ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 липня 2018 року м. Київ № 826/27223/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Вєкуа Н.Г., суддів: Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., ознайомившись з клопотанням позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»
третя особаОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, -
05 червня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся позивач з клопотанням, в якому просить встановити судовий контроль за виконанням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 у справі № 826/27223/15 шляхом зобов'язання Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ - 00034022) подати до суду протягом десяти днів звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 у справі № 826/27223/15, про що постановити відповідну ухвалу.
Розглянувши подані документи і доводи клопотання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення клопотання, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії директора військово-медичного департаменту Міністерства Оборони України ОСОБА_4, щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 із займаної посади-неправомірними.
Скасувано наказ директора військово-медичного департаменту Міністерства Оборони України ОСОБА_4 №138 від 09.12.2015 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Центральної діагностичної паталого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України-лікарем патологоанатомом.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі, а також у тому ж судовому засіданні, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Між тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Судом встановлено, що 22.12.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва по справі № 826/27223/15 у зв'язку з набранням законної сили постанови видано виконавчий лист.
Після звернення позивача із заявою від 04.01.2018 про поновлення ОСОБА_1 на посаді до Департаменту державної виконавчої служби, 27.02.2018 позивач отримав лист № 510/4/49 від 12.02.2018 від Міністерства оборони України, зі змісту данного листа вбачається, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2017 виконана бути не може, у зв'язку із відсутністю посади начальника лабораторії.
03 березня 2018 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про визнання протиправним бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - Міністерством оборони України на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2017 по справі № 826/27223/15 в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
28 березня 2018 року окремою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/3854/18 - було визнано протиправним бездіяльність, яка вчинена суб'єктом владних повноважень - Міністерством оборони України та порушення останнім ст.ст. 14, 370, 371, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягало у невиконанні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 826/27223/15.
Однак, на момент звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення, Міністерство оборони України не усунуло порушення встановлені в окремій ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 826/3854/18 та вжило жодних заходів на виконання вказаної окремої ухвали. А також не виконало постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 826/27223/15.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд задовольняє клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
1. Задовольнити клопотання позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 28.08.2017.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ - 00034022) подати до суду протягом десяти днів звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2017 у справі № 826/27223/15.
3. Встановити відповідального за виконання рішення Міністра оборони України.
4. Попередити відповідача Міністерство оборони про те, що в разі неподання звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України .
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа
Судді Д.А. Костенко
Ю.Т. Шрамко