Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №334/2654/17(2-а/334/362/17)
адміністративне провадження №К/9901/1014/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Гімона М.М.,
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29 серпня 2017 року (головуючий суддя - Добрєв М.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (головуючий суддя -Коршун А.О., судді: Іванов С.М., Панченко О.М.),
у адміністративній справі № 334/2654/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком на загальних підставах з 24 березня 2017 року, відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 року) та зобов'язати призначити їй таку пенсію, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування позову зазначила, що вона з 13 вересня 1999 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку із тим, що з 17 липня 2014 року у неї виникло право на пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за іншим законом вважає протиправною відмову Управління ПФУ у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед відповідним зверненням.
Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначила, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 11 жовтня 2017 року не було передбачено призначення пільгових пенсій зі зниженням пенсійного віку, за вислугу років, виплати пенсій за рахунок підприємств чи Державного бюджету України, а тому в даному випадку не можна вважати, що їй за даним Законом пенсію вже було призначено.
У відзиві на касаційну скаргу Управління ПФУ просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Вирішуючи спір суди виходили з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та з 13 вересня 1999 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
24 березня 2017 року у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Управління ПФУ листом від 29 березня 2017 року за вих. №103/Б-1 відмовило позивачу в призначенні пенсії за її заявою від 24 березня 2017 року з урахування частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що пенсія позивачу призначена на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» фактично є пенсією за віком у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нормами чинного пенсійного законодавства передбачена можливість переведення з одного виду пенсії на інший, яке відбувається з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами, але у даному випадку у позивача відсутні підстави, оскільки виявила бажання на призначення пенсії в межах одного виду - пенсії за віком, а тому відсутні підстави вдруге призначати позивачу за її заявою пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років..
Статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Позивач, перебуваючи на обліку в Управлінні ПФУ та отримуючи пенсію за віком, продовжувала працювати.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які працювали на роботах, визначених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише чотири види пенсій.
З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з одного пенсії на інший.
Доводи касаційної скарги фактично обґрунтовані доводами позову, яким з огляду на наведені висновки судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду