04 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/22535/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Балац С.В.) від 21.02.2018
та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Алданова С.О., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) від 23.04.2018
за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Центральна дирекція "Українське радіо"
про стягнення коштів.
Короткий зміст позовних вимог
1. 05.12.2016 Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Центральна дирекція "Українське радіо" (далі - Відповідач) на користь Позивача 415 645 грн. 63 коп.
2. Позовна заява мотивована невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем з оплати за надані останнім за період з 01.01.2016 по 15.03.2016 телекомунікаційні послуги (трансляцію радіопрограм через ресурс супутника "ASTRA 4A"). Позивач вказав, що надання вказаних послуг на спірну суму підтверджується актами виконаних робот за січень-березень 2016 року, які хоча і не підписані Відповідачем, однак надані за цими актами телекомунікаційні послуги вважаються прийнятими Відповідачем. Крім цього Позивач вказав на те, що згідно з багаторічною практикою правовідносин між сторонами, що склалась, Позивач як виконавець державного замовлення, який не може відмовити у наданні послуг замовнику, надає спочатку замовнику (Відповідачу) телекомунікаційні послуги з трансляції радіопрограм останнього, а через деякий час після отримання Відповідачем бюджетних коштів на оплату замовлення укладаються контракти відповідно до чинного законодавства. Однак, в технічному завданні з метою закупівлі послуг на транслювання радіопередач Відповідач зазначив, що робота через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" виконувалась до 14.02.2016, а укладаючи державний контракт № 01-16/117 та договір № 01-16/118 на послуги з трансляції радіопрограм на вимогу Відповідача не зазначено послуг з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A", вироблених для державних потреб з 01.01.2016 по 15.03.2016, що не звільняє Відповідача від оплати наданих послуг, надання яких підтверджується листуванням між сторонами з приводу збереження за Відповідачем на його вимогу з 01.01.2016 обсягів трансляції радіопрограм на рівні грудня 2015 до прийняття Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" та виділення коштів на трансляцію радіопрограм, щодо забезпечення отримання радіоканалів "Українського радіо" через супутниковий ретранслятор "Amos-2" та з приводу перелаштування приймальних супутникових антен та комунікації сигналу на передавачі до 15.03.2016, оскільки з цього часу планується зняття дублювання трансляції програм Українського радіо через супутник "ASTRA 4A", яким (листуванням) Відповідач підтверджує надання цих послуг в спірний період.
3. 15.01.2018 Позивач подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що з урахуванням вказівок касаційного суду в постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2017 до спірних правовідносин з приводу стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги слід застосовувати правові підстави згідно зі статтею 1212 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Справа розглядалась неодноразово.
5. При новому розгляді справи 21.02.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018) в позові відмовити повністю. Рішення судів мотивовані недоведеністю доказами, на які посилається Позивач (листуванням), виникнення між сторонами прав та обов'язків з приводу надання Позивачем Відповідачу телекомунікаційних послуг з 01.01.2016 року по 15.03.2016, акти наданих послуг не підтверджують вартість таких послуг, оскільки не підписані Відповідачем, а в укладеному між сторонами за їхньою згодою державному контракті та договорі не було передбачено послуг, вказаних в таких актах, а також не передбачено надання послуг в період з 01.01.2016 року по 15.03.2016. Також суди зазначили, що станом на день укладення та підписання сторонами державного контракту № 01-16/117 від 11.10.2016 на виконання державного замовлення на послуги телекомунікаційні, інші та договору від 11.10.2016 № 01-16/118 на послуги з трансляції радіопрограм поза межами державного замовлення розрахунок вартості послуг за ними не передбачав надання Позивачем Відповідачу послуг через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" в період 01.01.2016 по 15.03.2016, а Позивач, уклавши та підписавши вказані угоди, погодився із відповідними умовами.
6. Погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд також врахував відсутність погодження між сторонами тарифів, які застосовані Позивачем у спірні періоди, та відмову Відповідача підписати акти приймання-передачі наданих послуг у спірні періоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 15.05.2018 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Висновок судів про недоведеність Позивачем та відсутність правового обґрунтування розрахунку заявленої до стягнення суми спростовується неодноразовим зазначенням Позивачем в ході розгляду справи, як формується вартість телекомунікаційних послуг, а Відповідач погоджувався з обсягами послуг та потужностями технічних засобів (передавачів), що використовувались Позивачем.
9. Позивач як виконавець державного замовлення та як оператор не має права відмовити у наданні телерадіоорганізаціям технічних засобів для користування каналами мовлення у разі наявності у нього технічної можливості та наявності ліцензії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у замовника, а відсутність договору між сторонами стосовно надання відповідних послуг у спірний період не звільняє Відповідача від виконання своїх зобов'язань, оскільки Відповідач користувався наданими послугами та не заперечує їх надання Позивачем.
10. До спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми глави 83 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна, оскільки між сторонами відбувалось листування, правовідносини з надання Позивачем послуг Відповідачу виникли з метою забезпечення породження між ними цивільних прав та обов'язків щодо надання-отримання відповідних послуг, а відмова Відповідача підписати договір, до умов якого включена послуга щодо трансляції каналів Українського радіо через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A", свідчить про нечесну господарську діяльність Відповідача.
11. Інші доводи касаційної скарги ідентичні доводам, наведеним в позовній заяві.
Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
12. Доводи скаржника про незаперечення Відповідачем отримання телекомунікаційних послуг від Позивача у спірний період спростовується матеріалами справи.
13. Інші доводи у відзиві на касаційну скаргу ідентичні мотивам, наведеним в оскаржуваній постанові апеляційного суду.
Позиція Верховного Суду
Щодо форми господарського договору
14. Згідно з пунктом 1 частини 2 статі 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статі 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судами встановлено, що спір між сторонами виник щодо оплати телекомунікаційних послуг, наданих в межах державного замовлення. При цьому Позивач - скаржник стверджує про виникнення у Відповідача обов'язку оплатити телекомунікаційні послуги за період з 01.01.2016 по 15.03.2016 через вчинення Відповідачем дій, направлених на отримання ним від Позивача цих послуг у вказаний період.
Отже підставою вимоги Позивача є вчинення сторонами правочину з надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 179 цього ж кодексу майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Згідно з частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За результатом аналізу викладених норм законодавства Суд дійшов висновку про те, що укладення між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, господарських договорів допускається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у спрощений спосіб, як це передбачено частиною 1 статті 181 ГК України.
15. Відповідно до частин 1, 2 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Надання телекомунікаційних послуг врегульовано зокрема положеннями Закону України "Про телекомунікації", а надання (отримання, купівля) послуг за державним замовленням - ГК України та Законом України "Про здійснення державних закупівель" (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин - у січні -березні 2016 року).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Частиною 3 статті 183 ГК України визначено, що укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.
Частиною 1 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Зі змісту наведених норм законодавства слід зробити висновок про те, що правовідносини з надання (отримання) телекомунікаційних послуг за державним замовленням здійснюється на підставі договору, оформленого в письмовій формі у вигляді єдиного документа.
Обставин укладення сторонами у письмовій формі у вигляді єдиного документа та з дотриманням процедури та порядку, передбаченому Законом України "Про здійснення державних закупівель", договору (державного контракту) з надання Позивачем Відповідачу телекомунікаційних послуг через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" за період з 01.01.2016 по 15.03.2016 судами встановлено не було. Натомість були встановлені обставини добровільного укладення сторонами державного контракту № 01-16/117 та договору № 01-16/118 на надання послуг з трансляції радіопрограм поза межами державного замовлення, в яких сторони не погодили та не передбачили надання-отримання послуг з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" для державних потреб з 01.01.2016 по 15.03.2016.
Про обставин порушення при цьому передбаченого ЦК України принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статі 3 ЦК України), а також норм статті 627 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, скаржником не зазначено, а судами попередніх інстанцій не встановлено, також як і не встановлено обставин порушення або недотримання вимог законодавства щодо порядку та щодо викладення та погодження сторонами умов в угодах від 11.10.2016.
Тому суд відхиляє аргумент скаржника, що відсутність договору між сторонами стосовно надання відповідних послуг у спірний період не звільняє Відповідача від виконання своїх зобов'язань (пункт 9).
Судами не було встановлено обставин укладення між сторонами у справі договору про надання Позивачем вказаних послуг у спрощений спосіб - згідно з частиною 1 статті 181 ГК України, так як докази, на які послався Позивач при цьому як на підтвердження таких обставин, визнані судами неналежними.
Відтак Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 8, 10) про надання Позивачем Відповідачу телекомунікаційних послуг з трансляції радіопрограм поза межами державного замовлення на підставі правочину, що вчинений шляхом листування між сторонами та шляхом отримання (прийняття) Відповідачем відповідних послуг від Позивача у спірний період, щодо виникнення між сторонами шляхом листування правовідносин з метою забезпечення породження між ними цивільних прав та обов'язків з надання-отримання відповідних послуг та аргументи про доведеність наданими у справі розрахунками вартості наданих послуг.
З огляду на викладене доводи в касаційній скарзі щодо листування між сторонами, як підтвердження виникнення між сторонами правовідносин (пункт 10) зводяться до необхідності встановлення обставин та оцінки доказів у справі, тоді як, виходячи з визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, встановлення на підставі доказів у справі обставин виникнення правовідносин між сторонами, з приводу надання Позивачем Відповідачу телекомунікаційних послуг з 01.01.2016 по 15.03.2016, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Дійшовши викладених висновків, Суд погоджується із висновком судів про недоведеність обов'язку Відповідача оплатити Позивачу вартість телекомунікаційних послуг через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" за період з 01.01.2016 по 15.03.2016.
16. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача вартості телекомунікаційних послуг за період з 01.01.2016 по 15.03.2016 не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.
17. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 11, 202, 205, 638, 901 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 179, 183 ГК України, статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статті 63 Закону України "Про телекомунікації", а також відповідно до встановлених обставин справи.
18. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
19. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/22535/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак