27 червня 2018 року
м. Київ
справа № 456/3980/16-ц
провадження № 61-36700ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року у справі за позовом будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за неоплату послуг за утримання будинку та прибудинкових територій та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг та визнання незаконним нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У грудні 2016 року будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за неоплату послуг за утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 2 534,79 грн.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг, визнання дій будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними, визнання недійсною заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги, встановлення факту не укладення договору, відсутність доказів надання послуг переліку житлово-комунальних послуг, їх вартості, структури ціни/тарифу, норм споживання, порядку надання житлово-комунальних послуг, проведення перерахунку за ненадані житлово-комунальні послуги у сумі 2 649,42 грн.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року, позов будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова заборгованість за неоплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 2 353,14 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору майнового характеру є стягнення заборгованості за не оплату послуг за утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 2 534,79 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору немайнового характеру є визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг, визнання дій будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними, визнання недійсною заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги, встановлення факту не укладення договору, відсутність доказів надання послуг переліку житлово-комунальних послуг, їх вартості, структури ціни/тарифу, норм споживання, порядку надання житлово-комунальних послуг, проведення перерахунку за ненадані житлово-комунальні послуги у сумі 2 649,42 грн.
Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подалакасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року у справі за позовом будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за неоплату послуг за утримання будинку та прибудинкових територій та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до будинкоуправління № 1 м. Стрий квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг та визнання незаконним нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун