Справа № 752/3244/17
Провадження №: 2/752/831/18
29.05.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Веременко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справі за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
15.02.2017 року ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 8268,92 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 600 грн. та судові витрати. Вимоги обґрунтовано тим, що 30.12.2014 року о 18-00 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві на пл. Московській - бульвар Дружби Народів під час випередження автомобіля НОМЕР_2, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого відбулось зіткнення, що спричинило пошкодження належного позивачу транспортного засобу «Фіат» та завдано матеріальних збитків на суму 8268,24 грн. Відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
В січні 2018 року в ході розгляду справи представник позивача змінив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 8268,92 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 600 грн., а також моральну шкоду в сумі 15000 грн. Вказав, що позивачу завдано і моральної шкоди, яка полягає у негативних наслідках в результаті ДТП, як безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків відносить переживання з приводу пошкодження транспортного засобу, а також те, що винуватець впродовж тривалого часу відмовляється добровільно відшкодувати збитки, затягує розгляд справи, що призвело до того, що позивач поніс додаткові витрати коштів та часу.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив, у якому зазначив, що вартість матеріального збитку не підтверджена належним звітом про оцінку автомобіля, оскільки наявний звіт у справі виконано з порушенням вимог закону. Представлені позивачем документи не можуть бути доказами, оскільки складені у відсутність відповідача. Також, позивач не звертався до страховика з вимогою про відшкодування шкоди. Крім того, автомобіль позивача не було суттєво пошкоджено і не потребує значного ремонту, позивачу не довелося користуватися громадським транспортом, відсутній висновок соціально-психологічного дослідження тощо.
У судовому засіданні 29.05.2018 року позивач та його представник відсутні, позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, заявлені ним позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити у зв»язку з недоведеністю.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній, 30.12.2014 року о 18-00 год., керуючи автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві на пл. Московській - бульвар Дружби Народів під час випередження автомобіля НОМЕР_2, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого відбулось зіткнення, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с.8).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини.
Згідно із ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов»язань, деліктному та договірному.
Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19.01.2015 року № 10849, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Фіат» д.н.з.НОМЕР_2, станом на 19.01.2015 року складає 8268,24 грн. Вартість звіту складає 600 грн., яка була перерахована позивачем 22.01.2015 року (а.с.10-29, 30).
Суд вважає, що вказаний звіт є належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку, завданого позивачу, внаслідок аварії, та доказів, які б спростовували вказаний звіт з боку відповідача в ході розгляду справи суду надано не було.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем доведено розмір матеріального збитку належними доказами, а тому позов в частині стягнення матеріальних збитків є обґрунтованим у зв»язку з чим підлягає задоволенню.
У частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Правилами ст. 1167 ЦК України визначено моральна шкода відшкодовується, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Так, в судовому засіданні встановлено, що вина відповідача в спричиненні ДТП, в якому пошкоджено автомобіль потерпілого, повністю доведена.
Крім того, відповідач в добровільному порядку не відшкодував заподіяну шкоду. Під час розгляду судом справи за позовом, заявленим в інтересах ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля НОМЕР_2, заперечуючи проти позову, представник відповідача заявив клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи з метою спростування доказів наданих суду позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог. Ухвалою суду від 20.04.2017 року таке клопотання було залишено без руху через невідповідність вимогам ст 133 ЦПК України, після усунення яких, а саме у наступному судовому засіданні 30.05.2017 року судом було постановлено ухвалу про призначення авто товарознавчої експертизи, яка не була проведена з причин невиконання відповідачем обов»язку щодо оплати послуг експерта.
Наразі, зазначені обставини є підтвердженням зазгачених позивачем підстав для визначення розміру моральної шкоди завданої йому відповідачем - невідшкодування завданих збитків впродовж тривалого часу, затягування розгляду справи в суді.
В той же час, суд не погоджується з розміром суми, яку позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи дану позовну вимогу, суд, виходить з того, що відшкодування моральної шкоди повинно бути спрямоване на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом до збагачення позивача. З іншого боку суд погоджується з усіма доводами позивача по цій позовній вимозі.
Так, враховуючи порушення звичного устрою життя та негативні психологічні наслідки, які поніс позивач внаслідок протиправних дій відповідача, суд, із врахуванням принципу виваженості та справедливості, дійшов до висновку, що стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн., - буде справедливою сатисфакцією, а тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати слід розподілити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166,1187,1194,1167 ЦК України, ст.ст. 3,4,12, 81, 141,263-265 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_5) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6) на відшкодування майнової шкоди 8268,92 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., судові витрати на проведення експертного дослідження 600,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1344,80 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 15213 (п»ятнадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 72 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя: К.Г. Плахотнюк