Постанова
Іменем України
26 червня 2018 року
м. Київ
справа №750/2991/16-ц
провадження №61-11564св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Чернігівська міська рада,
заявник - ОСОБА_4
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2016 року у складі судді Супруна О. П. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Бобрової І. О., Кузюри Л. В.,
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що після смерті ОСОБА_5 у шестимісячний строк, визначений для прийняття спадщини, заяву до нотаріальної контори він не подав у зв'язку з відсутністю спільних родичів із спадкодавцем, тому про смерть двоюрідного брата не знав.
У зв'язку поважністю причин пропуску строку для прийняття спадщини просив суд визначити йому додатковий строк на підставі статті 1272 ЦК України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщиниу вказаній справі полягає у тривалому перебуванні його за межами України (а.с. 41-47).
У квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
29 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
30 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу до судового розгляду.
У березні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами порушено вимоги статті 179 ЦПК України 2004 року щодо предмета доказування, оскільки при розгляді справи суди не в повному обсязі досліджували фактичні обставини справи, якими обґрунтовано вимоги ОСОБА_3, залишили поза увагою доводи заявника, які мають суттєве значення для вирішення справи.
ОСОБА_3 належним чином не доведено, що він є двоюрідним братом спадкодавця та не надано доказів поважності пропуску строку для прийняття спадщини.
Суд апеляційної інстанції без належного мотивування залишив рішення суду першої інстанції без змін, яким було задоволено позов. У порушення вимог статті 1265 ЦК України суди не дослідили та не мотивували на підставі чого дійшли висновку про родинні відносини ОСОБА_3 із спадкодавцем та поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що ОСОБА_4 протягом шести місяців після смерті спадкодавця не вчиняв жодних дій для прийняття спадщини і водночас про встановлення родинних відносин заявника з ОСОБА_5 рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2017 року, що свідчить про суперечливість висновків суду апеляційної інстанції.
Всупереч вимогам статті 303 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки розглядав лише доведення родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а судових рішень - без змін, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2011 року за ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_5. визнано право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0746 га, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 5). Після ухвалення цього рішення правовстановлюючих документів на право власності на успадковане майно на вказану земельну ділянку ОСОБА_5 не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 04 лютого 2016 року (а.с. 8).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, право власності померлого на яку підтверджується зазначеним вище рішенням суду.
За життя ОСОБА_5 в установленому законом порядку заповіту не складав, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. (а.с. 11-12).
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4, який не брав участі у справі у місцевому суді, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, яку мотивував тим, що у померлого ОСОБА_5, з боку матері, окрім ОСОБА_3, є інші родичі - двоюрідні брати ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
ОСОБА_4 вказував, що позивачем не доведено існування поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, він посилався на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2016 року встановлені його, ОСОБА_4, родинні відносини з ОСОБА_5, Позивач не має права на спадщину відповідно до положень статті 1265 ЦК України та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» через недоведеність родинних відносин з померлим ОСОБА_5
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційного скарги ОСОБА_4, мотивуючи свій висновок тим, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2016 року, яким встановлено факт родинних відносин його, ОСОБА_4, з померлим ОСОБА_5, не є передбаченою процесуальним законом підставою для скасування оскаржуваного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2016 року, оскільки ОСОБА_4 не доведено, що станом на 18 липня 2016 року він входив до кола спадкоємців померлого ОСОБА_5
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з вимогами статей 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Таким чином, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Приватним нотаріусом Чернігівського міського натаріального округу Завалієвим А.А. позивачу видано довідку про те, що спадкову справу не було заведено, а він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті 1 січня 2013 року ОСОБА_3, який може бути поновлений за рішенням суду (а.с. 11).
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У частині першій статті 303 ЦПК України 2004 року встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 не був стороною у справі, не залучався до участі у справі як відповідач або третя особа на стороні відповідача.
Верховний Суд України роз'яснював, що відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину (пункт 24 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7).
Факт родинних відносин ОСОБА_4 з спадкодавцем ОСОБА_5 встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2016 року. Отже, на час розгляду вказаної цивільної справи та ухвалення рішення були відсутні відомості та докази, що ОСОБА_4 прийняв спадщину та набув статусу спадкоємця, який має бути відповідачем у справі провизначення додаткового строку для прийняття спадщини
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Після визначення додаткового строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право прийняти її в порядку, встановленому статтею 1269 ЦК України.
Встановлення рішенням суду родинних відносин ОСОБА_4 із спадкодавцем ОСОБА_5 не позбавляє його права звернутися до суду із позовом про визначення додаткового строку про прийняття спадщини і прийняти іі в порядку встановленому законом.
Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не встановлює обставини та не надає оцінку доказам у справі, а перевіряє законність судових рішень у межах касаційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням встановлених у справі обставин, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, тому не дають підстав для скасування судових рішень у справі, які ухвалено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
О.В. Ступак
Г. І. Усик