Іменем України
26 червня 2018 року
Київ
справа №2a-0770/4194/11
адміністративне провадження №К/9901/16345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Кехтей Р.В., Сапіга В.П.)
та ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (суддя - Рейті С.І.)
у справі 2а-0770/4194/11
за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості, -
У травні 2016 року Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області звернулося із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2а-0770/4194/11 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 11 196,83 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, в задоволенні заяви - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення , яким задовольнити заяву Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про заміну сторони виконавчого провадження з управління ПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області на Головне управління ДФС у Закарпатській області.
Касаційна скарга вмотивована тим, що з 11.08.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із проведенням адміністративної реформи», яким врегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України. Позивач важає, що в спірних правовідносинах належним стягувачем повинно бути Головне управління ДФС у Закарпатській області.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15.12.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 2а-0770/4194/11 від 23.02.2012 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь УПФУ у м. Ужгород заборгованість у розмірі 11 196, 83 грн.
Постанова набрала законної сили.
10.07.2012 року Закарпатський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 2а-0770/4194/11, в якому стягувачем визначено управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області.
На підставі зазначеного виконавчого листа постановою державного виконавця від 19.01.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 49827747.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в розумінні ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» не втратило статусу стягувача у виконавчому провадженні №49827747, оскільки у нього зберігаються повноваження із адміністрування єдиного внеску в частині завершення розпочатих процедур, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч. 5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження", крім іншого, передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464 - VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII , який набрав чинності 11 серпня 2013 року, на який посилається позивач у своїй касаційній скарзі, врегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду до Міністерства доходів і зборів України.
Проте, пунктом 3 Прикінцевих положень вказаного закону, передбачено, що заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".
Відтак, судами попередніх інстанцій у своїх рішеннях вірно зазначено, що органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок в частині завершення процедур такого адміністрування.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміна механізму адміністрування єдиного внеску не вказує про правонаступництво органів доходів і зборів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області продовжує адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування в рамках даної адміністративної справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-0770/4149/2011 виданого 10.07.2012 Закарпатським окружним адміністративним судом у справі за позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, суди діяли у відповідності до закону.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Пунктом 3 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суди при прийнятті оскаржуваних рішень дотримались норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 343, 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Ужгород Закарпатської області залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова