Іменем України
Київ
26 червня 2018 року
справа №П/811/1786/17
адміністративне провадження №К/9901/48034/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів Чередниченко В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М. у справі № П/811/1786/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екостайл" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року №0019241205, з мотивів безпідставності його прийняття.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (суддя Пасічник Ю.П.) в задоволенні адміністративного позову відмовлено з огляду на наявність в діях (бездіяльності) позивача складу податкового правопорушення щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № П/811/1786/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року №0019241205.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою та не надав оцінки аргументам позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні сум податкових накладних, що призводить до неможливості перевірки правильності нарахування штрафних санкцій. Доказів наявності такого розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідачем на вимогу суду не надано. Наданий суду апеляційної інстанції розрахунок штрафних санкцій до акту перевірки від 03 липня 2017 року №112/11-28-12-05/38852421 не є належним розрахунком до оскарженого податкового повідомлення-рішення в розумінні положень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі - Порядок №1204).
У квітні 2017 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначає про наявність в акті перевірки на сторінках 2 - 6 розрахунку штрафних санкцій в табличному вигляді. Відповідач наголошує на тому, що форма оскарженого податкового повідомлення-рішення не передбачає присутність у ньому сум податкових накладних, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
03 липня 2017 року податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства щодо питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних, за результатами якої складено акт №112/11-28-12-05/38852421, висновками якого є порушення вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України.
17 липня 2017 року податковим органом на підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0019241205, яким до Товариства за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів застосовано штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних в загальній сумі 109838,80 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.
Як зазначено судами попередніх інстанцій склад податкового правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних позивачем не спростований, в обґрунтування позовних вимог Товариством покладені доводи про невідповідність форми та змісту податкового повідомлення-рішення встановленим законодавством вимогам, а також інші організаційні та фінансові обставини Товариства, які стосуються не самого факту порушення податкового законодавства, а наслідків виконання спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність в податковому повідомленні-рішенні сум податкових накладних, щодо яких застосовується штраф, відсутність належного розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення в розумінні Порядку №1204, є достатньою підставою для визнання акту індивідуальної дії відповідача протиправним та його скасування, навіть за відсутності жодних доводів позивача, які свідчать про належне виконання ним обов'язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних у визначеному законом порядку.
Суд не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Пунктом 9 Порядку №1204 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок зокрема штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
При цьому, як зазначено заявником касаційної скарги та вбачається з матеріалів справи, акт перевірки, покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, утримує розрахунок штрафних санкцій в табличному вигляді, в якому зазначені: номера податкових накладних, дата виписки податкових накладних, дата реєстрації податкових накладних, кількість днів затримки, сума податку на додану вартість в податкових накладних, розмір штрафу у відсотках, сума штрафних санкцій.
За положеннями частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічну нормі містить частина перша статті 69 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення камеральної перевірки зокрема щодо своєчасності реєстрації платником податків податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби.
Таким чином, акт перевірки податкового органу, як аналітично-інформаційний документ, має бути досліджений судами попередніх інстанцій на предмет наявності в діях/бездіяльності Товариства складу податкового правопорушення, покладеного в основу застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
В межах спірних правовідносин, судами першої та апеляційної інстанцій акт перевірки в частині правильності обрахування штрафних (фінансових) санкцій не досліджений, не здійснено співставлення даних у таблиці розрахунку до акту перевірки із наявними в матеріалах справи податковими накладними.
Склад податкового правопорушення не досліджений взагалі.
Відсутність у спірному податковому повідомленні-рішенні об'єкту обрахування штрафних (фінансових) санкцій (суми податку на додану вартість, на яку виписані податкові накладні) не є безумовною підставою для визнання такого акту індивідуальної дії протиправним, визначення об'єкту обрахування штрафу має бути здійснено судом виходячи із наданих (витребуваних) первинних документів із співставленням даних, що у них містяться із даними встановленими актом перевірки. Недолік змісту податкового повідомлення-рішення в частині не визначення об'єкту обрахунку штрафу не спростовує самого факту вчинення податкового правопорушення, який має бути доведений податковим органом та досліджений судами попередніх інстанцій.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням допущення вказаних вище порушень як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, справа направляється до суду першої інстанції зі скасуванням усіх судових рішень у справі.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № П/811/1786/17 скасувати.
Справу № П/811/1786/17 направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер