Іменем України
Справа № 285/1560/18
провадження у справі №2/0285/815/18
02 липня 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Коцюба О.М. за участі секретаря судового засідання Янкової Л.П.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Саїда про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,-
02.05.2018 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 Саїда таким, що втратив право користування житлом в будинку № 15 по вул. Орлова, в м. Новоград-Волинський.
В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником будинком № 15 по вул. Орлова, в м. Новоград-Волинський. 22.12.2006 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 Саїд, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, Танзанія та який 30.03.2010 року у встановленому законом порядку зареєструвався в належному їй будинку і постійно проживав в якості члена сім'ї до квітня 2010 року. Після чого, припинивши з позивачкою подружні відносини, ОСОБА_2 Саїд забрав свої особисті речі і виключно з власної ініціативи залишив місце своєї реєстрації в житловому будинку № 15 по вул. Орлова, в м. Новоград-Волинський. З того часу Відповідач у вказаному житловому будинку не проживає і житловим приміщенням не користується. Теперішнє місце проживання останнього їй не відомо, так як ОСОБА_2 Саїд відносини з нею не підтримує. 13.02.2013 року рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду шлюб між сторонами розірвано. Звернувшись до відповідача з проханням знятись з реєстраційного обліку у добровільному порядку, останній відмовився, що змусило звернутись до суду із вказаним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилась, до початку судового розгляду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва будинку від 02.11.1988 року та акта про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 23.06.1994 року, ОСОБА_1 є власником будинку № 15 по вул. Орлова, в м. Новоград-Волинський, Житомирської області (а.с.5-6).
Відповідно до акту депутата Новоград-Волинської міської ради шостого скликання ОСОБА_3 від 06.08.2015 року (а.с.14) та довідки від 26.04.2018 року, виданої Новоград-Волинським об'єднаним УПФУ в Житомирській області (а.с.16), копії будинкової книги (а.с. 11-13), ОСОБА_1 проживає у власному будинку за адресою: вул. Орлова, 15, м. Новоград-Волинський, Житомирської області.
Згідно акту обстеження депутата Новоград-Волинської міської ради сьомого скликання ОСОБА_4 від 26.04.2018 року, в будинку по вул. Орлова, 15, м. Новоград-Волинський, Житомирської області зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 Саїд, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15). В акті також зазначено, що ОСОБА_2 Саїд з квітня 2010 року, особистих речей у вказаному вище будинку не має та житловим приміщенням не користується. Вище вказану інформацію підтверджують сусіди: ОСОБА_5, НОМЕР_1 виданий Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області від 01.02.1997 року, проживаюча: ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 НОМЕР_2 виданий Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області від 23.01.1998 року, проживаюча: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Дані обставини підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи доказами.
Як вбачається зі змісту ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року. Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 405 ЦК України).
За змістом ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Разом із тим, відповідно до вимог ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким власник володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин положень статей 383, 391 ЦК України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належить будинок, у якому зареєстрований відповідач. Однак, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач безперервно, без поважних причин не проживає (відсутній) у вказаному будинку.
Відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11 грудня 2003 року, реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11 грудня 2003 року встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відповідно - є підставою для зняття з реєстрації і реєстраційний орган не вправі відмовити у знятті з реєстрації такої особи, оскільки згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, оскільки позивач є власником будинку, а за змістом статті 391 ЦК України власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і не ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки позивачем при подачі позову до суду не було сплачено судового збору, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 258, 259, 264-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 Саїда, ІНФОРМАЦІЯ_1, (зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6) таким, що втратив право користування будинком за адресою: вул. Орлова, № 15, в м. Новоград-Волинський, Житомирської області.
Стягнути з ОСОБА_2 Саїда, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий: О.М. Коцюба