Справа № 210/5144/14-ц 22-ц/774/166/К/18
03 липня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/5144/14-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2017 року, яке ухвалене суддею Віктрович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетрвоської області та повне судове рішення складено 10 травня 2017 року, -
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22.12.2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 110/11-0067, за умовами якого банк надав їй грошові кошти в сумі 41996,08 дол. США зі сплатою 11,5% річних на строк до 21 грудня 2015 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати кредиту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 21.07.2014 року склала 600782,14 грн.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір в розмірі 3654,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 травня 2015 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи залучено Закрите акціонерне товариство «Мост-Інвест».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2017 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 11 вересня 2017 року, в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 68701,69 грн., яка складається з суми процентів в розмірі 611,60 грн., суми пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 32728,28 грн. та суми пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 29791,81 грн. Вважає, що під час ухвалення рішення суд не врахував положення ст. 1048 ЦК України та право позивача на отримання процентів від суми позики та пені в межах строку позовної давності та безпідставно відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, а представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.
Судом встановлено, що 22.12.2005 року між АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 110/11-0067, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 41996,08 дол. США зі сплатою 11,5% річних на строк до 21 грудня 2015 року.
ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, в результаті чого станом на 21.07.2014 року заборгованість позичальника перед банком склала 600 682,14 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем позовної давності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 41 996,08 дол.США, що не оспорюється позичальником.
Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, вчасно не вносила платежі згідно п. 1.1. Кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору №110/11-0067 від 22 грудня 2005 року, кінцевим терміном погашення заборгованості встановлено 21 грудня 2015 року.
Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони встановили як строк дії договору - повернення кредиту, сплату процентів за користування ним в строк до 21 грудня 2015 включно, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно до 20 числа (п. 1.1. Кредитного договору).
Пунктом 4.4 Кредитного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.8. - 3.3.10 цього Договору (щодо погашення кредиту та процентів) протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня кредитора погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто, зміни строку виконання основного зобов'яання, та визначили умови такого повернення коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що зобов'язальні правовідносини за кредитним договором не припинені, заборгованість відповідачки не погашена, а тому відповідно до положень ЦК України ПАТ «Укрсоцбанк» має право на нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за договором, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Так, після зміни строку виконання зобов'язання на 26 вересня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 Кредитного договору позичальник була зобов'язана повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.
Отже, враховуючи, що ПАТ «Укрсоцбанк», протягом 60 днів після виникнення у позичальниці строкової заборгованості, що передбачено п.4.4. Кредитного договору, не звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, починаючи з 26 вересня 2009 року (через 60 днів після внесення позичальником останнього платежу за кредитним договором) розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, протягом якого Банк мав право звернутись до суду за захистом свого порушеного права, однак ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з зазначеним позовом лише у вересня 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
Встановивши, що позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявила відповідач ОСОБА_1, від імені та в інетерсах якої діяла представник ОСОБА_5 (а.с. 169), суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 липня 2018 року.
Головуючий:
Судді: