Справа № 822/147/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 червня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В січні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті компенсації витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, розраховану відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159 з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2018 року адміністративний позов задовольнив. Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати є неправомірною, оскільки виплата пенсії особі на підставі рішення суду не змінює суті цих виплат та не перетворює їх в одноразову виплату, а тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, у зв'язку з призначенням позивачу заниженого розміру пенсії, внаслідок порушення закону, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що перерахунок та виплата пенсії позивачу за рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 21.07.2017 року за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року були здійснені без порушення місячного строку, передбаченого статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що тільки після того, як суд касаційної інстанції рішенням від 06.10.2017, провадження K/800/32316/17, у відкритті касаційного провадження відповідачу відмовив, останній, у зворотному порядку часу на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2017 прийняв рішення про здійснення перерахунку позивачу пенсії від 03.10.2017, а 18.10.2017 перераховану суму коштів зарахував йому на картку для виплат. Також позивач наголосив, що в період з 01.01.2016 i по 06.10.2017, зловживаючи своїм правом відповідач вчиняв дії, направлені на ухилення від виконання покладеного на нього чинними нормативно-правовими актами обов'язку щодо перерахунку йому пенсії або відтермінування у часі/затримки здійснення такого перерахунку, відповідно саме з вини відповідача донараховану суму пенсії позивач одержав із затримкою, що становить 1 (один) рік, 10 місяців, внаслідок чого він втратив частину доходів.
Позивач в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Постановою від 21.07.2017 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області адміністративний позов задовольнив частково; визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неприйняття відповідного чинному законодавству рішення про перерахунок та виплату йому пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці від 25.05.2017 року № 67/121/49-2017, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області, з 01.01.2016 року без обмеження строком; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути звернення ОСОБА_3 від 08.06.2017 року та прийняти відповідне чинному законодавству рішення щодо перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці від 25.05.2017 року №67/121/49-2017, П/С 8018, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області, з 01.01.2016 року без обмеження строком та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3, пенсійна справа № 8018, заборгованості до пенсії з 01.01.2016 року без обмеження строком відповідно до вимог частини 3 статті 63, частини 3 статті 51 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці від 25.05.2017 року №67/121/49-2017, П/С 8018, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області; в задоволенні решти позову відмовив.
Рішенням про розгляд звернення ОСОБА_3 від 08.06.2017 року на виконання постанови Шепетівського міськрайонного суду від 21.07.2017 року, від 03.10.2017 року № 88/8018 відповідач перерахував пенсію позивачу, відповідно до вимог частини 3 статті 63, частини 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці від 25.05.2017 року № 67/121/49/2017, П/С 8018, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області.
Згідно проведеного перерахунку, розмір пенсії позивача з 01.01.2016 року склав 6472,78 грн. Доплату згідно проведеного перерахунку за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року у розмірі 66392,14 грн позивач отримав 18.10.2017 року.
16.12.2017 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення, нарахування та виплату компенсації у зв'язку з втратою частини грошових доходів, на частину доплати пенсії у розмірі 66392,14 грн.
28.12.2017 № 1248/Ф-8 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви та в листі зазначив, що перерахунок пенсії був обчислений 03.10.2017 року та виплачений 18.10.2017 року, тобто без порушення місячного строку статтею 2 закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Вважаючи бездіяльність щодо відмови у виплаті такої компенсації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) для реалізації цілей та завдань згаданого Закону.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації частини доходів. При цьому, компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського ОСОБА_4 з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
На аргументи відповідача в апеляційній скарзі, що перерахунок та виплата пенсії позивачу за рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 21.07.2017 року за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року були здійснені без порушення місячного строку, передбаченого статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" колегія суддів зазначає наступне.
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року (п. 2 Порядку № 159). Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: 1) пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Таким чином, за змістом наведеної норми, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, зокрема, за рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 21.07.2017 року в період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року.
Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 26 червня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5