Іменем України
25 червня 2018 року
Київ
справа №815/2794/16
адміністративне провадження №К/9901/36105/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (головуючий суддя Крусян А.В., судді Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Трейд" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
10 червня 2016 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Трейд" (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна останнього, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 65000, м.Одеса. вул.Гаванна, 11, кв.7.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року позов задоволено: підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Трейд", що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 65000, м.Одеса, вул.Гаванна,11, кв.7.
При цьому, суд першої інстанції розглянув спір по суті позовних вимог в загальному порядку позовного провадження.
Вважаючи, що вказана постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин справи, Товариство подало апеляційну скаргу з вимогою про його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року скасував й залишив позовну заяву без розгляду.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд прийшов до висновку про пропуск Інспекцією встановленого частиною 3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) двадцятичотирьохгодинного з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, строку для звернення з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Не погоджуючись з постановленою апеляційним судом ухвалою від 22 березня 2017 року, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила вказану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначив, що в поданому позові, як на підставу звернення до суду саме у такій формі (а не з поданням), посилався на частину 6 статті 183-3 КАС України, оскільки 06 червня 2016 року Інспекція вже зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства, проте ухвалою суду від 09 червня 2016 року провадження у справі було закрито, в зв'язку з наявністю спору про право, внаслідок оскарження Товариством наказу керівника контролюючого органу про проведення перевірки, недопущення ревізора-інспектора до здійснення якої, в свою чергу, і стало підставою для накладення адміністративного арешту майна підприємства; водночас в своїй ухвалі від 09 червня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що закриття провадження у справі за поданням Інспекції не позбавляє останню права звернутись до суду в порядку загального позовного провадження, що і було зроблено останньою 10 червня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 3 статті 6 КАС України було передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Разом з тим, в статті 94 ПК України не встановлено форми звернення контролюючого органу до суду за підтвердженням обґрунтованості адміністративного арешту.
Водночас в КАС України подання щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків визначено як один з видів звернень органів доходів і зборів до суду при здійсненні ними передбачених законом повноважень.
Як вже вказувалось в цій постанові, 10 червня 2016 року Інспекція звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна останнього, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 65000, м.Одеса. вул.Гаванна, 11, кв.7.
При цьому, в позовній заяві Інспекція, крім положень ПК України, що регулюють питання накладення адміністративного арешту, посилалась на частину 6 статті 183-3 КАС України, відповідно до якої відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням й заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Проте, апеляційний суд зазначені посилання позивача залишив поза увагою та, як наслідок, не дослідив і не встановив обставин, що мають значення для вирішення справи.
Також, застосовуючи до поданого Інспекцією у даній справі адміністративного позову положення статті 183-3 КАС України, у тому числі щодо строку звернення контролюючого органу до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, апеляційний суд не навів жодних мотивів та обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку про те, що такий позов (незважаючи на назву документа) за своєю суттю фактично є поданням, а відтак має бути поданий та розглянутий за спеціальною (скороченою) процедурою.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, враховуючи викладене вище, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам зазначеної статті.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду.
Згідно із частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин та на підставі частини 1 статті 353 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду