01 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/20199/17
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018
(головуючий - Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017
(суддя Курдельчук І.Д.)
у справі №910/20199/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 99 000,00 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 99 000,00 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 29.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування №4550 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем "Toyota Land Cruiser" (державний номер НОМЕР_1), 2010 року випуску.
2.2. 19.06.2016 о 14 год. 30 хв. у м. Києві по проспекту Перемоги, 53-а, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля "Toyota Land Cruiser" (державний номер НОМЕР_2) та автомобіля "ЗАЗ-Daewoo" (державний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_1 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.
2.3. Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.08.2017 у справі №760/11268/17 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 340 грн.
2.4. 16.11.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
2.5. 25.07.2017 позивачем складено страховий акт №4117/10 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 104 224,72 грн.
2.6. Відповідно до умов Договору сума матеріального збитку розраховується, виходячи з вартості відновлювального ремонту на фірмовій (гарантійній, профільній, авторизованій) СТО, але не більше розміру збитку, розрахованого на базі ПК і збільшеної на 20 %.
2.7. Враховуючи умови Договору та на підставі рахунку-фактури від 19.07.2017 №11/07/17 вартість ремонту склала 104 224,72 грн, яка і була відшкодована страхувальнику позивача.
Як встановили суди попередніх інстанцій, страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 104 224,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.07.2017 №7033, від 27.07.2017 №7020 та від 31.07.2017 №7028.
2.8. За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
2.9. Цивільно-правова відповідальність власника "ЗАЗ-Daewoo", як страхувальника на момент ДТП, була застрахована ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за полісом №АІ/9785476 (ліміт за шкоду майну складає 100 000,00 грн, франшиза - 1000 грн.).
2.10. Таким чином, позивач звернувся до відповідача з позовом у цій справі про відшкодування йому сплачених 99 000,00 грн страхового відшкодування (в межах суми застрахованої відповідальності за вирахуванням франшизи) в порядку регресу.
3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" 99 000 грн страхового відшкодування в порядку регресу та 1 600,00 грн судового збору.
3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.
3.3. Судові рішення мотивовані тим, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
3.4. Відтак, суди дійшли висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову страхової компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та суми виплаченого страхового відшкодування.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у розмірі 30 921,03 грн, в іншій частині вимог рішення залишити без змін.
4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушені норми п.2.1 ст.2, п.22.1 ст.22 та ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також ст.236 ГПК України.
4.2.1. Порушення ст.236 ГПК України скаржник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував актуальні позиції Верховного Суду України, які були наведені відповідачем, в тому числі, і в апеляційній скарзі.
4.2.2. Стосовно порушення зазначених вище норм матеріального права, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та не надали належної оцінки зазначеній обставині, стягнувши з відповідача більшу суму, ніж передбачено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
4.3. Відзиву на касаційну скаргу позивач не подав.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.300 ГПК України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
5.1.2. За змістом частини 2 ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір у справі виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів страхувальнику за договором добровільного страхування транспортного засобу.
5.2.2. Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
5.2.3. Як зазначено у п.2.9 цієї постанови, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - власника "ЗАЗ-Daewoo" була застрахована ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за полісом №АІ/9785476 (ліміт за шкоду майну складає 100 000,00 грн, франшиза - 1000 грн.).
5.2.4. Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
5.2.5. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
5.2.6. За п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
5.2.10. Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
5.2.11. Відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовує особа, яка завдала збитків, на підставі ст. 1194 ЦК України.
5.2.12. Згідно із Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, під фізичним зносом КТЗ (його складників) розуміється утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
5.2.13. Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.05.2018 у справі №910/6094/17, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та від14.05.2018 у справі №910/5092/17.
У цій справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
5.2.14. Таким чином, задовольнивши позов у повному обсязі, господарські суди не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов'язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування та за мінусом лише франшизи.
Фактично, суди попередніх інстанцій дослідили лише обставини, які підтверджують право позивача на отримання відшкодування, проте неправильно застосували норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що призвело до передчасного висновку про задоволення позову у повному обсязі.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
6.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
6.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
7. Судові витрати
7.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
7.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20199/17 скасувати.
3. Справу №910/20199/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Баранець
Л. Стратієнко