Ухвала
20 червня2018 року
м. Київ
справа № 464/71/13
провадження № 61-9534св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2014 року у складі судді Мички Б. Р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В.,
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому з урахування уточнення позовних вимог просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити їх із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, а також зобов'язати відповідачів звільнити квартиру від усього майна, що в ній знаходиться.
Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 26 грудня 2012 року на прилюдних торгах, які проводило Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», придбав квартиру АДРЕСА_1 та оформив право власності на неї. Після оформлення права власності він неодноразово звертався до відповідачів з проханням звільнити належну йому квартиру, виселитися з неї та знятися з реєстрації, проте відповідачі в порушення його прав відмовили йому у звільненні квартири та по цей час зареєстровані та проживають у ній.
У січні 2013 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Сихівський ВДВС Львівського МУЮ), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк»), ОСОБА_3, про захист права власності, права користування, визнання правочинів нечинними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Також у лютому 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, ПП «СП «Юстиція», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними прилюдних торгів.
В судовому засіданні від 22 жовтня 2013 року ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4 подали заяву про зміну підстав та зменшення позовних вимог, в якій просили визнати проведення публічних торгів з реалізації майна - предмета іпотеки, трикімнатної квартири АДРЕСА_1 недійсними; визнати протокол проведення публічних торгів від 26 грудня 2012 року з реалізації майна - предмета іпотеки, трикімнатної квартири ¹ АДРЕСА_1 недійсним; визнати недійсним акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдних торгів, затверджений начальником Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 28 грудня 2012 року; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 28 грудня 2012 року № 1552, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу на ім'я ОСОБА_3 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що прилюдні торги з реалізації належної їм квартири АДРЕСА_1 проведені з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів та їхніх законних прав та інтересів. Зокрема, порушені строки публікації повідомлень про проведення торгів у засобах масової інформації, другі торги відбулися з порушенням строків відведених на їх проведення, також повідомлення про оцінку (вартість) майна, виставленого на торги, було направлено лише ОСОБА_5, інші співвласники таких повідомлень не отримували, продаж спірного майна здійснено за заниженою ціною, крім того, у прилюдних торгах приймав участь лише один покупець - ОСОБА_3, чим порушено принцип публічності торгів.
Також в судовому засіданні від 23 вересня 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр» (далі - ТзОВ «Периметр»), ПП «СП «Юстиція», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПАТ «Ерсте Банк», про визнання експертної оцінки нерухомого майна та прилюдних торгів недійсними, а дій відповідачів протиправними.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_7 зазначила, що експертна оцінки спірного нерухомого майна, вчинена експертом ТзОВ «Периметр», є заниженою та виконана з порушенням Закону України «Про судову експертизу», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», а також особою, яка не мала права на її проведення. Також її як боржника та співвласника спірного майна не було повідомлено про проведення прилюдних торгів 15 листопада та 26 грудня 2012 року.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою № АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із належної на праві власності ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволені позовів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому, за винятками, встановленими законом. Позивач ОСОБА_3 звертався до відповідачів із вимогою добровільного звільнення належної йому квартири, однак останні вимогу не виконали та приміщення не звільнили.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що останні не подали належних та допустимих доказів щодо порушення при проведенні прилюдних торгів вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення) та Закону України « Про іпотеку».
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не подали жодного доказу на підтвердження виконання вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» щодо письмового повідомлення державного виконавця про зміну місця проживання, а тому апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про неотримання останніми повідомлення про прилюдні торги, яке було направлене за адресою, вказаною у виконавчому провадженні.
У листопаді 2016 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, вказував на те, що ОСОБА_6 не отримувала повідомлення про проведення повторних прилюдних торгів та їй не було відомо про необхідність повідомлення державного виконавця про зміну місця свого проживання. Крім того, прилюдні торги у порушення пункту 4.2 Тимчасового положення проведені за наявності тільки одного покупця, при цьому посилання судів на положення Закону України «Про іпотеку», згідно з якими торги можуть проводитися за наявності одного покупця, є неправильним, оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не ухвалювалося, а звернення стягнення на спірне нерухоме майно проводилося в процесі виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості. Також спірна квартира продана за значно заниженою ціною, що є порушенням прав боржників.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, ухвалою цього ж суду від 13 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про
відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом
касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим
Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільну справу № 753/12729/15-ц
Постановляючи вказану ухвалу, Верховний Суд у справі, яку передано на розгляд до Великої Палати, виходив із наявності підстави, передбаченої підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.
Верховний Суд України у своїх рішенням вказував, що під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
На думку Верховного Суду, при застосуванні наведених правових висновків Верховного Суду України порушується справедливий баланс інтересів сторін у справі, оскільки новий власник несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden), який полягає у тому, що він не може в повній мірі використовувати свою власність, через ускладнену процедуру виселення з іпотечного майна колишнього власника квартири, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла.
При цьому Верховний Суд вирішив відступити від зазначених висновків та зазначив, що положення статті 40 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР не застосовуються до правовідносин між новим власника майна, яке було предметом іпотеки та відчужене з метою задоволення вимог іпотекодержателя, та колишнім власником - іпотекодавцем, оскільки після відчуження іпотечного майна, воно втрачає статус предмета іпотеки, а відповідно на нього не можуть поширюватись положення Закону України «Про іпотеку» та дійшов висновку, що до таких правовідносин підлягає застосуванню положення статті 391 ЦК України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а порушене право власника - захисту шляхом виселення колишнього власника та членів їх сімей.
Вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі та оскаржувані рішення, які передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з викладеного суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 753/12729/15-ц.
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 464/71/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення; за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними прилюдних торгів; за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_5 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Левченко Л. Г., про визнання недійсними публічних торгів, протоколу проведення публічних торгів, акта державного виконавця та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр», Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», про визнання експертної оцінки нерухомого майна недійсною та визнання недійсними прилюдних торгів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 753/12729/15-ц
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
С.О. Погрібний
О.В. Ступак
Г. І. Усик