Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1232/18
Провадження № 1-в/553/319/2018
Іменем України
02.07.2018 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення, -
У червні 2018 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з моменту затримання до вступу вироку суду в законну силу, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, яка діяла до 20.06.2017 року.
Представник ПВК № 64 та засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
При вирішенні клопотання засудженого суд враховує наступне.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.08.2015 року, ОСОБА_5 в цей день затриманий о 21 год. 00 хв. за підозрою у вчиненні злочину.
Ухвалою Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 02.09.2015 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжувався ухвалою цього ж суду від 20.10.2015 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.11.2015 року, від 17.12.2015 року, від 05.02.2016 року, від 24.03.2016 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.05.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та засуджено до покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Вирішено строк покарання відраховувати з 31.08.2015 року, строк попереднього ув'язнення у даному кримінальному провадженні, який рахувати з 31.08.2015 року, до моменту набрання вироком законної сили зарахувати у строку відбуття покарання ОСОБА_5 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.05.2016 року відносно ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України від 04 серпня 2016 року залишено без змін.
Відповідно до розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.05.2016 року відносно ОСОБА_5 набрав законної сили 04.08.2016 року.
На підставі витягу з рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Кіровоградській області засуджений ОСОБА_5 направлений для відбування покарання до Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64".
На підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2016 року ОСОБА_5 був етапований до Кіровоградської установи виконання покарань № 14 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відносно нього, після чого повернутий для продовження відбування покарання до ДУ "ВК № 64".
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.06.2017 року в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення відмовлено.
Засудженим ОСОБА_5 подано касаційну скаргу на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 року задоволено клопотання засудженого, вирішено викликати його до суду касаційної інстанції на 21.11.2017 року.
На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_5 11.10.2017 року був етапований до Київського слідчого ізолятору, де утримувався у зв'язку з розглядом справи судом касаційної інстанції, який відбувся 10.04.2018 року.
Відповідно до листа Верховного Суду за вих. № 1073/0/172-18 від 24.04.2018 року постановою колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 10.04.2018 року залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5 , а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.05.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.08.2016 року щодо нього залишено без змін.
Згідно з абзацом 3 п. 3 роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування окремих положень Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VIII від 26.11.2015 року незалежно від процесуального порядку (КПК чи КПК 1960 року) попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення" закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв'язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув'язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення", попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Як встановлено в ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, яка діяла до 21 червня 2017 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
В п. 2 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VIII від 26.11.2015 року визначено, що цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом (а саме: на 24.12.2015 року) набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч. 1 цієї статті, а при призначенні покарань, не зазначених у ч. 1 ст.72 КК, суд, ураховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Нормативно-правові акти за загальним правилом мають пряму дію і лише в окремих випадках - зворотну чи переживаючу дію. Це повною мірою стосується положень законодавства про кримінальну відповідальність, зокрема чинного КК.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, ця норма визначає загальне правило прямої дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, а також заборону їх зворотної дії, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують саме відповідальність особи (тобто йдеться про злочинність та караність діяння).
Питання дії закону про кримінальну відповідальність у часі врегульовано також статтями 4 та 5 КК, положення яких доповнюють одне одного і мають тлумачитися та застосовуватися в їх взаємозв'язку.
Як встановлено в ч. 1 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі. Відповідно до ч. 2 цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Аналіз змісту зазначених норм дозволяє зробити висновок, що ст. 5 КК регулює виключно питання зворотної дії закону (тобто встановлює правила застосування закону до діянь і правовідносин, які були вчинені до набрання новим законом чинності й не тривають (не продовжуються) після цього), але не забороняє його пряму дію (тобто не виключає можливість застосування "нового" закону до діянь або правовідносин, які виникли та/або тривають після набрання ним чинності).
Частиною 2 ст. 4 КК України визначено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Очевидним є те, що досліджувані правила ч. 5 ст. 72 КК не визначають злочинності та караності діяння.
Перелічені в ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону №838-VIII види попереднього ув'язнення не можна розглядати як кримінально-правові наслідки, що безпосередньо або неминуче обумовлені фактом вчинення кримінально-караного діяння, за своїм юридичним змістом вони є процесуальними заходами забезпечення кримінального провадження, а підстави та процедуру їх застосування регламентовано КПК.
У зв'язку з цим і правила зарахування попереднього ув'язнення, встановлені ч.1 ст. 72 КК, також не можна розглядати як передбачувані кримінально-правові наслідки діяння (злочину) в розумінні ч. 2 ст. 4 КК, оскільки таке зарахування, головним чином, є наслідком застосування відповідних кримінально-процесуальних заходів.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 року в справі № 180/746/16-к (провадження № 51-576км18) прийшла до висновку, що при зарахуванні попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч. 1 ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув'язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказаним Законом, а в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII - до періодів, які мали місце, починаючи з 21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.
Такий підхід узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 12 лютого 2008 року у справі "Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру", в якій Суд не встановив порушення ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті заборони зворотної дії закону. Як убачається з практики Суду, цей міжнародний судовий орган при визначенні автономного поняття "покарання", яке вживається у п. 1 ст. 7 Конвенції, розрізняє норми власне кримінально-правові, що стосуються визнання певного діяння злочином і встановлення відповідальності, та норми, які стосуються процесуальних питань чи питань виконання покарань, які можуть впливати на обсяг покарання, але вони не є такими, що визначають покарання саме по собі (п. 142 рішення).
Враховуючи викладене, беручи до уваги, те, що строк попереднього ув'язнення засудженому ОСОБА_6 з 31.08.2015 року, тобто з часу затримання, і до моменту набрання вироком законної сили, тобто 04.08.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, вже зарахований в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі згідно з вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.05.2016 року у відповідності до норми ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, яка діяла до 21 червня 2017 року), і законних підстав для повторного перерахунку покарання за вказаний період, як і для перерахунку за період з 21.06.2017 року до 10.04.2018 року, немає, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом семи днів з дня проголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1