Постанова
Іменем України
27 червня 2018 року
м. Київ
справа № 711/3289/17
провадження № 61-8448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - комунальне підприємство «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року в складі судді - Казидуб О. Г. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2017 року в складі суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради (далі - КП «СУБ «Митниця») про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала двірником у КП «СУБ «Митниця». 10 листопада 2016 року звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, нею отримані копія наказу про звільнення та трудова книжка. На день звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 1126,62 грн, у зв'язку з відсутністю на підприємстві коштів. Такими неправомірними діями підприємства їй було завдано моральної шкоди. Зазначає, що Черкаська міська рада є власником КП «СУБ «Митниця», тому також має нести відповідальність.
На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму нарахованого та невиплаченого доходу за листопад 2016 року (заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку) в сумі 1 126,62 грн; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 24 671,75 грн; компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) в сумі 76,30 грн; відшкодувати моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року задоволено частково.
Стягнуто з КП «СУБ «Митниця» на користь ОСОБА_4 суму нарахованого та невиплаченого доходу 1 126,62 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 36 922,55 грн, моральну шкоду в розмірі 500 грн, а всього 38 549,17 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що КП «СУБ «Митниця» у день звільнення з роботи (10 листопада 2016 року) повного розрахунку з позивачем не провело. При цьому суд зазначив, що саме КП «СУБ «Митниця» несе відповідальність за невиплату працівникові нарахованої заробітної плати при звільненні. Вимоги до Черкаської міської ради безпідставні, тому що у силу частини першої статті 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що трудові правовідносини виникли між позивачем та комунальним підприємством, яке не ліквідовано, а міська рада не несе відповідальності за зобов'язаннями комунального підприємства.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги до Черкаської міської ради обґрунтовані тим, що саме міська рада є власником КП «СУБ «Митниця» і прийняла рішення про передачу всіх основних та оборотних засобів цього підприємства на баланс іншого підприємства, звільнила всіх працівників. Тому міська рада як власник комунального підприємства має нести солідарну відповідальність за невиплату позивачу заробітної плати при звільненні. Судами не враховано висновок Конституційного Суду України, висловлений у рішенні від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007, згідно з яким якщо головною метою суб'єкта господарювання в комунальному секторі економіки є виробництво продуктів чи послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство. Статтею 24 ГК України цю категорію підприємств віднесено до кола суб'єктів господарювання, щодо яких здійснюється управління територіальних громад та органів місцевого самоврядування через систему організаційно-господарських повноважень. Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», наголосив, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.
Також судами не враховано позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдані особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
13 квітня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що відповідно до наказу від 10 листопада 2016 року ОСОБА_4, звільнено з роботи 10 листопада 2016 року, згідно із статтею 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Згідно з довідкою КП «СУБ «Митниця» від 15 грудня 2016 року № 112 сума нарахованого та не сплаченого доходу за листопад 2016 року складає 1 126,62 грн.
При цьому середньоденний заробіток, визначений на підставі постанови КМУ № 1200, складає 170,15 грн.
Установлено, що КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради не ліквідоване, не перебуває в процесі припинення, що підтверджується даними інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України.
Пунктом 1.2 Статуту КП «СУБ «Митниця» передбачено, що власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частин першої - третьої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Установлено, що згідно з пунктами 1.4, 1.6, 3.5 Статуту КП «СУБ «Митниця» воно є комунальним унітарним підприємством та здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм, прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України і не несе відповідальність за зобов'язаннями держави, власника та органу управління.
На підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанції встановивши, що КП «СУБ «Митниця» на час розгляду справи судом не ліквідовано, дійшли правильного висновку про те, що підприємство самостійно несе відповідальність за невиплату своєму працівникові заробітної плати при звільненні, а трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах не передбачена.
Посилання касаційної скарги на рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2007 року № 5-рп/2007 є безпідставними, оскільки це рішення не стосується трудових правовідносин, в ньому йдеться про те, що відповідна рада органів місцевого самоврядування має право виключно на пленарному засіданні прийняти рішення про незастосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до комунальних унітарних підприємств, які перебувають у комунальній власності її територіальної громади, як до початку порушення справ про банкрутство цих підприємств, так і на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Також необґрунтованими є посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11, оскільки вона стосується вирішення спорів про зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, а не виплати заробітної плати. Крім того, судами встановлено, що КП «СУБ «Митниця» не ліквідовано на час розгляду справи судами.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк