Постанова
Іменем України
25 червня 2018 року
м. Київ
справа № 703/2173/17-ц
провадження № 61-10731св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КоротунаВ. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_7,
представники заявника: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
заінтересована особа - Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області,
представник заінтересованої особи - Бондар Ігор Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,
У липні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Смілянське об'єднане УПФУ Черкаської області).
Заява мотивована тим, що у 1974 році він вступив до заочного відділення державного педагогічного інституту імені В. І.Леніна Азербайджанського ордену робітничого червоного знамені. Через брак викладачів у сільській місцевості на 2 курсі навчання його направили у філіал Улудуз Авазлайської 8-річної школи Личанського народного відділу освіти, де він працював класним керівником з
15 січня 1976 року по 22 травня 1977 року. З 23 травня 1977 року по 15 червня 1979 року він проходив службу в лавах Радянської армії, після чого він продовжив навчання в інституті та паралельно працював на посаді класного керівника 8-річної школи селища Малхалаф Личанського народного відділу освіти у період з 31 серпня 1979 року по 01 квітня 1980 року. Після звільнення він працював на посаді господарського робітника у бджільницькому радгоспі імені 26 Бакинських комісарів. У цей період роботодавцем було втрачено його трудову книжку, у зв'язку із чим 03 лютого 1983 року було заведено нову трудову книжку, в яку було перенесено записи про попередні місця роботи. У 2017 році заявник звертався до Смілянського об'єднаного УПФУ Черкаської області із заявою про нарахування пенсії, проте під час призначення пенсії йому не було враховано період роботи з 15 січня 1976 року по 25 вересня 1983 року.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_7 просив суд встановити юридичний факт його роботи у період з 15 січня 1976 року по 22 травня
1977 року на посаді класного керівника у філіалі Улудуз Авазларської 8-річної школи Лачинського району Айзербайджанської Республіки; з 31 серпня
1979 року по 01 квітня 1980 року на посаді класного керівника 8-річної школи селища Малхалаф Лачинського району Азербайджанської Республіки; з
01 квітня 1980 року по 19 жовтня 1982 року на посаді військового керівника середньої школи селища Агунус Лачинського району Азербайджанської Республіки.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_7 задоволено.
Встановлено факт роботи ОСОБА_7 у період:
з 15 січня 1976 року по 22 травня 1977 року на посаді класного керівника у філіалі Улудуз Авазларської 8-річної школи Лачинського району Азербайджанської Республіки;
з 31 серпня 1979 року по 01 квітня 1980 року на посаді класного керівника
8-річної школи селища Малхалаф Лачинського району Азербайджанської Республіки;
з 01 квітня 1980 року по 19 жовтня 1982 року на посаді військового керівника середньої школи селища Аганус Лачинського району Азербайджанської Республіки.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що є підстави для задоволення заяви, які належними доказами підтверджено.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неможливо шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, підтверджувати трудовий стаж заявника при наявності трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У лютому 2018 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, не взято до уваги доводи та докази сторін у справі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами установлено, що Смілянське об'єднане УПФУ Черкаської області відмовило у зарахуванні заявнику період роботи з 15 січня 1976 року по
22 травня 1977 року, з 31 серпня 1979 року по 01 квітня 1980 року, з 01 квітня 1980 року по 19 жовтня 1982 року до трудового стажу для обчислення пенсії, оскільки відомості трудової книжки ОСОБА_7 мають ряд розбіжностей.
Вказану відмову за наведеними в ній підставами заявник не оскаржував у передбаченому законом порядку.
Частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року
№ 22-1, документи про стаж, що подаються до заяви про призначення пенсії, визначені «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня
1993 року № 637.
Цим порядком встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причини відмови); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року), обґрунтовано виходив із відсутності підстав щодо встановлення факту роботи позивача у період з 15 січня 1976 року по 22 травня 1977 року на посаді класного керівника у філіалі Улудуз Авазларської 8-річної школи Лачинського району Айзербайджанської Республіки; з 31 серпня
1979 року по 01 квітня 1980 року на посаді класного керівника 8-річної школи селища Малхалаф Лачинського району Азербайджанської Республіки; з
01 квітня 1980 року по 19 жовтня 1982 року на посаді військового керівника середньої школи селища Агунус Лачинського району Азербайджанської Республіки, оскільки неможливо шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, підтверджувати трудовий стаж заявника при наявності трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
М.Є. Червинська
В.П. Курило