22 червня 2018 року
Київ
справа №810/2967/17
касаційне провадження №К/9901/53038/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду 16.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №810/2967/17 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у серпні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2016 позовні вимоги задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.03.2018 постанову Київського окружного адміністративного суду 16.09.2016 залишив без змін.
Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулося 12.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду 16.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №810/2967/17. До касаційної скарги додано заяву про поновлення строку касаційного оскарження.
При вирішенні питання щодо дотримання скаржником строку касаційного оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 суд керується таким.
Як вбачається з оскарженої постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (повний текст складено 07.03.2018) вказане судове рішення законної сили з дати прийняття.
Згідно з частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, останнім днем подання касаційної скарги в межах встановленого частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку, був день із датою 06.04.2018.
Касаційну скаргу податковим органом подано 12.06.2018, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду 16.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, утім ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018 на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України таку касаційну скаргу повернуто, оскільки додана до касаційної скарги відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов'язків.
Податковий орган звернувшись вдруге з касаційною скаргою додав документ про сплату судового збору від 29.05.2018 та вказав, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення із касаційною скаргою, а тому вважає цю обставину поважною підставою пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.
Судом встановлено, що при звернені з касаційною скаргою вперше податковим органом не було додано документ про сплату судового збору.
Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою сплати судового збору у справі №810/2967/17 з моменту виникнення права на касаційне оскарження та до моменту фактичної сплати судового збору за платіжним доручення від 29.05.2018 №895.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:
обґрунтоване клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1.Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду 16.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №810/2967/17 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту и підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна
Л.І.Бившева
В.В.Хохуляк