Справа № 22-ц/793/977/18Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 20 Побережна Н. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
02 липня 2018 року м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Храпка В.Д., Бондаренка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року (повний текст рішення складено 06 квітня 2018 року) у складі Побережної Н.П. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Авто Просто» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок невиконання договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля у групі, -
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з вказаним позовом, посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі. 26 квітня 2016 року за заявою позивача договір було розірвано по причині нечесної, на думку позивача, підприємницької діяльності ТОВ «Авто Просто». Після розірвання договору відповідач не повернув кошти, сплачені позивачем на виконання договору.
Посилаючись на порушення Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив стягнути з відповідача на свою користь сплачені за угодою кошти, 3% річних та пеню за несвоєчасне повернення коштів, а також моральну шкоду в сумі 30 000 грн.
Остаточно уточнивши суму позовних вимог, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на його користь 70 204 грн. 28 коп. витрат, понесених ним під час укладення договору, 3% річних в розмірі 3 346 грн. 00 коп., пеню в сумі 31 987 грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 11 173 грн. 47 коп., а також 30 000 грн. моральної шкоди, а всього 146 711 грн. 84 коп.
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діяльності відповідача не встановлено ознак нечесної підприємницької діяльності або пірамідальної схеми. Діяльність ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових коштів є наданням фінансової послуги. Підстави для визнання договору недійсним відсутні, а відтак вимоги позивача щодо стягнення витрат не підлягають до задоволення. У зв'язку з тим, що відповідачем не порушені права ОСОБА_3, тому вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди також не підлягає до задоволення.
ОСОБА_4 оскаржив рішення в апеляційному порядку, вважаючи його незаконним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги повторюють вимоги позову та зводяться до того, що суд помилково не застосував норми статті 10 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На апеляційну скаргу відповідач подав відзив. У відзиві зазначено, що послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є видом фінансових послуг. 19.01.2012 року ТОВ «Авто Просто» зареєстровано як фінансова установа та видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. 15.01.2013 року ТОВ «Авто Просто» отримало ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Тобто, державою в особі спеціально уповноваженого органу надано офіційний дозвіл на здійснення такого виду діяльності.
Крім того, під час укладення договору позивачу було надано вичерпну інформацію про послуги, що викладена в договорі, та з якою ознайомився позивач і підтвердив своїм підписом згоду з умовами договору.
Згідно з заявою позивача 19.04.2016 року договір було розірвано. Порядок і наслідки розірвання договору визначені сторонами у ст. 12 договору, відповідно до якої максимальний строк повернення періодичних платежів не може перевищувати двох років з дня отримання письмової заяви про дострокове розірвання договору.
Так як заява про розрівняння договору подана 19.04.2016 року, то вимога про стягнення з відповідача періодичних платежів була передчасною.
Вимога позивача про стягнення 3% річних, пені та інфляційних виплат є безпідставною, оскільки строк виконання своїх зобов'язань відповідачем не був пропущений.
12.04.2018 року до закінчення дворічного строку ТОВ «Авто Просто» перерахувало позивачу періодичні платежі на суму 36 702 грн. 09 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 374 від 12.04.2018 року.
Вимогу про стягнення моральної шкоди відповідач вважає недоведеною.
На підставі викладеного відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржене рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи малозначність справи, суд апеляційної інстанції проводить її розгляд без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва серії ФК №313 від 19.01.2012, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ «Авто Просто» зареєстроване як фінансова установа на підставі розпорядження Держфінпослуг №40 від 19.01.2012 (а.с.42) та має право здійснювати діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відповідно до ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серії АЕ №198421 від 15.01.2013 року. Строк дії ліцензії з 15.01.2013 року по 15.01.2018 року (а.с.43).
20.11.2015 року ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_3 уклали договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі № 717749. Предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак (а.с.16-20).
Згідно з додатком №1 до договору, предметом договору є автомобіль марки ZAZ моделі Sens, вартістю 147 000,00 грн. (а.с.21).
Згідно з договором доручення № 71749 від 20.11.2015 року ТОВ «АТ Сервіс» та ОСОБА_3 уклали цей договір, за яким ОСОБА_3 уповноважив ТОВ «АТ Сервіс» сплатити від свого імені винагороду ТОВ «Авто Просто» у розмірі 5 292 грн. (а.с.24).
Відповідно до квитанції № QS000104279601 від 20.11.2015 року ОСОБА_3 сплатив ТОВ «АТ Сервіс» 5292 грн. як оплату винагороди по договору доручення № 717749 від 20.11.2015 року (а.с.8).
Згідно з квитанцією № 59 від 11.12.2015 року ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Авто Просто» 50 000 грн. за послуги з придбання автомобіля (а.с.15). Даний факт підтверджується також квитанцією (а.с. 15).
Відповідно до квитанції № 1 від 14.01.2016 року ОСОБА_3 сплатив ТОВ «Авто Просто» 2 236 грн. 64 коп. за послуги з придбання автомобіля (а.с.12).
На квитанції на а.с. 13 не вказана дата здійснення платежу, на квитанції на а.с. 14 не вказана сума платежу. На квитанціях на а.с. 9, 10 та 11 відсутня печатка банку, яка підтверджує, що платіж за вказаними квитанціями взагалі був здійснений. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані квитанції не можуть бути враховані як належні докази.
Відповідно до повідомлення від 26.02.2016 ТОВ «Авто Просто» повідомило ОСОБА_3 про те, що за результатами 78-го розподілу автомобілів від 26.02.2016 йому було надано право на отримання автомобіля. Повний пакет документів, необхідний для початку процедури замовлення та видачі автомобіля, мав бути наданий ОСОБА_3 до 15.03.2016 (а.с.25).
ОСОБА_3 не виконав умови угоди № 717749, а саме п.5.5 ст. 5, п.8.2 ст. 8 "Правил функціонування системи придбання в групах АВТО ТАК", а тому згідно з п.13.8 ст. 13 "Правил функціонування системи придбання в групах АВТО ТАК" право ОСОБА_3 на отримання автомобіля анульовано, і останнього було усунуто від участі у трьох наступних асигнаційних актах (а.с.27).
Відповідно до повідомлення від 30.03.2016 року ПАТ «Авто Просто» повідомило ОСОБА_3 про те, що товариство отримало заяву від імені ОСОБА_3, відправлену згідно з штемпелем на конверті 12.03.2016 року, про розірвання договору № 717749, однак вказана заява не була завірена особистим підписом ОСОБА_3 (а.с.26).
Згідно з повідомленням від 26.04.2016 року ПАТ «Авто Просто» повідомило ОСОБА_3 про те, що товариство отримало його заяву від 16.04.2016 року про розірвання договору № 717749. Договір було розірвано згідно з ст. 3 розділу І договору та п. 12.1 ст.12 розділу II договору. Поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані відповідно до положень п.12.1.1 ст. 12 розділу II договору (а.с.23).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням районного суду на статтю 12 договору, де сторони чітко визначили порядок і наслідки його розірвання, пріоритети, яких дотримується відповідач при поверненні коштів.
Згідно з положеннями п. 12.1 ст. 12 договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ «Авто Просто» у письмовій формі. У строк, встановлений чинним законодавством, ТОВ «Авто Просто» розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за договором, з урахуванням положень, викладених в цій статті.
Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою (п. 12.1.1 договору).
Підпунктом 12.1.2 п.12.1 ст. 12 договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів встановлено, що максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1 не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «Авто Просто» заяви про дострокове розірвання договору. Для здійснення повернення періодичних платежів учасник повинен надіслати письмову заяву із зазначенням власних банківських реквізитів, згідно яких повинні бути перераховані грошові кошти.
Таким чином, у зв'язку з тим, що письмова заява про розірвання договору була направлена відповідачу 19.04.2016 року, то максимальний строк повернення періодичних платежів відповідачем, відповідно до договору, спливає 19.04.2018 року.
Отже відповідачем не прострочено виконання свого зобов'язань щодо повернення платежів після розірвання договору між сторонами.
Крім того, як вбачається з відзиву відповідача на апеляційну скаргу, відповідно до платіжного доручення №374 від 12 квітня 2018 року ТОВ «Авто Просто» перерахувало ОСОБА_3 внески по договору 717749 у розмірі 36 702 грн. 09 коп.
Вказана сума повернення обрахована, виходячи з поточної ціни автомобіля (162 500 грн.), дійсної в місяці сплати останнього щомісячного платежу за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі двох періодичних платежів, розрахованого також відповідно до поточної ціни автомобіля.
Стягнення неустойки за ст. 549 ЦК України є видом цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 3 346 грн. 00 коп., пені в сумі 31 987 грн. 80 коп., інфляційних втрат в сумі 11 173 грн. 47 коп. можуть бути задоволені у випадку неналежного виконання грошових зобов'язань відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про наявність між сторонами договірних правовідносин, а також про те, що права позивача, передбачені договором, відповідачем не порушено. Суд встановив відсутність прострочення та неналежного виконання зобов'язань ТОВ «Авто Просто», тому такі вимоги задоволенню не підлягають. Також, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі на неврахування судом положень ст.ст. 10, 22 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», то такі доводи є безпідставними.
Стаття 10 цього Закону України визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), а ст. 22 Закону передбачає судовий захист прав споживачів (в тому числі, стягнення моральної шкоди у разі порушення прав споживачів).
Позивач не довів факт порушення відповідачем умов договору.
Решта доводів апеляційної скарги носять загальний (описовий) характер, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування рішення. Тому колегія суддів вважає, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.
Керуючись ст.ст. 35, 358, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 29 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді