26 червня 2018 року
Київ
справа №808/1239/16
адміністративне провадження №К/9901/14763/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., під час розгляду в письмовому провадженні у касаційному порядку справи № 808/1239/16
за позовом ОСОБА_2
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк» Пантіної Любові Олександрівни
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі - відповідач), в якому просив, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо не включення позивача до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за Договором банківського рахунку № 876/ПР45;
- зобов'язати відповідача включити позивача до переліку повного вкладників Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за Договором банківського рахунку № 876/ПР45.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо не включення ОСОБА_2 до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за Договором банківського рахунку № 876/ПР45.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_2 до переліку повного вкладників Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за Договором банківського рахунку № 876/ПР45.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни - задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 808/1239/16 - скасовано, а провадження у справі № 808/1239/16 закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивачу роз'яснено право звернення до суду в порядку господарського судочинства.
На ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року до суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, порушує питання про її скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.
Касаційна скарга подана 15 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/1239/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Суддя-доповідач Берназюк Я.О. ухвалою від 18 червня 2018 року прийняв до свого провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду ухвалою від 25 червня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 26 червня 2018 року.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарсько процесуального кодексу України не можуть регламентувати іншу, ніж адміністративну, юрисдикцію даного спору.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,
Справу № 808/1239/16 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко