Іменем України
Київ
26 червня 2018 року
справа №826/20817/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4226/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у складі судді Кузьменка В.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у складі колегії суддів Мамчура Я.С., Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л. у справі № 826/20817/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондовий Форекс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондовий Форекс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №0000332202, яким Товариству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 54 561 723 грн (за основним платежем), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 640 431 грн. з мотивів безпідставності його прийняття.
18 лютого 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, позов Товариства задоволено повністю, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0000332202.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, недоведеності податкових правопорушень покладених в основу збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, не надання відповідачем доказів, які б підтверджували, що витрати, понесені за операціями із цінними паперами, не стосуються господарської діяльності Товариства, а вказані операції не спрямовувались на отримання доходу.
29 квітня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
10 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу № 826/20817/13-а з Окружного адміністративного суду м. Києва.
04 липня 2014 року Товариством подані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач спростовує доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
10 липня 2014 року справа №826/20817/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
15 січня 2018 року справа № 826/20817/13-а передана до Верховного Суду.
У касаційній скарзі податковий орган викладає обставини, встановлені актом перевірки, доводить порушення Товариством пункту 135.1 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України внаслідок чого платником податку занижено податок на прибуток підприємства за 2012 рік на загальну суму 54 561 723 грн, а також порушення Товариством підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в результат чого завищено збиток від операцій з акціями за 2012 рік на загальну суму 874 000 грн. В чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права відповідач не обґрунтовує, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження відповідача із оцінкою судами обставин справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні норми визначала стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондовий Форекс» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток підприємств.
Податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 лютого 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2013 року №2614/26-58-22-02-18/37552636 (далі - акт перевірки).
27 грудня 2013 року податковим органом на підставі акту перевірки згідно з підпунктом « 2» підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього кодексу прийнято податкове повідомлення - № 000332202, яким позивачу за порушення пункту 135.1 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 54 561723,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції і розмірі 13 640 431,00 грн.
В основу збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим органом покладено два види правопорушення.
Перше порушення, за позицією податкового органу, полягає у недотриманні Товариством вимог пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, що виразилось у не віднесенні до складу доходів сум відступлення права грошової вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) за векселями Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО Промтехресурс» на загальну суму 259 908 284 грн із розрахунку різниці між 259 908 284 грн (дохід від продажу векселів, який не відображено у декларації з податку на прибуток за 2012 рік) та 90558 грн (прибуток від продажу векселів, згідно наданої підприємством інформації з податку на прибуток за 2012 рік).
Друге порушення, за висновками акту перевірки, виразилось у недотриманні платником податку вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу доходу звітного періоду по операціям з акціями підлягає включенню недоотриманий дохід від реалізації акцій за цінами, нижчими ніж ціни придбання, всього на загальну суму 874 000 грн, в тому числі за 2012 рік на суму 874 000 грн. Податковий орган вважає, що Товариство, придбавши та реалізувавши одні і ті ж акції в один і той же день за цінами нижчими, ніж ціни придбання, і отримавши при цьому від'ємний фінансовий результат - збиток від зазначеної операції, не використало операцію з продажу акцій з метою отримання прибутку.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Щодо операцій з придбання векселів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2012 року Товариство на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів купувало у компанії Tervel Holdings Cyprus LTD та компанії First Elite Investments Limited цінні папери - прості векселі емітента Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Промтехресурс", перелік яких зазначено в Акті перевірки.
Придбані векселів на підставі відповідних договорів купівлі-продажу позивач продав Товариствам з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капіталіст", "Фондова компанія "Атлас", "Барви", "Класик Трейд" та Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельта".
В оплату за продані цінні папери позивач отримував грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку, долученими до матеріалів справи.
Позивач відображав фінансові результати по вказаній операції з векселем в окремому податковому обліку за правилами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України у додатку ЦП до рядка 03.20 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Абзаци другий та третій пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України вказують, що для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення)цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Згідно абзаців п'ятого та шостого пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Відтак, законодавець відокремив операції з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, як операції особливого виду, та передбачив окремий облік їх фінансових результатів, встановивши спеціальні правила його визначення.
Висновуючись на аналізі наведених норм суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають, що до складу доходів платника податку може включатися виключно прибуток за операціями з цінними паперами, а саме перевищення доходів над витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом відповідного звітного періоду.
Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши договори купівлі-продажу цінних паперів (від 24 січня 2012 року № Д1-2/2012, № Д1-4/2012, від 17 лютого 2012 року № ДДЗ-4/2012, від 02 липня 2012 року № ДД21-1/2012, від 03 липня 2012 року № ДД22-3/2012, від 01 жовтня 2012 року № ДД42-9/2012, укладених між Товариством (покупцем) та компанією Tervel Holdings Cyprus LTD та компанією First Elite Investments Limited (продавці), від 24 січня 2012 року №Д1-3/2012, Д11/1/2012, від 14 лютого 2012 року № ДД24-3/12, ДД2-2/2012, від 21 лютого 2012 року № ДД4-1/2012, від 02 липня 2012 року № ДД107-4/12, ДД21-2/2012, від 1 жовтня 2012 року №ДД42-10/2012, укладеними між Товариством (продавцем) та Товариствами з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капіталіст", "Фондова компанія "Атлас", "Барви", "Класик Трейд" (покупці)), Акти прийому-передачі цінних паперів до договорів, прості векселі, податкові декларації з податку на прибуток підприємств за звітні податкові періоди І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, Три квартали 2012 року, а також додатки ЦП до рядка 03.20 та 03.21 додатку ІД до податкових декларацій, виписки по особовим рахункам, дійшли висновку про дотримання Товариством порядку оподаткування операцій з векселями (цінними паперами), передбаченого пунктом 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, правильне відображення платником податків фінансових результатів за цими операціями у додатку ЦП до рядка 03.20 та 03.21 додатку ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що договорами купівлі-продажу чітко визначений його предмет - цінні папери, яким є простий вексель, операцій з відступлення права вимоги в межах спірних відносин Товариством не здійснювалось, що встановлено судами попередніх інстанцій та доводить хибність висновків податкового органу про порушення платником податку пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, який встановлює порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги.
Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи положення Законів України "Про обіг векселів в Україні", "Про цінні папери та фондовий ринок", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, зазначили про недоведеність податковим органом невідповідності векселів, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Промтехресурс", вимогам зазначених законів.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не віднесення векселя до об'єктів інвестиційної діяльності відповідно Закону України "Про інвестиційну діяльність" не позбавляє його статусу цінного паперу та не впливає на порядок оподаткування операцій з векселями.
Відтак, склад податкового правопорушення щодо оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів (простих векселів) податковим органом не доведений, що обумовлює безпідставність збільшення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.
Щодо завищення збитку від операцій з купівлі-продажу акцій.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство (позивач у справі) на підставі договору від 26 грудня 2012 року №ДД65-3/2012 придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Атлас" акції емітента Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Домінанта" у кількості 200 штук вартістю 5 000 000,00 грн.
Вказані акції за договором від 26 грудня 2012 року №ДД65-4/2012 позивач продав Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дельта" вартістю 4 126 000,00 грн.
Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами визначає пункт 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, зміст яких викладений вище.
Податковий орган вважає, що при оподаткуванні операцій з купівлі-продажу акцій порушеним є також підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який надає визначення господарської діяльності, відповідач зазначає про не використання Товариством операції з продажу акцій з метою отримання прибутку.
Як вже зазначалось, до складу доходів платника податку може включатися виключно прибуток за операціями з цінними паперами, а саме перевищення доходів над витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом відповідного звітного періоду. В межах спірних відносин позивач від купівлі та реалізації акцій (цінних паперів) поніс збитки, судами попередніх інстанцій встановлено правильне відображення Товариством фінансового результату за цими операціями у податковому обліку відповідно до вимог пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.
Відсутність жодних доказів того, що витрати, понесені за операціями із цінними паперами не спрямовувались Товариством на отримання доходу та не стосуються його господарської діяльності, обумовлює безпідставність доводів податкового органу. Сама по собі збиткова операція не доводить мету отримання доходу як результату її здійснення.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.
Відсутність складу податкових правопорушень, покладених в основу збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, обумовлює протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 826/20817/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер