Справа № 273/414/18
Провадження № 3/273/251/18
іменем України
02 липня 2018 року суддя Баранівського районного суду Житомирської області Новицький Є. А. , розглянувши матеріал, який надійшов від Баранівського відділення поліції Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого різноробочим на Баранівському маслозаводі,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД №037193 від 17.03.2018 р. відносно громадянина ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається із протоколу серії БД №037193 від 17.03.2018 р. о 06 год. 30 хв. ОСОБА_1 в м. Новоград-Волинський по вул. Войнова керував автомобілем Опель з державними номерними знаками АВ 8167 ВС з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнин, зміни забарвлення шкіри, невиразна мова). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленого законом порядку категорично відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 під час розгляду справи вину не визнав, зазначив, що спиртних напоїв не вживав та не відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, однак працівниками поліції такий огляд запропонований не був, а їхати в лікарню він не бажав.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що відповідає приписам ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктами 2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України № 1452/735 від 09.11.2015р. (далі - Інструкція) визначено, що огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані спяніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного спяніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п. 6 та 7 розділу І Інструкції, огляд на стан спяніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоровя, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоровя).
У відповідності до п. п. 6 та 7 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості, яких є сумніви.
Установлення стану алкогольного спяніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоровя не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції, результати огляду на стан спяніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану спяніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Розділом ІІІ Інструкції визначено порядок проведення огляду на стан спяніння в закладах охорони здоровя і оформлення його результатів.
У відповідності до п.п. 3, 15 та 16 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоровя щодо виявлення стану спяніння проводиться лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
За результатами огляду на стан спяніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан спяніння), видається на підставі акта медичного огляду.
Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 ОСОБА_2 конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянув матеріали справи вважаю встановленим наступне.
Згідно протоколу серії БД №037193 від 17.03.2018 р. о 06 год. 30 хв. ОСОБА_1 в м. Новоград-Волинський по вул. Войнова керував автомобілем Опель з державними номерними знаками АВ 8167 ВС з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнин, зміни забарвлення шкіри, невиразна мова). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленого законом порядку категорично відмовився в присутності двох свідків.
Тобто, згідно наданих матеріалів ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків.
В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні працівниками поліції додано: протокол про адміністративне правопорушення серії БД №037193 від 17.03.2018 року; письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4
При цьому, суд не бере до уваги вище вказані покази свідків, адже вони написані від однієї особи-Туровського В.В., який як і ОСОБА_3 за викликом до суду не з'явилися для надання особистих пояснень та свідчень.
Крім того, суд не бере до уваги письмові покази свідка ОСОБА_3, які надійшли до суду 02.07.2018 року, адже вони взагалі не містять інформації з приводу того чи дійсно громадянин ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є безпосередньою ознакою правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та підлягає доказуванню в суді.
Крім того, судом встановлено, що працівниками поліції під час складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було порушено вимоги п.п. 6 та 7 розділу 2 вище вказаної Інструкції та відібрано покази свідка ОСОБА_3 не на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1, як того вимагає Інсрукція, а у відділку поліції (згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 02.07.2018 року).
Інші докази, які б беззаперечно підтверджували факт порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1. в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.
Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинивизначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі Алене де Рібермон проти ОСОБА_2 Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо поза розумним сумнівом встановити вину мотори С.С. у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 221, 247, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом десяти днів з часу її винесення.
Суддя: Є.А. Новицький