Іменем України
26 червня 2018 року
м. Київ
справа №473/653/17
адміністративне провадження №К/9901/37065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кравчука В.М.,
суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження справу №473/653/17 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі №473/653/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
1. 07.03.2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася в порядку адміністративного судочинства до Вознесенського міськрайонного суду з позовом до Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову №312 від 11.12.2015 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 8 500 грн. за правопорушення, передбачене ч.7 ст.96 КУпАП.
2. Крім того представник позивача просив суд поновити строк на оскарження постанови №312 від 11.12.2015 накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, оскільки оскаржуване рішення приймалося у відсутність позивача, до того ж вона не має юридичної освіти і потребувала юридичної допомоги, на отримання якої теж витрачено час.
3. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від нього надійшло письмове клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки ОСОБА_1 була обізнана стосовно розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте умисно не отримувала документи, які надсилалися їй, як поштою, так і через поліцію, тому посилання щодо поважності пропуску строку на оскарження постанови є безпідставним.
4. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови № 312 від 11.12.2015 у справі про адміністративне правопорушення. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування - залишено без розгляду.
5. Така позиція судів попередніх інстанцій була зумовлена тим, що відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
6. Згідно ст. 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
7. Згідно положень ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
8. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи відповідно до положень ст. 162 КАС України.
9. Позовна заява містить клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом в зв'язку з його пропуском з поважних причин, але представник позивача ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №50220175 щодо боржника ОСОБА_1, яке містить оскаржувану постанову від 11.12.2015 ще 08.02.2017 і відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» мав право на отримання копій всіх наявних в провадженні матеріалів, в тому числі виконавчого документа.
10. Крім того представник позивача отримав копії документів, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в тому числі постанову №312 від 11.12.2015 про що свідчить лист Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївської області від 26.01.2017 за №1014-437-17. З відповідним позовом до суду позивач звернувся 07.03.2017.
11. Суди дійшли висновку, що в задоволенні клопотання позивача про поновлення йому строку на оскарження зазначеної постанови необхідно відмовити, а адміністративний позов в частині вимог про визнання незаконною та скасування цієї постанови залишити без розгляду, оскільки позивач не надав суду доказів поважності пропуску строку, який встановлений законом.
12. 09.08.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника Позивача на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017.
13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2017 у зазначеній справі було відкрито провадження. Станом на 27.06.2018 відзив від Відповідача не надходив.
14. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що суди попередніх інстанцій не приділили уваги наданим Позивачем в клопотанні про поновлення строку доводам. Зазначені в клопотанні аргументи Позивача не знайшли свого відображення в ухвалах судів. Представник Позивача просив скасувати ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
15. Оцінюючи наведені доводи, Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.
16. Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
19. Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
20. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.01.2018 у справі № 210/3915/17, з яким погоджується Суд, пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
21. Суд звертає увагу, що представник позивача звернувся до суду 07.03.2017. Стверджуючи, що строк звернення до суду пропущено, суд першої та апеляційної інстанції не з'ясували, коли саме представнику відповідача стало відомо про оскаржувану постанову, обмежившись лише вказівкою на місяць - лютий 2017.
22. Представник позивача визнав, що строк звернення до суду пропущено, обчислюючи його з дня винесення, а не з дня отримання постанови, і наводив причини його пропуску. У клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача покликався на те, що для надання правової допомоги потрібно було зробити запити для встановлення обставин справи, що позивачка намагалась вирішити це питання через поліцію та прокуратуру, їй потрібен був час для збирання доказів, оскільки ситуація виникла раптово. Цим обставинам, якими обґрунтовувалась «поважність» причин пропуску строку звернення до суду, суди першої та апеляційної інстанції оцінки в оскаржуваних судових рішеннях не надали.
23. Крім того, в своїх рішеннях суди попередніх інстанцій не навели належного обґрунтування неприйняття доводів Позивача, формально поставившись до того, що за твердженнями Позивача дана справа має для неї велике значення, враховуючи те, що з Позивачки стягують п'яту частину її пенсії відповідно до відкритого виконавчого провадження і розмір доходу, що залишається, є меншим за прожитковий мінімум.
24. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
25. У рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п. 13).
26. У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (…)».
27. Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».
28. З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
29. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строків звернення до суду та залишаючи позов без розгляду, належним чином не врахував доводи Позивача, не з'ясував, не дослідив та не дав правову оцінку вказаним обставинам, що призвело до порушення права Позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (в аспекті доступу до суду).
30. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
31. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
32. У зв'язку з викладеним Суд вважає передчасними та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку пред'явлення позову.
33. Враховуючи наведене, Суд встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
34. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
35. Враховуючи виявлені недоліки при оцінці доказів, Суд доходить висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 328, 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
2. Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі №473/653/17скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя О.П. Стародуб