Справа № 761/28796/17
Провадження № 2/761/2522/2018
13 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Юзькової О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.08.2012 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № б/н та ОСОБА_1 Відповідачу надано кредит у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 3 000,00 грн. Відповідно до умов договору встановлена плата за користуванням кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості. ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно здійснювати погашення заборгованості відповідно до умов договору згідно графіку погашення кредиту та процентів. У зв'язку із невиконанням зобов'язань просив суд стягнути з відповідача заборгованість перед банком, що становить 32 106 грн. 22 коп. та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 21 лютого 2018 у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
На адресу суду у березні 2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив разом із доказами його направлення позивачу. ОСОБА_1 зазначає, що позов вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що договором встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 30% за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, що є неправомірним, окільне не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Заява є єдиним документом, який був підписаний відповідачем для отримання картки. Вказана заява містить відсилання на локальні нормативні акти позивача, що не свідчить про письмову форму договору про неустойку, оскільки Правила користування кредитною картою, Умови та правила надання банківських послуг тощо, не містять підпису ОСОБА_1, отже не свідчать про її згоду на ці умови. Тобто договір про нарахування неустойки укладений сторонами не був. Крім того, позивачем порушено строк позовної давності, адже пред'являючи, особа, яка вважає себе кредитором, має зазначити суду які саме зобов'язання мали бути виконані боржником та у який строк. Факт видачі платіжної картки не свідчить сам по собі про виникнення заборгованості. Позивачем не зазначено конкретної дати, коли він вважає, що його права були порушені відповідачем. Позивачем поверхнево та незрозуміло викладені позовні вимоги, оскільки з них не вбачається дата порушення його прав. Якщо позивач зазначає про триваючі взаємовідносини, а саме про систематичне зняття коштів з наданої відповідачу картки, він мав зазначити дату порушення кожного зобов'язання по кожній сумі, отриманій з картки та надати відповідний розрахунок. А тому, ОСОБА_1 просила застосувати до правовідносин сторін строк позовної давності та відмовити позивачу у позові про стягнення суми боргу та суми процентів за користування кредитом у зв'язку зі спливом позовної давності.
Від позивача не надходило в адресу суду відповіді на відзив та будь-яких інших заяв з процесуальних питань.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 06.08.2012 року на підставі Анкети-заяви ОСОБА_1 між позивачем ПАТ «КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг, який складається з заяви відповідача, Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
Так, згідно умов Договору та на підставі заяви відповідача, позивач видав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних від суми залишку за кредитом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. умов та правил, відповідач ОСОБА_1 зобов'язувалась здійснювати погашення заборгованості по Кредиту, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
У відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Як вбачається з п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
У зв'язку із неповерненням відповідачем грошових коштів станом на 31.07.2017 р. заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 32 106 грн. 22 коп. Заборгованість складається із: заборгованості за кредитом у сумі 2 985 грн. 39 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом -27 115 грн. 77 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) - 1 505 грн. 06 коп.
Належним чином завірений розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, перевірено в судовому засіданні.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Так приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Із наданих до суду доказів на обгрунтування своїх вимог, позивачем не наведено відомостей коли саме права ПАТ КБ «ПриватБанк» були порушені відповідачем.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором б/н від 06.08.2012 року, з якого можна зробити висновок, що з грудня 2012 року в ОСОБА_1 була наявна прострочена заборгованість.
Водночас, позивач звернувся до суду із даним позовом у серпні 2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності.
За положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Натомість за положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Однак, позивач не скористався своїм право подачі відповіді на відзив, тому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо поважності причин пропуску позовної давності.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що з метою захисту прав, порушених ОСОБА_1 позивач звернувся до суду у серпні 2017 р., зважаючи на відсутність поважних причин не звернення за захистом своїх інтересів протягом встановлених законом 3 років та заяви сторони спору щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд вважає за можливе з цих обставин відмовити у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 57-61, 79, 81, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 267, 509, 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд, -,
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України не стягуються.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2018 року
Суддя: