23.06.2018 Справа № 756/505/18
справа №756/505/18
провадження №2/756/2810/18
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2018 року, Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Рибалки Ю.В.‚
при секретарі судового засідання - Євфіменко К.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
встановив:
16 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів.
В обґрунтування вимог зазначив, що сторони мають трьох спільних малолітніх дітей. Згідно з Договором між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат) від 10 жовтня 2013 року, з урахуванням вже сплачених коштів на утримання дітей, позивач має заборгованість зі сплати аліментів за період з травня 2016 року по грудень 2017 року у сумі 350 700 грн.
З об'єктивних причин, зокрема, відсутності необхідних доходів, позивач не може сплачувати аліменти у визначеному розмірі, а сплачує їх з розрахунку 6 000 грн. в місяць на трьох дітей. Зміна матеріального стану платника аліментів спонукала його звернутися до відповідача та до суду щодо зменшення встановленого у відповідному договорі розміру аліментів, однак на цей час відповідні умови договору залишені без змін. Відсутність можливості сплачувати аліменти у встановленому в договорі розмірі також підтверджується примусовим продажем майна платника в рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості з аліментів за попередні періоди. Також, позивач має на утриманні неповнолітню доньку від іншого шлюбу, хворіє та піклується про батька, який потребує сторонньої допомоги у зв'язку з хворобою. У зв'язку з цим, просив суд частково звільнити його від сплати заборгованості з аліментів у сумі 300 000 грн. за період з травня 2016 року по грудень 2017 року (включно).
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що позивач має на утриманні неповнолітню доньку від іншого шлюбу. При цьому, з 2014 року достатніх доходів для сплати аліментів у встановленому розмірі на утримання спільних дітей сторін не має, що підтверджується відповідними довідками про отримані доходи. Крім того, у зв'язку з відсутністю доходів, за рахунок примусового продажу майна позивача, у рамках виконавчого провадження було погашено заборгованість зі сплати аліментів за попередні періоди. На його вимогу у договірному та судовому порядку змінити розмір встановлених договором аліментів на утримання трьох малолітніх дітей, позивачу відмовлено.
Представник відповідача заперечила у судовому засіданні проти позову, просила відмовити у його задоволенні. Пояснила, що відсутність офіційних доходів у позивача не може бути істотною обставиною та підставою для звільнення його від сплати аліментів, розмір яких визначений у договорі, укладеному між сторонами добровільно та посвідченому нотаріально. У передбаченому порядку їх розмір не змінювався, договір є чинним. Будь-яких інших істотних обставин для звільнення від сплати аліментів позивачем не наведено, стан здоров'я позивача не свідчить про втрату працездатності, тому його обов'язок щодо утримання дітей не припинявся.
27 березня 2018 року відповідач ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Зазначила, що за період з травня 2016 року по березень 2018 року, з урахуванням сплачених коштів, відповідач за зустрічним позовом має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 423 600 грн. Добровільно кошти не сплачує, договір на підставі якого нарахована сума заборгованості є чинним, а тому просила стягнути з позивача-відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів у сумі 423 600 грн.
Ухвалою суду від 27 березня 2018 року представнику відповідача-позивача поновлено строк для подачі зустрічного позову та прийнято його до спільного розгляду з первісним. Ухвалою суду від 2 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача-позивача про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.
У судовому засіданні представник відповідача-позивача зустрічний позов підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник позивача-відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення зустрічного позову. Пояснила, що наявні обґрунтовані підстави для часткового звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості з аліментів у сумі 300 000 грн. у зв'язку із суттєвою зміною його матеріального стану та станом здоров'я, іншу частину боргу у сумі 50 700 грн. за спірний період позивач визнає.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов - задовольнити частково, з огляду на наступне.
Судом установлено, що 21 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований ВДРАЦС Святошинського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 176, який на даний час розірвано.
Від шлюбу у сторін є три спільні дитини: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.
10 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Договір між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат) (далі - Договір), в якому сторонами погоджено місце проживання дітей, порядок здійснення батьківських прав та сплати аліментів і додаткових витрат.
Договір укладений між сторонами у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., реєстровий номер 4095.
За умовами Договору неповнолітні діти проживають разом з відповідачем, а позивач зобов'язався сплачувати аліменти на їх утримання.
Зазначені обставини сторонами не заперечувались, їх представниками підтверджені у ході судового засідання.
Відповідно до п. 4.3 Договору розмір аліментів, які підлягають сплаті позивачем на користь відповідача встановлений у національній валюті гривня у сумі не менше 8100 грн. на одну дитину. Сплата аліментів здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на всіх дітей загальною сумою 24300 грн.
Згідно з п. 5.3. Договору сторони зобов'язалися переглянути умови цього договору протягом одного місяця з моменту настання певних обставин, зокрема, у разі зміни матеріального стану, погіршення здоров'я будь-якої із сторін до договору тощо.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 13.1 Договору).
Згідно з довідкою ДПІ у Подільському районі ГУДФС у м. Києві від 06 грудня 2016 року, ОСОБА_3 протягом 2015 року отримав дохід у сумі 35 968 грн., протягом 2016 року - 38 764 грн., протягом 2017 року - 20 307 грн.
Позивач перебуває на обліку ДПІ у Подільському районі ГУДФС у м. Києві як фізична особа - підприємець, з 2003 року. З 1 січня 2012 року здійснює свою діяльність на спрощеній системі оподаткування. Згідно з поданими податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця обсяг доходу складає за період 2014 - 2016 років - 0,00 грн., за 9 місяців 2017 року - 0,00 грн.
Залишок коштів на рахунку відкритому у відділенні № 25 ПУМБ в м. Києві станом на 11 грудня 2017 року складає 2 066 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що при наданні своєї згоди на сплату аліментів у загальній сумі 24 300 грн. щомісяця на утримання трьох неповнолітніх дітей, розраховував на отримання доходу від здійснення професійної діяльності, однак у зв'язку з макроекономічною кризою та постійними судовими спорами з колишньою дружиною, у зв'язку з чим завдано шкоди його репутації, що в цілому вплинуло на матеріальний стан позивача, який суттєво змінився, він не може сплачувати аліменти у вказаному в договорі розмірі.
Також, позивач посилається на свій стан здоров'я, необхідність догляду за хворим батьком та сплати аліментів у сумі 3000 грн. щомісяця на утримання доньки від іншого шлюбу - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4. Зазначає, що погіршення матеріального стану є істотною обставиною, що є підставою для часткового звільнення від сплати аліментів у сумі 300 000 грн. (350 700 грн.-300 000 грн.), за період з травня 2016 року по грудень 2017 року (включно).
Проте, суд вважає, що вищевказані позивачем обставини не є істотними, які б давали право на звільнення від сплати аліментів.
Так, на час укладення між сторонами Договору, позивач врахував (повинен був врахувати), зокрема, інтереси доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Також, окрім підтвердженої відсутності офіційних доходів, заощаджень або незначний їх рівень, у порівнянні з нарахованими аліментами, позивач інших доказів наявності істотних обставин для звільнення його від заборгованості з аліментів, суду не надав.
Суд ураховує відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів щодо стану здоров'я платника (позивача), які б свідчили про втрату ним можливості працювати.
Водночас, з публікацій позивача у соціальній мережі «Фейсбук», веб-сайту з продажу книжок та компакт-дисків позивача www.ukrideabook.com.ua, вбачається його активна професійна діяльність, хоча і за відсутності офіційного підтвердження доходів.
Зазначене свідчить про те, що позивач може працювати та фактично працює не офіційно, а тому суд приходить до висновку, що його обов'язок зі сплати аліментів на трьох малолітніх дітей, розмір яких встановлено у 2013 році за договором сторін у національній валюті гривня, навіть за відсутності на цей час офіційних доходів на території України, не припинився.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості позивача за станом здоров'я працювати та отримувати належний дохід, суду не надано.
Крім того, учасниками процесу не надано суду будь-яких доказів, що дохід дітей сторін набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю їх потреби.
Ураховуючи викладене, суд вважає недоведеними істотні обставини, у зв'язку з якими позивач на цей час може бути звільнений від сплати заборгованості з аліментів.
Інші докази долучені до матеріалів справи судом відхиляються, оскільки не впливають на вирішення спору по суті.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частинами 1, 2 ст. 188 СК України передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. (ст. 192 СК України).
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того ст. 18 Конвенції про права дитини, наголошує на необхідності докладання усіх можливих зусиль до тою, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно зі ст. 11 ЦК України, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 5.3.1 Договору між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат), що був укладений між сторонами 10.10.2013, сторони погодили, що при відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання договору вирішується в судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що між сторонами була досягнута домовленість з приводу зміни розміру аліментів з 24 300 грн. на місяць на утримання трьох дітей до 6 000 грн. Також, позивачем не було надано рішення суду, що набрало законної сили, щодо внесення змін до Договору від 10.10.2013 року, в частині зменшення розміру аліментів.
Натомість, відповідачем надано суду копію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 2 квітня 2018 року у цивільній справі № 756/1633/17 (провадження № 2/756/46/18) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Предметом спору у вказаній справі, є, зокрема, розірвання вищезазначеного Договору від 10.10.2013. У цій частині у задоволенні позову було відмовлено, однак, станом на час розгляду даної цивільної справи, відповідне рішення суду не набрало законної сили, у зв'язку з оскарженням його в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості з аліментів, у тому числі частково, за спірний період, слід відмовити у зв'язку з недоведеністю відповідних істотних обставин для цього чи тяжкої хвороби платника.
Водночас, обґрунтованим суд вважає зустрічний позов ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів за договором.
Так, ураховуючи інтереси дітей, за спірний період, а саме: з травня 2016 року по грудень 2017 року (включно), слід стягнути з відповідача 350 700 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати аліментів. При цьому суд враховує, що сума боргу та період його виникнення, визнані представниками сторін у судовому засіданні.
За січень, лютий, березень 2018 року, з урахуванням сплачених у лютому 2018 року позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 18 000 грн., що визнано представником відповідача у ході розгляду справи, з позивача-відповідача слід стягнути заборгованість у сумі 54 900 грн. (24300 грн. х 3міс.= 73 900 грн. - 18 000 грн.).
Таким чином, за зустрічним позовом за період з травня 2016 року по березень 2018 року (включно) підлягає стягненню грошове зобов'язання у сумі 405 600 грн. (350 700 грн. + 54 900 грн.). За таких обставин, вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 180, 181, 188, 189, 192, 197 СК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) про звільнення від сплати заборгованості з аліментів - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість зі сплати аліментів, згідно з договором між батьками про проживання, виховання та фінансове забезпечення дітей (аліментів та додаткових витрат) від 10 жовтня 2013 року № 4095, за період з травня 2016 року по березень 2018 року (включно) у сумі 405 600 грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог зустрічного позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати - судовий збір у сумі 4056 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Рибалка