалі не проводились.
До апеляційної скарги апелянт надав довідку з Державного реєстру речових прав на майно № 95077477 від 19.08.2017 року на 24-х аркушах, посилаючись на те, що раніше така довідка до суду першої інстанції не надавалась, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не ставив питання щодо наявності факту здійснення оскарженої реєстраційної дії, а до позову була додана інша інформаційна довідка на 2-х аркушах, проте яка також мітить інформацію щодо оскарженої реєстраційної дії.
Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
При цьому відповідач звертає увагу на те, що реєстраторами управління не вчинялась оскаржена реєстраційна дія, та у спірних правовідносинах відсутні будь-які порушення прав позивача - апелянта з боку відповідача.
Так управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради зазначає, що філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради, на час виникнення спірних правовідносин, є акредитованим суб'єктом, який не підпорядкований та не підзвітний управлінню.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що 07 червня 2017 року Міністерство юстиції України скасувало акредитацію суб'єкта державної реєстрації - комунального підприємства «Комунально - реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради.
Також суд першої інстанції встановив, що 18.07.2017 року на адресу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надійшли документи від КП «ЖКС «Фонтанський» стосовно незаконної реконструкції квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12).
З наданих документів суд першої інстанції встановив, квартира має загальну площу 158,1 кв.м, житлову площу 80,2 кв.м, особовий рахунок відкрито на гр. ОСОБА_4, який не зареєстрований за цією адресою (т. 1 а.с. 25).
Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником цієї квартири є ОСОБА_2, та в довідці зазначена значно менша площа квартири, а саме 21,2 кв. м загальної площі та 13,8 кв.м житлової площі (а.с. 13).
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів, 31 березня 2017 року рішенням № 34569982 державним реєстратором філії комунального підприємства «Комунально - реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенком Андрієм Олександровичем здійснена державна реєстрація речових прав (з відкриттям розділу) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 21,2 кв.м. та житловою 13,8 кв.м., за громадянином ОСОБА_2 У цій квартирі попередньо проведена реконструкція, внаслідок чого вона розділена на дві самостійні частини. Реєстрація права власності на одну з яких і є предметом спору в цій справі.
Суд першої інстанції також зазначив, що згідно з інформацією держреєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для виникнення права власності були: Технічний паспорт без номеру від 27.03.2017 року, видавник ТОВ «Інжинірінг тех буд» та Висновок щодо технічної можливості поділу №17/355 від 27.03.2017 року, видавник ТОВ «Інжинірінг тех буд».
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції послався на приписи ст. 2, ч. 3 ст. 10, ч. 2 та ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127, ст. 32, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДСТУ-Н.Б.В. 1.2.-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 року, п. 3, п. 11, п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 року.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що саме зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є тим документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, проте відповідно до листа Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради від 18.04.2017 року № 01-8/216вх (т. 1 а.с. 11) особа, яка здійснювала реконструкцію квартири АДРЕСА_3, не подавала на реєстрацію до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ані декларацію про початок будівельних робіт, ані декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Суд першої інстанції, дослідивши копію реєстраційної справи №1084375051101 на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 97-132), встановив, що останні аркуші вказаної справи містять: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34059331 від 27.02.2017 року про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2, заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та квитанцію про сплату послуги (т. 1 а.с. 129-132).
Досліджені матеріали реєстраційної скарги, на думку суду першої інстанції свідчать про зареєстроване право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (загальна площа - 158.1 кв.м., житлова площа - 80.2 кв.м.).
Відхиляючи надані позивачем докази, суд першої інстанції зазначив, що визначення достовірності доказів зводиться до перевірки доброякісності джерел доказів, а також самого процесу формування доказів. Достовірність - це оцінка доказу за змістом. Для встановлення обставин справи докази мають переконувати в наявності цих обставин. Визначаючи достатність доказів, суд вирішує, чи є можливість на підставі зібраних по справі доказів зробити висновок про наявність фактів, які належать до предмета доказування.
Риси допустимості доказів в адміністративному судочинстві: 1) мають бути отримані з належного джерела; 2) характеризують якість доказів з точки зору процесуальної форми; 3) мають чітку правову регламентацію наслідків; 4) мають загальний характер.
З огляду на встановлені фактичні обставини, які підтверджені матеріалами справи (копією реєстраційної справи), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних (ст.73 КАСУ), допустимих (ст.74 КАСУ) та достовірних (ст.75 КАСУ) доказів, які б підтверджували наявність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2017 року.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8, ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004).
У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції, рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онерїлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII,.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову та відхиляє доводи апеляційної скарги за наступних обставин.
Копією реєстраційної справи № 1084375051101 (т. 1 а.с. 98-132) та Інформаційною довідкою від 19.08.2017 року, яка надана апелянтом, підтверджено, що:
- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34059331 від 27.02.2017 року (т. 1 а.с. 129), проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру з реєстраційним номером 1084375051101, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2,
- право власності зареєстроване на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.02.2017 року, загальна площа квартири становить 158,1 кв.м., житлова площа 80,2 кв. м. (т. 1 а.с. 130)
- 23.03.2017 року відбулась реєстрація змін об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1084375051101 (т. 1 а.с. 131, 132), а саме зареєстровані зміни у площі квартири: загальна площа (кв.м) 158,1, житлова площа (кв.м.), змінено на загальна площа (кв.м. )508,6, житлова площа (кв.м.) 82,5 (т. 1 а.с. 247);
Відповідно до наданої апелянтом інформаційної довідки (т. 1 а.с. 245, 246) на підставі рішення державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенка Андрія Олександровича №34569982 від 31.03.2017 року проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру з іншим реєстраційним номером 1213165251101, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа (кв.м) 21,2, житлова площа (кв.м.) 13,8, (складається з однієї житлової кімнати, кухні та туалету) за ОСОБА_2.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що оскаржене рішення державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенка Андрія Олександровича №34569982 від 31.03.2017 року, стосується об'єкта нерухомого майна - з реєстраційним номером 1213165251101.
Проте у відповідача управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради перебуває реєстраційна справа щодо об'єкта нерухомого майна - з іншим реєстраційним номером 1084375051101, копія якої була надана до суду першої інстанції та яка не може містити жодних документів щодо іншого об'єкта нерухомого майна., а тому є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність оскарженого рішення у матеріалах наданої відповідачем копії реєстраційної скарги.
За змістом адміністративного позову, уточненого адміністративного позову, апеляційної скарги та доданої до апеляційної скарги Інформаційної довідки, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради оскаржує рішення державного реєстратора філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенка Андрія Олександровича №34569982 від 31.03.2017 року про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - з реєстраційним номером 1213165251101, яке утворилось наслідок поділу об'єкт нерухомого майна - з реєстраційним номером 1084375051101.
При цьому в обґрунтування позовних вимог було заявлено про порушення власником нерухомого майна процедури виділу (поділу) майна - без отримання документу який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, та за відсутності документів на підтвердження наявності дозволу на проведення будівельних робіт з реконструкції квартири, та як наслідок відсутність таких документів при поданні заяви про державну реєстрації права власності на нерухоме майно та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відсутності повного пакету документів, що надають державному реєстратору право на прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Таким чином, адміністративний позов щодо незаконності оскарженого рішення державного реєстратора обґрунтований по суті порушенням третьою особою - ОСОБА_2 будівельного законодавства (відсутність декларації про готовність об'єкта до експлуатації, відсутність розпорядження про присвоєння адреси новоствореній квартирі), що мало наслідком прийняття протиправного рішення про реєстрацію права власності.
При цьому апелянт, ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні судового рішення не надав належних та допустимих доказів того, що саме третя особа - ОСОБА_2 здійснив реконструкцію квартири (наданий припис від 17.03.2017 року (т. 1 а.с. 158) не містить особи якою він стосується), та мав отримати відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції (акт обстеження квартири від 17.03.2017 року (т. 1 а.с. 159) не містить відомостей щодо власника квартири та особи, яка здійснює будівельні роботи), що саме третя особа - ОСОБА_2 мав отримати розпорядження про присвоєння новою адреси квартири, а не інша особа, яка має відношення до іншої частини поділеної квартири, адже відповідно до наданої апелянтом інформаційної довідки в розділі «Деталізована інформація про об'єкт нерухомого майна» стосовно об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1084375051101, зазначено що об'єкт нерухомого майна закрито, внаслідок поділу об'єкта нерухомого майна, про що вчинений запис 29.03.2018 року (т. 1 а.с. 246-247).
Зазначені обставини спростовують висновки апелянта про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, оскільки спір розглянутий на підставі всіх доказів, які були надані позивачем, але які не підтверджують наявність оскарженого рішення саме як рішення яким зареєстроване право власності за відсутності всіх передбачених законом документів. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування своїх вимог. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції був зобов'язаний витребувати копію електронної реєстраційної справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки можливість збирання судом доказів з власної ініціативи є правом суду, а не його обов'язком, і це право суд реалізує саме з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Не зважаючи на приписи ст. 80 КАС України (ст. 73-75 КАС країни в редакції чинній на час подання позову) Приморська районна адміністрація Одеської міської ради заяв (клопотань) про забезпечення доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подавала, в той час як суд не має права перебирати на себе права (обов'язки) будь-кого з учасників справи.
Також апеляційний суд зазначає, що апелянт ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні судового рішення не довів наявності між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та відповідачем - управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради публічно-правових відносин під час виконання відповідачем публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, а саме при прийняті державним реєстратором філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенком А.О. рішення №34569982 від 31.03.2017 року.
Також апелянт ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні судового рішення не зазначив наявності у Приморської районної адміністрації Одеської міської ради права на звернення до суду для вирішення публічно-правового спору наданого законом.
Зазначаючи в уточненому позові про те, що порушене питання - вчинення державним реєстратором порушень низки норм законодавства з державної реєстрації прав на нерухоме майно, безпосередньо стосується прав і законних інтересів територіальної громади м. Одеси, чиї інтереси представляє позивач, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради так і не вказала, які саме права та інтереси територіальної громади порушені відповідачем, внаслідок прийняття оскарженого рішення державним реєстратором, які не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, йому не підзвітний та не підпорядковується.
Не містить апеляційна скарга, як і уточнений позов, посилання на конкретні права, які потребують захисту та можуть бути відновлені при скасуванні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34059331 від 27.02.2017 року, за відсутності при цьому будь-яких належних та допустимих доказів наявності таких прав.
Апеляційний суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України в редакції чинній на час подання позову), апеляційний суд встановив, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як представник територіальної громади міста Одеси, звернулась до адміністративного суду за захистом прав та інтересів (не вказуючи яких саме), які порушені у сфері публічно-правових відносин саме відповідачем - суб'єктом владних повноважень - управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, внаслідок прийняття особою, яка не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, не підпорядкована відповідачу, - державним реєстратором філії комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Глущенком А.О. рішення №34569982 від 31.03.2017 року, яке, як правильно встановив суд першої інстанції, не є рішенням у публічно-правових відносинах між сторонами, що порушує саме права позивача, але стосується права власності третьої особи - ОСОБА_2
За таких обставин апеляційний суд погоджується із застосуванням судом першої інстанції в цій справі ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8, ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статті 1 Протоколу 1 до Конвенції та практики ЄСПЛ.
При цьому апеляційний суд зазначає, що встановлення ознак порушень у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (які полягають у державній реєстрації права власності на квартиру без надання заявником державному реєстратору усіх передбачених законодавством документів), за відсутності при цьому порушених прав, свобод, інтересів апелянта, та за відсутності встановленого законом права апелянта на звернення до суду саме в такому випадку, не є підставою для задоволення вимог про скасування оскарженого рішення державного реєстратора.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, апеляційний суд встановив, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5286 грн., враховуючи дві немайнові вимоги, заявлені юридичною особою, та приписи ч. 1, ч. 2 (таблиці ставок) ст. 4, ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», відповідно до яких апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, тобто за немайнові вимоги 150 відсотків від одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (1762 грн.), в якому відповідна заява або скарга подається до суду, за кожну немайнову вимогу.
Оскільки при поданні апеляційної скарги апелянт сплатив 2400 грн. судового збору (т. 1 а.с. 237) замість 5 286 грн., сума недоплаченого судового збору становить 2886 грн., які, у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, підлягають стягненню з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2-10, 72-80, 139,308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, смт. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 328, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року залишити без змін.
Стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264, місцезнаходження: 56039, м. Одеса, вул. Канатна, 134) судовий збір в розмірі 2886 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 27.06.2018 р.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Бойко А.В. Осіпов Ю.В.