10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 296/10064/17
іменем України
"27" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від "05" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови , -
суддя в 1-й інстанції - Драч Ю.І.,
місце ухвалення рішення - м.Житомир,
В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в м. Житомирі Департаменту патрульної поліції про:
- скасування постанови серії БР №211252 від 08 грудня 2017 року про адміністративне стягнення, винесену інспектором Поліщуком Олександром Борисовичем за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.;
- закриття провадження по адміністративній справі.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначив, що 08 грудня 2017 року він на власному автомобілі ЗАЗ 110557, номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Чоп. На 117 км вказаної автодороги його зупинив інспектор роти №2 УПС батальйону ДПП в м. Житомирі лейтенант поліції ОСОБА_3. Після зупинки, не вказавши причини зупинки, інспектор УПС попросив пред'явити документи про право власності на автомобіль, водійське посвідчення та страховий поліс. Після чого, співробітник поліції пояснив причину зупинки тим, що рух автомобіля відбувався поза населеним пунктом з відсутніми денними ходовими вогнями - не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив п.9.8 ПДР України. Позивач також зазначає, що поліцейський не дотримався вимог ст.ст.278, 279 КУпАП та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у справі. Протокол про адміністративне правопорушення не складався.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.04.2018р. позовну заяву ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Житомирі Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови - задоволено.
Скасовано постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 08 грудня 2017 року серії БР №211252, винесену інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомирі Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду зі скаргою, в якій просить рішення від 05.04.2018р. скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нову постанову про відмову в позові. Скаржник зазначає, що якщо порівнювати автомобіль позивача з автомобілями , які рухались в протилежному напрямку , можна відмітити, що вила світла його фар менша , порівняно з цими автомобілями, з чого слід зробити висновок, що позивач рухався на габаритних вогнях. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував те, що правопорушення він не вчиняв або що його вина відсутня.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2017 року інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесено постанову серії БР №211252, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що 08 грудня 2017 року о 16 год. 20 хв. на а/д Київ-Чоп 117 км. рухався поза населеним пунктом без денних ходових вогнів чи ближнього світла фар, чим порушив п.п. 9.8 ПДР України (а.с.5).
Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого представником відповідача відеозапису з нагрудної камери поліцейського (відео файл 20171208204650000007), який досліджено судом, не підтверджено факт порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху. Нагрудною камерою чітко зафіксовано факт здійснення позивачем руху з ввімкненим світлом фар та з увімкненими габаритами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.2 ст.122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ОСОБА_4 дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють ОСОБА_4 дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.9. ОСОБА_4 дорожнього руху, особи, які порушують ці ОСОБА_4, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.9.8 ОСОБА_4 дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов'язок з 1 жовтня по 1 травня поза населеними пунктами вмикати денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що останній 06.12.2017, керуючи транспортним засобом, рухався без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза межами населеного пункту.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції досліджено наданий відповідачем відеозапис (відеофіксація на 39 сек.), який підтверджує факт здійснення позивачем руху з ввімкненим світлом фар та з увімкненими габаритами.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскарженої постанови, оскільки відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху, а отже, і вчинення ним адміністративного проступку.
З приводу доводів позовної заяви щодо недотримання відповідачем процедури розгляду справи про адмінправопорушення суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини шостої ст. 121 КУпАП України відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.ч. 1-3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Також слід звернути увагу на те, що положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в не автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дійсно, за змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ( що не можна в даній справі прослідкувати з відеозапису). У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
За відсутності протоколу а також інших доказів, які б підтверджували роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, колегія суддів не може спростувати його доводи про те, що працівником поліції не було вчинено зазначених дій. Так само суд не може взяти до уваги пояснення відповідача про те, що позивач не оспорював факту скоєння правопорушення. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами.
Підпис у постанові по справі про адміністративні правопорушення свідчить виключно про те, що позивач отримав копію спірної постанови. Жодних його пояснень по суті правопорушення ця постанова не містить.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Крім того, суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Співставляючи вищезазначене з встановленими обставинами справи колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення від імені органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення саме інспектором чи інспекторами патрульної поліції, які виявили правопорушення, не заборонений, однак він є не бажаним.
У такому випадку істотно змінюється правовий статус відповідного суб'єкта. З особи, яка виявила правопорушення, такий інспектор фактично має перетворитися у "квазісудовий" орган, який має забезпечити правопорушнику комплекс гарантованих йому прав та розглянути справу на основі об'єктивної оцінки доказової бази.
За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.
Відтак, судова колегія прийшла до висновку, що постанова про притягнення позивача до відповідальності є незаконною також з підстав недотримання процедури розгляду справи про адмінправопорушення інспектором патрульної поліції.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від "05" квітня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Г. Охрімчук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "27" червня 2018 р.