Постанова
Іменем України
26 червня 2018 року
м. Київ
справа № 242/1065/16-ц
провадження № 61-13585св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державне підприємство «Селидіввугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 09 червня 2016 року у складі судді Черкова В. Г. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року у складі суддів: Кішкіної І. В., Біляєвої О. М., Гапонова А. В.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області (далі - відділення Фонду) про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, визнання незаконним та скасування акта розслідування нещасного випадку та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона працювала дільничим гірничим нормувальником відділу праці та заробітної плати ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля». Протягом робочого часу 12 серпня 2014 року вона відчула раптове погіршення стану здоров'я. У лікарні їй поставлено діагноз «гострий ішемічний інсульт». У березні 2015 року вона звернулася із письмовою заявою до територіального управління Держгірпромнагляду в Донецькій області щодо проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з нею 12 серпня 2014 року. Комісією із розслідування нещасного випадку складено акт від 24 березня 2015 року за формою Н-5, яким нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний із виробництвом. Разом з тим, враховуючи те, що нещасний випадок на виробництві стався з нею під час перебування на території підприємства, відповідно до пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві такий випадок належить до обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний із виробництвом.
Посилаючись на викладені обставини, просила визнати нещасний випадок, який стався з нею 12 серпня 2014 року, таким, що пов'язаний із виробництвом; визнати незаконним та скасувати акт за формою Н-5 від 24 березня 2015 року; зобов'язати роботодавця провести розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1.
Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 09 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за наслідками нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 12 серпня 2014 року, Новогродівською центральною міською лікарнею встановлено діагноз: гострий інсульт з лівостороннім геміпарезом. Технічні та організаційні причини настання нещасного випадку відсутні, наявна психофізіологічна причина настання нещасного випадку - незадовільні фізичні дані або стан здоров'я. Повідомлення від лікарні про звернення потерпілого із посиланням на настання нещасного випадку на виробництві до ВП «Шахта «Росія» не надходило. У лікарняному листі вказано код 1 «захворювання загальне». Згідно роз'яснень Фонду від 14 квітня 2015 року випадок погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 не пов'язаний із виробництвом, не підлягає обліку, внаслідок чого комісією складено акт за формою Н-5.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами прямий причинно-наслідковий зв'язок між її хворобою та впливом на неї небезпечних та шкідливих виробничих факторів, у тому числі факторів важкості чи напруженості трудового процесу.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати та задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що нещасний випадок на виробництві стався з нею під час перебування на території підприємства, тому відповідно до пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві такий випадок належить до обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний із виробництвом. Крім того, судами не з'ясовано обставини про те, чи пройшла вона обов'язковий медичний огляд та чи не була робота, яка виконувалася, протипоказана їй відповідно до медичного висновку. Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві не встановлено обов'язок потерпілого доводити причинний зв'язок між хворобою та впливом на нього небезпечного шкідливого фактору.
19 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала дільничим гірничим нормувальником відділу праці та заробітної плати ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля».
Зідно акта Н-5 від 24 березня 2015 року нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 12 серпня 2014 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» під час виконання нею трудових обов'язків, визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом. У змісті акта зазначено, що Новогродівською центральною міською лікарнею 12 серпня 2014 року позивачу встановлено діагноз: гострий ішемічний інсульт з лівостороннім геміпарезом. Причина настання нещасного випадку - незадовільні фізичні дані або стан здоров'я.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (тут і далі у редакції, чинній станом на 12 серпня 2014 року) факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.
Згідно статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
За змістом пункту 7 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу,зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
Згідно підпункту 2 пункту 15 вищевказаного Порядку обставиною, за якою нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу.
Згідно вимог до акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (Додаток № 4 до Порядку), у пункті 6 акта зазначаються відомості про вид події і кодуються відповідно до розділу 1 класифікатора, зазначеного у цьому додатку (у цій справі причина нещасного випадку - незадовільні фізичні дані або стан здоров'я, код 29); наводяться відомості про шкідливий або небезпечний фактор та його значення відповідно до ГОСТ 12.0.003 «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація».
Згідно ГОСТ 12.0.003 небезпечні й шкідливі виробничі фактори класифікуються на: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні, до яких належать: фізичні перевантаження (статичні, динамічні, гіподинамічні); нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга аналізаторів, монотонність праці й емоційні перевантаження).
Таким чином, підпункт 2 пункту 15 застосовується у взаємозв'язку із пунктом 7 Порядку, тобто перебування на робочому місці під час нещасного випадку свідчить про його зв'язок із виробництвом у разі, якщо він стався внаслідок впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища.
Сам по собі факт перебування на робочому місці під час нещасного випадку не обумовлює характер нещасного випадку як такого, що пов'язаний з виробництвом, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Наявність/відсутність впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища досліджується комісією із розслідування нещасного випадку.
Акт проведення розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем 12 серпня 2014 року, містить висновок щодо відсутності зв'язку між настанням у ОСОБА_1 ішемічного інсульту та наявністю психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих факторів, що призвели до таких наслідків, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів про дотримання роботодавцем Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та відповідність складеного за результатами розслідування нещасного випадку акта вимогам законодавства.
Неправомірність дій роботодавця щодо розслідування причин і обставин нещасного випадку ОСОБА_1 обґрунтовувала у позові посиланням на підпункт 2 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, а тому доводи касаційної скарги про недослідження судами обставин проходження нею обов'язкового медичного огляду (підпункт 18 пункту 15 Порядку) є необґрунтованими, оскільки не становлять підставу позову.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 09 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С. П. Штелик