Справа № 22-ц-53 Головуючий по 1-ій інстанції: Костенко В.Г.
Категорія: 31 Суддя-доповідач: Ільченко О.Ю.
іменем України
12 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Смирнової Т.В.,
суддів: Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивачки, відповідачки та її представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3,
про відшкодування шкоди, -
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 155 грн. 81 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову у іншій частині за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду, посилається на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, посилається на те, що за відсутністю обвинувального вироку, яким би підтверджувалась її вина в умисному спричиненні позивачці тілесних ушкоджень, то, на її думку, суд безпідставно стягнув матеріальну шкоду.
Також не погоджується із висновком суду про те, що нею завдано відповідачці моральної шкоди і вважає, що визначений розмір шкоди є завеликим, оскільки не враховано , що вона отримує невелику пенсію, син у неї інвалід другої групи, на утриманні знаходиться неповнолітній онук.
З цих підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд 1 інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з тих обставин, що 29 листопада 2008 року близько 06 год. 30 хв. біля другого під'їзду будинку № 31 по вул. Прокофєва в м. Суми в ході сварки відповідачка нанесла позивачці держаком мітли удари по тілу, внаслідок чого їй були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден спинки носу, які є легкими тілесними ушкодженнями та закритого перелому нижньої третини лівої ліктьової кістки без зміщення, які є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями, з приводу чого вона лікувалась. Суд вважав, що за таких обставин позивачка понесла матеріальні і моральні втрати.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, які підтримала відповідачка та її представник, заслухавши заперечення позивачки, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Суд вирішуючи наявний спір, вірно встановив фактичні обставини справи щодо факту побиття позивачки відповідачкою. Обставини події, що мали місце, не спростовані відповідачкою.
Так, під час попереднього слідства та в судових засіданнях відповідачка підтвердила той факт, що 29 листопада 2008 року між нею та позивачкою виникла сварка, в результаті якої вона мітлою ударила позивачку в передпліччя.
Таким чином, доводи відповідачки , що вона не наносила позивачці тілесні ушкодження частково спростовані її ж показами і всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України, вона не надала доказів, що за інших обставин в цей день позивачка отримала травму руки.
Крім того, із матеріалів кримінальної справи № 09280259 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, вбачається, що позивачка саме 29 листопада 2008 року о 11 год. 35 хв. звернулась до органів міліції з повідомленням про факт неправомірних дій відповідачки і в цей же день було проведено судово - медичне обстеження ОСОБА_4
Також свідок ОСОБА_5 пояснила , що в зазначений день біля під'їзду № 1 будинку № 31 вона зустріла ОСОБА_4, яка пожалілась, що її мітлою побила ОСОБА_3
Приведені докази суд 1 інстанції взяв до уваги і дійшов вірного висновку щодо обставин побиття позивачки відповідачкою.
Доводи апелянта про те, що не було обвинувального висновку, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачка не заперечувала факти встановлені органами слідства і в суді не ставила питання про розгляд кримінальної справи по суті з винесенням вироку, а погодилась на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 26.12.2008 року з підстав, що на момент вчинення злочину вона досягла пенсійного віку.
Визначаючи розмір матеріального відшкодування, суд 1 інстанції врахував те, що позивачкою в зв'язку з лікуванням було придбано медичні засоби на суму 23,81 грн. ( а.с.10) та, що вона понесла витрати в сумі 132 грн. в зв'язку з поїздками до медичного закладу в грудні 2008 - січні 2009 р.р. для проходження лікувальних процедур руки ( а.с. 6-8, 13-14).
Посилання апелянта на відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди також не заслуговує на увагу, оскільки заподіяння моральної шкоди позивачці є очевидним, оскільки після отримання травми вона вимушена була звертатись до органів міліції, до суду за захистом своїх прав, проходити обстеження та лікуватись.
При визначення розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн. суд 1 інстанції належним чином врахував як душевні страждання, які позивачка зазнала у зв'язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень, так і те, що відповідачка має похилий вік, поганий стан здоров'я, утримує сина інваліда, неповнолітнього онука та виходив з засад виваженості, розумності, справедливості та обставин справи. Інших доказів, які б давали підставу для зменшення розміру морального відшкодування відповідачка не надала.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування чи порушення норм матеріального і процесуального права судом 1 інстанції, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст. 303, п. 1ч. 1 ст. 307 , ст. ст. 308, ст. ст. 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2009 року в без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: