про залишення позовної заяви без руху
26 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 725/2911/18
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.01.2018 року № 57/3 та зобов'язати Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву щодо переведення однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці в нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 (30.10.1984 р. н., код НОМЕР_1, м. Чернівці, вул. Гречаного, 22) без врахування підпункту «ї» пункту 2.1.3. Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об'єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 31.01.2013 року № 741.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.06.2018 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд Чернівецького окружного адміністративного суду. Питання щодо відкриття провадження по справі судом вирішено не було.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 171 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяви на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтями 5 та 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред'явлення позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Однак, в порушення наведених вимог, позивачем, представником позивача на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності заявника, не надано доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву та доказів, що посвідчують особу (копії паспорту, РНОКПП).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, в порушення наведених вимог, в позовній заяві позивач не вказав свою електронну адресу, відомі номери засобів зв'язку, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта, а також офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, код ЄДРПОУ, відомі номери засобів зв'язку відповідача.
Положення п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначаються - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
В супереч наведеної норми, в позовній заяві відсутнє обґрунтування позивачем порушення оскаржуваними діями його прав, свобод та інтересів.
Пунктами 5 та 8 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 94, ч. 4 ст. 161 КАС України).
Однак, в порушення наведених вимог, позивачем належним чином не засвідчено додані до позовної заяви копії документів.
Судом також встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, проте докази на їх підтвердження до суду не надано, а також не зазначено причини неможливості їх подання.
Зокрема, позивачем не додано до позовної заяви наступні докази, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог:
- документи, які посвідчують право власності квартири-об'єкта житлової нерухомості;
- заява, звернення із додатком матеріалів, які надавались на розгляд постійно діючій комісії Виконавчого комітету Чернівецької міської ради для прийняття спірного рішення;
- висновки комісії;
- заява із додатком матеріалів, які надавались на розгляд Виконавчому комітету Чернівецької міської ради для прийняття рішення щодо переведення житлового приміщення у нежитлове;
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Проте, позивачем не подано до суду документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку подання заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 р." з 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762,00 грн.
Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не підлягає грошовій оцінці.
Крім того, в листі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 року № 165/11/13-12 зазначено, що зверненні до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновим.
Як вбачається з поданої позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий.
Крім того з позовної заяви видно що позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.01.2018 року № 57/3;
- зобов'язати Виконавчий комітет Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву щодо переведення однокімнатної квартири № 2 на вул. Заводській, 13 м. Чернівці в нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 (30.10.1984 р. н., код НОМЕР_1, м. Чернівці, вул. Гречаного, 22) без врахування підпункту «ї» пункту 2.1.3. Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об'єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 31.01.2013 року № 741.
Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 704,80 грн. (1762,00 грн. х 0,4).Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, таким чином розмір судового збору становить 1409,60 грн. (704,80 грн. х 2).
Судом встановлено, що до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору від 01.06.2018 року № 16373464 на суму 704,80 грн. на реквізити Першотравневого районного суду м. Чернівці. Таким чином, недоплата судового збору складає 704,80 грн.
У зв'язку з наведеним позивачу слід привести свої вимоги у відповідність до положень ст. ст. 4, 49, 160 КАС України або ж надати уточнення до позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 241 - 243, 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дати отримання копії ухвали суду.
3. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П.Д. Дембіцький