Справа № 22-ц-55/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Шершак М.І
категорія - 6 Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.
5 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які приймають участь у справі - позивачки ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сумської міської ради треті особи: Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, Територіальна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області, про визнання відповідності державним будівельним нормам самочинного будівництва, визнання права власності ,-
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
Вказане рішення ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що суд неповно з'ясував обставини справи, безпідставно не врахував висновок будівельно - технічного дослідження, згідно якого самовільно збудовані будівлі не суперечать державним будівельним нормам.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2, являється власником житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 03.08.1994 року Першою Сумською державною нотаріальною конторою (а.с.а.с.8,9.) Також позивачка користується земельною ділянкою 910 кв.м., дозволу на користування якою вона немає. Попереднім власником було збудовано без відповідних дозволів на земельній ділянці гараж позначений на схемі літ. „В", літню кухню позначену на схемі літ. „Г" та сіни літ. „а", дане самочинне будівництво підтверджується копією технічного паспорту (а.с.12).
Позивачем не надано доказів про відповідність даного будівництва радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам енергозбереження.
Відповідно до висновку Управління з питань наглядово - профілактичної діяльності ГУ МНС України в Сумській області збудований самовільно гараж літ. „В" та літня кухня літ. „Г" не відповідає п. 3.25 п.1, додаток 3.1 та п.7.50 табл. 7.5 ДБН 360-92 „Планування і забудова міських і сільських поселень" не витримана протипожежна відстань до сусідніх будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог позовної заяви, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч. 1 ст. 212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведено обставини та докази, які ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,3 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом вважається житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року з наступними змінами і доповненнями, фізичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів нерухомості на земельних ділянках, що належить їм на праві власності, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво, для чого звертаються до виконавчого органу відповідної ради із письмовою заявою та іншими документами, необхідними для отримання дозволу на будівництво.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, згідно якого прийняття в експлуатацію приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, господарських споруд, прибудов, будівництво яких здійснено без залучення підрядних організацій, проводиться за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Тобто для зняття статусу самочинного будівництва позивачка повинна була здійснити передбачений законодавством комплекс заходів, а саме: оформити право встановлюючи документи на земельну ділянку під уже збудований об'єкт, розробити проект, погодити і затвердити його у встановленому порядку, отримати дозвіл Інспекції ДАБК у Сумській області на проведення будівельних робіт і ввести в експлуатацію в установленому порядку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи ні колишній власник, ні позивачка у встановленому порядку до виконавчого органу відповідної місцевої ради з питання отримання дозволу на будівництво не звертались, відмови у прийнятті в експлуатацію самочинно зведених об'єктів нерухомого майна не отримували, своє право землекористування або землеволодіння у встановленому порядку позивачка також не оформляла.
Тобто під-час розгляду справи позивачка всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не довела порушення її прав відповідачем по справі та наявності спору між ними.
Крім того, відповідно до висновку ГУ МНС України в Сумській області від 18.11.2008р. зазначене будівництво проведене з порушенням норм протипожежної безпеки п. 3.25, п.1, додаток 3.1 та п. 7.50 таблиці 7.5 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» а саме, не витримана протипожежна відстань до сусідніх пізніше збудованих будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що наявність у справі висновку будівельно-технічного дослідження, на який посилається апелянт, не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Твердження апелянта про те, що суд необґрунтовано ухвалив рішення по справі, ґрунтуються лише на її припущеннях і матеріалами справи не підтверджується.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. ст.ст..303, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 жовтня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена на протязі двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: