Іменем України
25 червня 2018 року
Київ
справа №2а-9460/12/1370
адміністративне провадження №К/9901/3999/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 (головуючий суддя: Качмар В.Я., судді: Курилець А.Р., Мікула О.І.)
у справі № 2а-9460/12/1370
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»
про стягнення податкового боргу,
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - позивач, СДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» (далі - відповідач, ВАТ), в якому просило стягнути з рахунків відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 4732199,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 позов задоволено, стягнуто з рахунків відповідача на користь Державного бюджету України 4732199,00 грн. податкового боргу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 59.5 ст. 59, пунктів 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення). За доводами касаційної скарги, СДПІ не зобов'язана була направляти відповідачу нову податкову вимогу, оскільки податковий борг з дати направлення попередньої не був погашений у повному обсязі, а строк звернення до суду у порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС, сплив.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для звернення СДПІ з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу із ПДВ у загальній сумі 4732199,00 грн., який виник унаслідок самостійного узгодження податкових зобов'язань із ПДВ за червень, липень, серпень 2012 року, стали обставини несплати цієї суми.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 цієї статті).
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, застосувавши норми ст. 183-3 КАС України, прийшов до висновку, що спір за позовом контролюючого органу щодо стягнення з платника податків сум податкового боргу слід розглядати у порядку, визначеному ст. 183-3 КАС України шляхом звернення до суду із відповідним поданням, а не у позовному порядку.
Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на помилковому застосуванню норм ст. 183-3 КАС України.
За визначенням пункту 6 ст. 3 КАС адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини 1 ст. 183-3 КАС (у редакції, чинній на дату звернення СДПІ до суду) провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Більше того, пунктом 2 частини 5 цієї статті встановлено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина 6 цієї статті).
Зміст вказаних правових норм свідчить про наявність у контролюючого органу двох альтернативних способів захисту порушеного права, як: звернення із поданням у порядку ст. 183-3 КАС, так і звернення до суду у порядку позовного провадження. При цьому, норми ст. 183-3 КАС передбачають певні процедурні особливості такого звернення, як-то: особливі строки звернення, скорочені строки розгляду тощо. Поряд із цим можливість звернення до суду із відповідним поданням обумовлена безспірністю вимог контролюючого органу.
У даному випадку, позивачем було обрано позовну форму звернення до суду, а тому апеляційним судом було помилково обмежено СДПІ у його правомочності вибору способу звернення до суду.
Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).
Відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу передбачено нормою пункту 59.5 ст. 59 ПК. За допомогою висновку від протилежного з цієї норми виявляємо норму, що в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 ст. 60 ПК визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв'язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.
Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.
Право податкового органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу виникає не раніше 60 днів з дня надіслання платнику податків податкової вимоги. Разом з тим, перша та друга податкові вимоги від 23.10.2001 № 1/7 та від 26.11.2001 № 2/16 не могли включати у себе суму податкового боргу за податковими зобов'язаннями із ПДВ за червень, липень, серпень 2012 року, на який контролюючий орган посилається як період виникнення податкового боргу. При цьому обставини, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, стосовно суми якого були направлені податкові вимоги, до звернення до суду СДПІ з позовом, у судовому процесі не встановлено. Роблячи висновок про відсутність у контролюючого органу обов'язку направляти нові податкові вимоги, апеляційний суд виходив із мотивів виникнення у відповідача податкового боргу, який не був погашений. Однак, при цьому апеляційний суд не послався на відповідні докази, які дали можливість для такого висновку за оспорювання цих обставин відповідачем у судовому процесі.
Ці обставини, як і обставини щодо податкового боргу відповідача, підстав та податкового звітного періоду, за який він виник, як такі, що відповідно до ст. 138 КАС України входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу, не встановлені апеляційним судом.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).
Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)
Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вищенаведені порушення судом норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити обставини щодо податкового боргу, який СДПІ просить стягнути з відповідача, наявності або відсутності обставин безперервності податкового боргу у податковому обліку відповідача з часу направлення першої та другої податкових вимог; у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко