Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
27 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/163/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
колегія суддів у складі:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Довгопол М.В.) від 22.02.2018 р. (повний текст рішення виготовлений 22.02.2018 р.) по справі № 816/163/18
за позовом ОСОБА_2
до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії по відмові у перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; визнати протиправним та скасувати рішення № 656 від 13.12.2017 р. про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_2; зобов'язати перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 з 01.10.2017 р. з врахуванням проведених виплат, на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 р. по справі № 816/163/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вкладка № 679822 С до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії А № 022308, видана Полтавською облдержадміністрацією 22.01.2010 р., а також є інвалідом 2 групи, згідно довідки МСЕК № 0018792 друга група інвалідності встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків в/служби з ЛНА на ЧАЕС (а.с. 13-15). Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькому ОУ ПФУ Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 31).
Також судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2017 р. позивач звернувся до Кременчуцького ОУ ПФУ Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 р. на підставі пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 9).
Рішенням Кременчуцького ОУ ПФУ Полтавської області від 13.12.2017 р. № 656 ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» перерахунок проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військових навчаннях із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвaлідністю, тобто передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби
Не погодившись з таким рішення відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що позивач, як військовозобов'язаний, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 26.06.1986 р. по 03.09.1986 р. у складі в/ч 61610. В той же час, згідно трудової книжки в даний період перебував в трудових відносинах з ВАТ «Кредмаш». Документи, які підтверджували перебування на строковій військовій службі, в матеріалах пенсійної справи відсутні (а.с. 10-11).
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № № 796-ХІІ) учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Положеннями ст. 10 Закону № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
При цьому, приписами ст. 59 Закону № 796-ХІІ регулюються питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148-VIII від 03.10.2017 р. ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ викладена в наступній редакції: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу положень наведених вище норм права вбачається, що право на обчислення пенсії по інвалідності виходячи п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року мають право вказані вище особи, які під час проходження дійсної строкової служби стали особами з інвалідністю.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 26.06.1986 р. по 03.09.1986 р. у складі в/ч 61610 не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний.
Так, відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Зазначений Порядок доповнено пунктом 9-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 р. та застосовується з 01.10.2017 р. Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України внесені зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01.10.2017 р.
Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону викладено в новій редакції, яка застосовується з 01.10.2017 р.
Отже, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01.10.2017 р.
Відповідно до п. 1. Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено ст.ст. 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
Позивач вважає, що має право на обчислення його пенсії на підставі п. 9-1 Порядку № 1210 з 01.10.2017 р., оскільки зазначена норма поширюється на осіб, які отримують пенсію за ст. 54 Закону № 796-XII.
Між тим, аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, колегія суддів зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за ст. 59 Закону № 796-XII.
Так, статтею 59 в новій редакції, яка застосовується з 01.10.2017 р. встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів вважає, що ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону № 796-XII.
Так, ст.10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Колегія суддів зазначає, що ст. 59 Закону № 796-XII має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи ст. 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою, отже, п. 9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому, механізм виплати пенсії, право на які встановлено ст. 54 Закону № 796-XII визначено п. 9 Порядку № 1210.
Таким чином, доводи позивача, що він має право на обчислення пенсії за ст. 54 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі п. 9-1 Порядку № 1210, а приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору про перерахунок його пенсії на підставі зазначеного пункту Порядку, є безпідставними.
Що стосується посилання апелянта на висновки семантико-текстуальної експертизи на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду, у зв'язку з чим воно відхиляється.
При цьому, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача, що він має право на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210, оскільки частина речення - «під час проходження дійсної строкової служби» стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, на підтвердження чого надав висновки семантико-текстуальної експертизи від 26.12.2017 р. № 101/17, відповідно до якого право на обчислення пенсії відповідно до зазначеної норми мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; 2) особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; 3) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби, з наступних підстав.
З висновку семантико-текстуальної експертизи встановлено, що під час проведення експертизи було досліджено лише документ під назвою «Зміни що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України 15 листопада 2017 р. № 851», тобто нормативно-правовий акт, яким встановлений механізм обчислення пенсій, без дослідження Закону № 796-XII, який надає право на такі пенсії.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо дискримінації та порушення принципів співмірності і справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в залежності від їхнього правового статусу під час виконання цих робіт, з наступних підстав.
Так, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 05.10.2006 р. № 231-V, тобто до внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VІІІ, передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином до внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VІІІ ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Внесенням змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, законодавець розширив перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, позивач не мав права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ як до внесення змін до цієї норми так і після цього.
При цьому, порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, враховуючи, що Закон № 796-ХІІ диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії, до якої вони належать, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність ознак дискримінації в рішенні відповідача.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Бьорден проти Сполученого Королівства» від 29.04.2008 року, «Рисовський проти України», «Гаша проти Хорватії», «Москаль проти Польші», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 69-71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» «державні органи мотивували скасування рішення 1992 року тим, що його було прийнято помилково, без урахування попередньої обіцянки про виділення цієї ж землі третім особам. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і «“Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Таким чином, висновки, Європейського суду з прав людини стосуються рішень державних органів про скасування рішення 1992 року, за яким у заявника виникло право користування земельною ділянкою, що призвело до порушення майнових прав заявника.
В даних правовідносинах відсутні обставини для застосування зазначених висновків Європейського суду з прав людини, оскільки державним органом, відповідачем, не було допущено помилку, скасовано попереднє рішення або норму закону, за якою позивач набув права на певний розмір пенсії, позивач не мав права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як до внесення змін до Закону № 796-ХІІ так і після їх внесення.
Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Щокін проти України», колегія суддів зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини в зазначеній справі ґрунтувалися на тому, що існувало дві норми національного законодавства, які по різному врегульовували ставки податку, які підлягали сплаті заявником.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ однозначно врегульовують право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а п. 9-1 Порядку № 1210 визначено механізм такого обчислення. Таким чином, приписи зазначених норм належним чином узгоджуються та не надають передумов для неоднозначного тлумачення прав позивача, а тому відсутні обставини для застосування практики Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України».
На підставі наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 р. по справі № 816/163/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 р. по справі № 816/163/18 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 р. по справі № 816/163/18 за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4