м. Вінниця
27 червня 2018 р. Справа № 802/670/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Юхимівське" до Чечельницької селищної ради Вінницької області, державного реєстратора Чечельницької селищної ради Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО БАЛТ" про скасування рішення
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Приватного підприємства "Юхимівське" до Чечельницької селищної ради Вінницької області, державного реєстратора Чечельницької селищної ради Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО БАЛТ" про скасування рішення, розгляд якої призначено на 27.06.18 р.
27.06.18 р. представник позивача та державний реєстратор в судове засідання не з'явились подавши заяви (вх. №24174 від 13.06.2018 р., №23888 від 12.06.2018 р.) про розгляд справи за їх відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними доказами.
Відповідно до частин третьої, дев'ятої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, враховуючи заяви представника позивача та державного реєстратора і належне повідомлення інших учасників справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд питання про закриття провадження у справі в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Так, в ході розгляду справи виникла необхідність вирішити питання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства,і, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно матеріалів справи та обґрунтування адміністративного позову, 21.11.2007 року між ПП "Юхимівське" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, строком на 10 років, який зареєстровано 08.07.2008 р.
Разом з тим, незважаючи на даний договір державним реєстратором спірним рішенням зареєстровано право оренди на підставі договору оренди, укладеного між власником землі та ТОВ "Агро Балт", що свідчить про подвійну реєстрацію права оренди на одну й ту ж саму земельну ділянку.
Вирішуючи питання про закриття провадження, суд вказує на наступне.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Згідно 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Отже, як видно із процитованих вище норм, відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Як слідує з мотивів адміністративного позову, право оренди на спірну земельну ділянку вже було зареєстроване і на час прийняття оскаржуваного рішення договір оренди від 21.11.2017 р. укладений між між ПП "Юхимівське" та ОСОБА_3, був чинним.
Відтак, суд доходить висновку, що пред'явлений позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, має очевидний цивільно-правовий характер, оскільки виник з приводу державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.
Тобто, права позивача в такому разі порушуються як орендаря, так як за умовами договору, останній укладений строком на 10 років та діяв на час прийняття оскаржуваного рішення.
Відтак, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права особи, в тому рахунку і право оренди, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, в тому числі у випадку, якщо до порушення такого права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позов, предметом якого є перевірка правильності та належності спірної земельної ділянки на праві власності іншій особі, а також формування волі однієї зі сторін стосовно визнання відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, як видно спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, відтак, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Суд окремо акцентує увагу на тому, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності та права оренди вплинуть на майнові права третіх осіб. Тому спірні правовідносини, пов'язані з порушенням прав третіх осіб на розпорядження і користування земельною ділянкою підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 18.04.2018 р.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &? ;…&?н; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lс;…&?і;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю. При цьому, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку господарської юрисдикції.
Керуючись ст. ст. 238, 295 КАС України
провадження у справі закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна