26 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3606/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/290/18 (суддя Димарчук Т.М., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
21 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язання призначити пенсію за вислугою років з дня подання заяви про призначення пенсії.
Рішенням від 11 квітня 2018 року Волинський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що у відповідності до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
В силу положень ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «в» постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за певними посадами.
З аналізу положень наведеного Порядку від 17.07.1992 року № 393 вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а не при визначенні розміру такої пенсії.
Щодо порушення процедури звернення з заявою про призначення пенсії апелянт зазначає, що в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України про «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року, Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області відмовилась підготувати та подати до органів, що призначають пенсії, необхідні для призначення пенсії документи (лист ліквідаційної комісії), а тому я вимушений був особисто підготувати необхідні документи і звернутися із заявою в ГУ ПФУ у Волинській області.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому зазначає, що приписи пункту 3 Порядку 393 суперечать пункту «а» ст.12 Закону №2262, а тому застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки він має вищу юридичну силу.
Тобто, законодавча норма, яка визначає умови призначення пенсії за вислугу років, чітко регламентує питання необхідної тривалості вислуги років і при цьому підкреслює яка саме вислуга враховується для визначення права на призначення такого виду пенсії.
Ухвалюючи рішення, враховуючи думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, Волинський окружний адміністративний суд, прийшов до законного висновку, що календарний рік-це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 ( у високосному році) календарних днів.
Враховуючи, що позивач звільнився зі служби 05.11.2015, для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст.12 Закону 2262 необхідно 22 календарних роки та 6 місяців і більше, а його вислуга в календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців, що є не достатнім для призначення пенсії.
Доводи, позивача щодо необхідності застосування практик різних судових інстанцій при вирішенні даного спору, безпідставні та не заслуговують на увагу, оскільки обставини справи позивача, не відповідають обставинам справ, рішення за якими наведено в адміністративному позові.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що в період з 1995 по 2015 роки ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується послужним списком позивача.
Відповідно до наказу начальника УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 року №319 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, головного експерта з комп'ютерно-технічної експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності відділу криміналістичної експертизи та обліків Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області згідно пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 64 “г” (через скорочення штатів).
Згідно цього ж наказу вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні 21 рік 11 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні 28 років 00 місяців 24 дні.
Позивач 05 грудня 2017 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з заявою про призначення перерахунку пенсії за вислугою років до якої було додано наступні документи: ксерокопію картки фізичної особи - платника податків; витяг з наказу від 05.11.2015 року №319 о/с; анкету відомостей пенсіонера; ксерокопію послужного списку; грошовий атестат №4; довідку про склад сім'ї; копію свідоцтва про шлюб; ксерокопію свідоцтва про народження та паспорти дітей; ксерокопію витягу з державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; довідку служби у справах дітей Луцької міської ради від 16.11.2017 року №31-60/1749; довідку Луцького ОУПФ України у Волинській області від 24.11.2017 року №7980.
Листом від 31.01.2018 за №777/02-06-39 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача, що відповідно до п."а" ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки 6 місяців і більше. На день звільнення з органів внутрішніх справ, а саме станом на 06.11.2015 року календарна вислуга років позивача становить 21 рік 11 місяців. Враховуючи вищевикладене, призначити пенсію за вислугою років немає правових підстав.
Крім того, листом від 28.12.2017 року за №7/823 УМВС України у Волинській області на заяву позивача повідомило останнього, що його звільнено зі служби 05.11.2015 року, вислуга років в календарному обчисленні становить 21 рік 11 місяців 00 днів. Відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пенсія за вислугу років призначається особам, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки 6 місяців і більше. У зв'язку з цим, відсутні підстави для оформлення розрахунку вислуги років та подання на призначення пенсії на підставі вищевказаного Закону.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у призначенні йому пенсії за вислугою років позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зорема, з того, що позивачем порушено процедуру звернення з заявою про призначення пенсії, оскільки ОСОБА_1 мав звернутися із такою до Ліквідаційної комісії УМВС у Волинській області.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначених у пунктах «б» - «д», «ж», статті 1-2 цього закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону ), незалежно від віку , якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Порядок звернення з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України про «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року, далі - Порядок № 3-1
Так, пунктом 1 вказаного Порядку № 3-1 визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно до положень Порядку № 3-1, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується позивачем в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 в порушення вищевказаної процедури звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області відмовилася підготувати та подати необхідні документи до пенсійного органу, оскільки позивач має право оскаржити в судовому порядку таку відмову. При цьому, звернення позивача безпосередньо до пенсійного органу суперечить передбаченому законом порядку та є передчасним.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, для призначення пенсії за вислугу років необхідно подавати заяву виключно через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб. У випадку відмови уповноваженого структурного підрозділу у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформити всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, така відмова може бути оскаржена позивачем у визначеному законом порядку.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/290/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного ОСОБА_3 протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_4
Постанова в повному обсязі складена 27 червня 2018 року.