ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5314/18
провадження № 1-кп/753/1159/18
"27" червня 2018 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 42018110340000031 від 20.03.2018 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Березань Київської області, українця, громадянина України, з середньо- спеціальною освітою, неодруженого, призваного 28.09.2016 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за контрактом до лав ЗС України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-15.02.2018 Дарницьким районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.407 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
Солдат ОСОБА_4 був призваний 16.08.2016 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за контрактом до лав ЗС України і направлений для проходження військової служби до військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується ( АДРЕСА_2 ).
28.09.2016 за наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_4 та поставлено на всі види забезпечення. Цього ж числа ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 4 гармати 1 самохідно-артилерійської батареї 1 самохідно- артилерійського дивізіону, а також вважається таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
30.09.2016 за наказом №95-РС командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги-кулеметника 3 гармати 2 самохідно - артилерійського взводу 2 самохідно-артилерійської батареї 1 самохідно-артилерійського дивізіону.
30.06.2017 військову частину - польова НОМЕР_4 згідно наказу командира військової частини за №159 перейменовано на військову частину НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проходячи військову службу солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Статутів) повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 303/2014 від 17.02.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Однак, в порушення вищевказаних норм законодавства України, 21.02.2018 солдат ОСОБА_4 вирішив стати на злочинний шлях та не з'явився на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).
Реалізуючи свій злочинний умисел, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, 21.02.2018 солдат ОСОБА_4 діючи умисно, без поважних на те причин, самовільно, без наказу та дозволу відповідних командирів і начальників, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, будучи придатним для проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ), часом розпорядився на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_5 .
20.03.2018 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, солдат ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Дарницького гарнізону ( АДРЕСА_4 ) і заявив про себе.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 з 21.02.2018 по 20.03.2018, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби не одержавши дозволу відповідного начальника (командира), самовільно, без поважних на те причин в умовах особливого періоду, не з'явився вчасно на службу, а саме до військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ) та свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Таким чином ОСОБА_4 здійснив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України визнав повністю та суду пояснив, що дійсно будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (яка дислокується у АДРЕСА_3 ) та проходячи військову службу у період з 21.02.2018 по 20.03.2018 без дозволу відповідних начальників та командирів не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , але 20.03.2018 він самостійно прибув до військової прокуратури Дарницького гарнізону та заявив про себе. У скоєному щиро покаявся.
Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, проти чого не заперечували учасники судового провадження.
При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення військового злочину, характеризується незадовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» - у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.
Також суд враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 ч.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, тривалість часу, протягом якого обвинувачений був відсутній за місцем проходження військової служби, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.02.2018 р. до покарання за новим вироком.
Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового провадження, суд вважає недоцільним застосовувати до обвинуваченого будь-який запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд,-
Визнати винним ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавленння волі строком на 3 \ три роки.
На підставі вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 частково приєднати невідбутий строк покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15.02.2018 р. та за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити 3 три роки 6 шість місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання в порядку виконання цього вироку.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1