Провадження № 11-кп/774/1148/18 Справа № 177/748/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
21 червня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження № 12016040230000105 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 яка діє в інтересах ОСОБА_7 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_7 -
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кривому Розі, громадянин України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
-06.11.2003 року апеляційним судом Дніпропетровської області за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, 05.06.2012 року звільнененого з ВК-82 Донецької області умовно-достроково на 2 роки 11 місяців 18 днів,
засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у вигляді семи років позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він у вечірній час, 21.02.2016 року, знаходячись в гостях у своєї знайомої ОСОБА_9 , за місцем її тимчасового мешкання - в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , разом з нею, а також зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 та їх спільним знайомими ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вживали спиртні напої.
Після вживання спиртного ОСОБА_10 та ОСОБА_7 прослідували в приміщенні кімнати даного житла, де між зазначеним особами на ґрунті побутового пияцтва виникла сварка.
Під час сварки ОСОБА_7 повалив вказану співмешканку спиною на диван та схилившись над нею, став хватати руками за шию та інші ділянки тіла, у результаті чого ОСОБА_10 почала голосно кричати.
На крики ОСОБА_10 до приміщення зайшов ОСОБА_11 та руками відтягнув ОСОБА_7 , від ОСОБА_10 , намагаючись в такий спосіб захистити її від його насильницьких дій.
Вказані правомірні дії ОСОБА_11 обурили ОСОБА_7 , викликавши гостру неприязнь до нього та умисел на спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 , утримуючи в лівій руці кухонний ніж, підшуканий ним у зазначеному помешканні, близько о 21.30 годин 21.02.2016 року, умисно завдав потерпілому ОСОБА_11 , один удар ножем в лопаткову ділянку грудної клітини ліворуч, не бажаючи при цьому смерті потерпілому.
22.02.2016 року, потерпілому було надано своєчасну медичну допомогу.
Згідно висновку єксперта потерпілому ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч, з ушкодженням нижньої долі легені; гемопневмотораксу ліворуч, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
В апеляційних скаргах :
- адвокат просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
Вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
На його думку у вироку є неприпустимі посилання на протокол огляду місця події, з фото таблицею до нього, остільки не ідентифіковано вид огляду, не роз'яснено права понятим, відсутні відомості про участь у процесуальних діях інших осіб, не зазначено яким чином опечатано речові докази. Посилається, що власницею домоволодіння, де проводився огляд є ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та що дозвіл на огляд будинку надала її донька, що не була на місці огляду.
Вважає, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
На думку адвоката органом досудового розслідування не дотримано процесуального порядку отримання доказів та не дотримано правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій відповідно до ст.ст. 84 - 87 КПК України, що в свою чергу тягне за собою визнання доказів недопустимими.
Посилається, що речові докази не були оглянуті. Вказане порушення вважає істотним що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі посилається на ті ж самі обставини, що і його адвокат. З зазначених підстав він теж не згоден з вироком та просить його скасувати.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційні скарги, доводи обвинуваченого та його адвоката, які прохали апеляційні скарги задовольнити, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за обставин, викладених у вироку суду, є обґрунтованими та правильними.
Посилання в апеляційних скаргах на недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненому спростовані:
- Поясненнями свідка ОСОБА_15 про те, що близько 22.00, 21.02.2016 в двері постукала ОСОБА_16 , та сказала, що ОСОБА_7 вдарив ножем останнього. Пізніше від останнього вона взнала, що ОСОБА_7 вдарив його ножем в спину. В телефонному режимі ОСОБА_17 погрожував ОСОБА_16 ..
В ході додаткового допиту суду вона поясняла, що підписи в протоколі та на пакетах належать їй, бо вона приймала участь в якості понятої.
- Поясненнями свідка ОСОБА_10 про те, що з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 вони вживали алкоголь в будинку де живе ОСОБА_16 . При цьому періодично виникали конфлікти між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , та пізніше вона пішла спати. Вночі її розбудили працівники поліції, від яких вона дізналася про те, що ОСОБА_7 наніс ножове поранення ОСОБА_19 . Про даний факт їй розповіла ОСОБА_16
- Поясненнями свідка ОСОБА_21 про те, що вона приймала участь у огляді місця події, в зв'язку з виконанням професійних обов'язків. Всі процесуальні дії проводились у відповідності з КПК України, та належно відображені у протоколі. Зауважень на неправильність дій від кого-небідь не надходило.
- Поясненнями свідка ОСОБА_22 про те, що він приймав участь в якості понятого при огляді на місці події в будинку на вул. Нова.
Пояснення даних свідків, узгоджуються між собою, як в цілому так і в деталях, та є послідовними. Будь-яких підстав не довіряти поясненням даних свідків - не встановлено.
Судом правильно встановлено всі обставини справи в тому числі і мотив дій ОСОБА_7 , який будучи невдоволеним тим, що ОСОБА_11 захищає ОСОБА_23 від неправомірних дій обвинуваченого, навмисно наніс потерпілому удар ножем в спину, спричинив тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
Тому юридична кваліфікація скоєного за ч.1 ст. 121 КК України - є правильною.
Згідно журналу судового засідання, технічного запису видно, що судовий розгляд проведено належним чином, були перевірені всі доводи обвинуваченого, та захисника, які є аналогічними в апеляційних скаргах.
Порушень вимог КПК, в ході досудового слідства, в тому числі і щодо огляду місця події та інші процесуальні дії в ході досудового розслідування виконано належним чином, які можна було б вважати суттєвими - перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Докази перевірені на їх допустимість та достовірність
Отже доводи адвоката про суттєві порушення КПК, що судове та досудове слідство проведено не належним чином є безпідставними.
Як видно з тексту вироку, він є належно вмотивованим, обґрунтованим та законним.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 про не правильність застосування Закону України про кримінальну відповідальність та не відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого, колегія суддів також вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів. При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд, як видно з вироку, врахував ступінь суспільної небезпечності та тяжкості скоєного злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характеристику на обвинуваченого, згідно якої ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, в тому числі за умисний злочин проти життя та здоров'я особи, не працює, є інвалідом ІІІ групи, за місцем мешкання він характеризуються посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
Тобто суд врахував, всі обставини справи і дані про особу обвинуваченого, на які є посилання в апеляційних скаргах.
З урахуванням вищенаведеного суд обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, - 7 років позбавлення волі. За своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У зв'язку з вищевикладеним, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, колегія суддів також розцінює такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що даний вирок зміні чи скасуванню не підлягає, і підстав для задоволення апеляційних скарг - немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: