25 червня 2018 року
Київ
справа №9901/518/18
адміністративне провадження №П/9901/518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Бившевої Л.І. (головуючий суддя), Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М., розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,
секретар судового засідання Савченко А.А.,
представник позивача ОСОБА_2.,
представник відповідача Склярук Ю.В.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 12.03.2018 (згідно з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку) подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 13.03.2018 № 738/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду м. Львова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Позов надійшов до Верховного Суду 16.04.2018.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що рішення Вищої ради правосуддя від 13.03.2018 № 738/0/15-18 є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки містить прямі посилання на рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18.10.2017 № 3312/3дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади, яке є необґрунтованим з огляду на таке:
Вища рада правосуддя протиправно відкрила дисциплінарне провадження до завершення процедури перегляду судового рішення в апеляційному порядку за скаргою, що спонукала до винесення певного судового рішення, та висловила свою позицію про протиправність застосування заходу забезпечення позову, чим вплинула на здійснення правосуддя з перегляду ухвали суду першої інстанції;
рішення, винесене за межами підстав, визначених у скарзі на суддю, є незаконним, а дії Вищої ради правосуддя в такому випадку здійснені з перевищенням повноважень та всупереч вимогам закону, який визначає, що дисциплінарне провадження - це розгляд скарги, а не матеріалів судової справи;
у рішенні має місце виключно оцінка дискреційних повноважень судді та оцінка судового рішення та правозастосування, що порушує норми національного і міжнародного права;
недоведеність вини позивача та припущення щодо підриву авторитету судової влади та вчинення дій, що порочать звання судді, не дають підстав для звільнення судді з посади;
ігнорування принципу пропорційності застосування стягнення, порушення строку оприлюднення рішення призвело до грубого порушення прав позивача на належний процес та доступ до інформації стосовно себе з метою реалізації права на належний захист.
Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:
позовна заява, подана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, є ідентичною скарзі позивача на рішення Вищої ради правосуддя від 01.02.2018 № 289/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18.10.2017 № 3312/3дп/15-17, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду в порядку частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України; Велика Палата Верховного Суду рішенням від 24.05.2018 відмовила у задоволенні зазначеної скарги та залишила без змін рішення Вищої ради правосуддя від 01.02.2018 № 289/0/15-18, всім доводам позивача, наведеним у позовній заяві, Велика Палата Верховного Суду надала оцінку;
обставини, встановлені Великою Палатою Верховного Суду України, щодо факту вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірності рішень Вищої ради правосуддя та її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, є такими, що не доказуються при розгляді справи за позовом Масендивача В.В. щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення його з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
при розгляді подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді ОСОБА_1 з посади Вища рада правосуддя встановила, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено згідно з передбаченою Законами України процедурою, а рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності ухвалено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у межах визначених законом повноважень;
у частині другій статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено вичерпний перелік підстав для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, і такі підставі відсутні.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Верховний Суд ухвалою від 19.04.2018 відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.05.2018 об 11.00 год.
ОСОБА_1, від імені якого здійснює в суді його процесуальні права та обов'язки представник ОСОБА_2., 07.05.2018 подав до Верховного Суду заяви про відвід суддів Верховного Суду Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 07.05.2018 передав заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М. для вирішення питання про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу 9901/518/18, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви про відвід, та зупинив провадження у справі до вирішення питання про відвід.
Верховний Суд ухвалою від 10.05.2018 відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Бившевої Л.І., ухвалою від 10.05.2018 - про відвід судді Гончарової І.А., ухвалою від 08.05.2018 - про відвід судді Олендера І.Я., ухвалою від 08.05.2018 - про відвід судді Шипуліної Т.М. та ухвалою від 08.05.2018 - про відвід судді Ханової Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 18.05.2018 поновив провадження у справі з огляду на усунення обставин, що викликали його зупинення, а саме: вирішення питань про відвід суддів.
Сторони 23.04.2018, 03.05.2018 та 07.05.2018 подали до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 9901/518/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 11-233сап18 за скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 01.02.2018 № 289/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18.10.2017 № 3312/3дп/15-17.
Верховний Суд ухвалою від 21.05.2018 зазначені клопотання задовольнив та зупинив провадження у справі № 9901/518/18 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 11-233сап18 за скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 01.02.2018 № 289/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18.10.2017 № 3312/3дп/15-17.
Верховний Суд ухвалою від 11.06.2018 поновив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення з огляду на набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.05.2018 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 01.02.2018 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя» від 18.10.2017 про притягнення судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Розгляд справи призначив в судовому засіданні на 25.06.2018 о 15.00 год.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з Указом Президента України від 11.11.2003 № 1286/2003 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 № 2349-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Пролетарського районного суду міста Донецька.
Згідно з Указом Президента України від 26.09.2015 № 564/2015 суддю Пролетарського районного суду міста Донецька ОСОБА_1 переведено на роботу на посаді судді Франківського районного суду міста Львова.
Франківський районний суд міста Львова у складі судді ОСОБА_1 ухвалою від 15.02.2017 відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3. до ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання усунути недоліки інформаційних послуг, а саме привести діяльність у відповідність до чинного законодавства України та умов виданої ліцензії, і стягнення моральної шкоди в розмірі 53 600 грн., призначив попереднє судове засідання та ухвалою від 15.02.2017 забезпечив позов.
Національна рада з питань телебачення і радіомовлення 22.02.2017 звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо наявності дисциплінарного проступку в діях судді ОСОБА_1, яку мотивувала тим, що останній під час постановлення ухвали від 15.02.2017 про забезпечення позову порушив норми процесуального права та принцип рівності всіх учасників судового процесу.
Народний депутат України ОСОБА_4 також 28.03.2017 звернувся до Вищої ради правосуддя з аналогічною скаргою з підстав незазначення судом у спірній ухвалі мотивів прийняття або відхилення аргументів та порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 27.03.2017 № 620/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 та об'єднала дисциплінарну справу за скаргою Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та народного депутата Висоцького В.В. в одну дисциплінарну справу.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 18.10.2017 № 3312/3дп/15-17 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді.
Мотивуючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя ОСОБА_1 під час постановлення ухвали про забезпечення позову допустив істотні порушення норм процесуального права, які були кваліфіковані як істотний дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді; не взяв до уваги предмет та підставу позову і не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; втрутився в дискреційні повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та вийшов за межі завдань судочинства.
Вища рада правосуддя розглянула скаргу судді ОСОБА_1 і рішенням від 01.02.2018 № 289/0/15-18 залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18.10.2017 № 3312/2дп/15-17.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 16.02.2018 внесла до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 18.10.2017 № 3312/2дп/15-17.
Вища рада правосуддя прийняла рішення від 13.03.2018 № 738/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду міста Львова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 24.05.2018 у справі № 11-233сап18 відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 01.02.2018 № 289/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 18.10.2017 № 3312/2дп/15-17 про притягнення судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення з посади судді.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 18.10.2017 № 3312/2дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення з посади судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суддя ОСОБА_1 допустив поведінку, що порочить звання судді, та вчинив дії, що мали суттєві негативні наслідки, що настали за результатом вчинених діянь. Вища рада правосуддя та Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді, що є пропорційним вчиненому та виправданим. Оцінюючи в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зважаючи на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Вища рада правосуддя, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з дотриманням принципу пропорційності при застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви застосування до судді дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення судді з посади.
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 131 розділу VIII «Правосуддя» Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
За пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
За частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
У відповідності до частини першої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення, має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя.
Згідно з частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
За частиною першою статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Відповідно до частини шостої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
У частині другій статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Згідно з частинами першою і другою статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частин першої і другої статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
Відповідно до пункту 17.1 глави 17 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на час розгляду питання про звільнення судді), питання про звільнення судді з підстав, зокрема, вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) - розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.
Згідно з пунктом 17.3 глави 17 цього Регламенту подання розглядається Радою протягом одного місяця з дня його надходження до Ради.
У пункті 17.5 глави 17 цього Регламенту визначено, що розгляд питання про звільнення судді починається із доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені обставини, висновок щодо суті питання. Після доповіді члена Ради суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні Ради та надати відповідні пояснення. Члени Ради можуть поставити запитання до них.
Відповідно до пункту 17.6 глави 17 цього Регламенту за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Рада ухвалює вмотивоване рішення в нарадчій кімнаті.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. ОЦІНКА СУДУ
Вища рада правосуддя є колегіальним органом, який вирішує питання щодо звільнення судді з підстави, визначеної у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Питання про звільнення судді з цієї підстави Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді і за результатами розгляду ухвалює вмотивоване рішення.
Суддя, стосовно якого ухвалено рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі, має право оскаржити таке рішення з підстав, визначених у Законі України «Про Вищу раду правосуддя», до Вищої ради правосуддя, а рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, - до Великої Палати Верховного Суду, яка розглядає скаргу за правилами касаційного провадження, установленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Установлені Верховним Судом обставини свідчать, що рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі за скаргою ОСОБА_1 було предметом контролю Вищої ради правосуддя, а рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, - Великої Палати Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду постановою від 24.05.2018, яка набрала законної сили з дати її прийняття, відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1 У цій постанові Велика Палата України встановила, що Вища рада правосуддя, приймаючи спірне рішення, діяла в межа повноважень і у спосіб, передбачений законом, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, з наведенням обґрунтованих мотивів необхідності застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення його з посади.
Вирішуючи справу про оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, зокрема, надаючи оцінку такому рішенню, суд має діяти у рамках, визначених у частині другій статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач у позові не зазначає підстав для скасування оскаржуваного рішення, визначених у частині другій статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Верховний Суд оцінив оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя, а також витяг з протоколу засідання Вищої ради правосуддя від 13.03.2018 № 16, і з'ясував, що спірне рішення ухвалено Вищою радою правосуддя повноважним складом, підписано усіма членами зі складу Вищої ради правосуддя, які брали участь в його ухваленні, містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Вища рада правосуддя у відповідності до статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 17.1 глави 17 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого
рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (зі змінами), питання про звільнення судді з підстав, визначених у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, розглянула на засіданні Вищої ради правосуддя у пленарному складі на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Зазначене питання розглянуто Радою у відповідності до пункту 173. Глави 17 зазначеного Регламенту протягом одного місяця з дня надходження до Вищої ради правосуддя. У відповідності до пункту 17.5 Регламенту розгляд питання розпочався з доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, після якої був заслуханий представник судді та поставлено до представника судді членом Ради запитання.
Зазначене рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема з урахуванням тих обставин, що: суддю ОСОБА_1 за рішенням дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, залишеним без змін рішенням Вищої ради правосуддя, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді; відповідне подання дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя надійшло до Вищої ради правосуддя; процедуру дисциплінарного провадження дотримано, рішення прийнято компетентним органом та у межах визначених законом повноважень.
Позивач у позові не наводить і Верховний Суд не виявив порушення Вищої радою правосуддя інших критеріїв прийняття рішення, визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аргументи позивача щодо протиправності здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження та рішення цього органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що зазначене рішення дисциплінарного органу у порядку, визначеному законом, за скаргами позивача було предметом контролю Вищої ради правосуддя, а рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, - предметом контролю Великої Палати Верховного Суду, яка є визначеним у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України судовим органом, що має повноваження з розгляду скарги, в ході якого цей судовий орган вивчив суть справи, надав оцінку аргументам сторін і цим самим забезпечив доступ до суду.
Установлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові, що набрала законної сили, обставини відповідно до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню у справі, що вирішується Верховним Судом.
Таким чином, аргументи позивача щодо протиправності здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження стосуються обставин, які були предметом доказування у справі за скаргою на рішення дисциплінарного органу, що вирішувалася Великою Палатою Верховного Суду, та за результатом розгляду якої цей судовий орган ухвалив судове рішення, що набрало законної сили та є обов'язковим.
За встановленими в цій справі обставинами та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, таке рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, обґрунтовано та пропорційно.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-78, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення від 13.03.2018 № 738/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Франківського районного суду міста Львова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Дата складання повного рішення суду 27.06.2018.
Судді Л.І. Бившева
Верховного Суду
І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова
Т.М. Шипуліна