25 червня 2018 року справа №812/1303/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., позивача - ОСОБА_1, представника відповідачів - ОСОБА_2, діючої за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 812/1303/17 (головуючий суддя І інстанції - Ірметова О.В.), складену у повному обсязі 09 лютого 2018 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про скасування наказів та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
18 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (з урахуванням уточнень) про:
- визнання протиправними та скасування наказу ДФС України №1821-о від 02 серпня року 2017 “Про звільнення ОСОБА_1С.” та наказу ДФС України №1984-о від 28 серпня 2017 року “Про внесення змін до наказу ДФС України від 02 серпня 2017 року №1821-о”;
- визнання протиправними та скасування наказу Головного управління ДФС у Луганській області №424-о від 02 серпня 2017 року “Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки” та наказу Головного управління ДФС у Луганській області №445-о від 28 серпня 2017 року “Про внесення змін до наказу ГУ ДФС від 02.08.2017 № 424-о”;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області;
- стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 серпня 2017 року і до моменту фактичного поновлення на посаді першого заступника Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 2-4 т. 1, 113-115 т. 2).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані накази ДФС України №1821- о від 02 серпня 2017 року “Про звільнення ОСОБА_1С.” та № 1984-о від 28 серпня 2017 року “Про внесення змін до наказу ДФС України №1821- о від 02 серпня 2017 року”. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о “Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки” та від 28 серпня 2017 року №445-о “Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о”. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 29 серпня 2017 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 58 608,00 грн. з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 141-146 т.2)
Не погодившись із судовим рішенням, Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС у Луганській області подали апеляційні скарги, в яких просили суд скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 812/1303/17 та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначили, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року по справі №812/1015/17, залишеною ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДФС України, Головного управління ДФС у Луганській області щодо направлення пропозицій до ДФС України про скорочення посади першого заступника Головного управління ДФС у Луганській області, затвердження ДФС України переліку змін №2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області, введення їх в дію наказом Головного управління ДФС у Луганській області відмовлено за необґрунтованістю.
Зазначили, що позивачу станом на 02 червня 2017 року було достеменно відомо про те, що посада заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області є вакантною, і про наявність судових рішень про поновлення на цій посаді іншого працівника, про що свідчить його згода на зайняття даної вакантної посади від 31 липня 2017 року.
Апелянт також вказує, що посада начальника управління по роботі з персоналом належить до номенклатури посад начальника Головного управління, разом з тим потребує попереднього погодження на призначення з Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом.
Станом на 17 липня 2017 року посада начальника управління по роботі з персоналом не була вакантною.
Апелянти зазначають, що судом при прийнятті рішення не досліджено у повному обсязі обставини справи, знайдено формальні підстави для прийняття рішення на користь позивача, не враховано особливості проходження служби саме в органах ДФС України, не враховано факту пропонування позивачу всіх наявних посад номенклатури ДФС України, як таких що відповідають його кваліфікаційному рівню та категорії посад державної служби, відтак рішення суду є таким, що підлягає скасуванню (а.с. 158-161 т.2, 163-166 т.2).
Представник апелянтів у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, просила суд їх задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним в своєму відзиві та доповненні на нього, які наявні в матеріалах справи у письмовій формі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року по справі №812/996/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 16 серпня 2016 року, про що ДФС України видано наказ від 29 травня 2017 року №1223-о (том 1 а.с.126).
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 01 червня 2017 року №184-о враховано, що ОСОБА_1 перебуває на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 16 серпня 2016 року, приступив до виконання службових обов'язків на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 01 червня 2017 року (том 1 а.с.139).
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 01 червня 2017 року №339 було введено в дію Перелік змін №2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області, відповідно до якого замість 2 штатних одиниць посади першого заступника введено 1 штатну одиницю посади першого заступника, замість 3 штатних одиниць посади заступника начальника введено 2 штатних одиниці заступника начальника (том 1 а.с.15-17, 122-124).
Правомірність видання наказу №339 від 01.06.2017 щодо затвердження переліку змін № 2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області від 29.05.2017 в частині виведення зі структури посади першого заступника ГУ ДФС у Луганській області, було предметом розгляду у справі №812/1015/17 та підтверджено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2017, залишеного без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, відповідно до яких у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено (том 1 а.с.65-71, 105-108).
02 червня 2017 року позивачем на повідомленні про зміну істотних умов державної служби від 01 червня 2017 року, яким позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та надані пропозиції щодо призначення в порядку переведення, позивачем зроблено напис: “Зміст даного повідомлення не дає можливості ознайомитися з попередженням з підстав, зазначених у моїй заяві, яка подана мною до канцелярії 2 червня 2017 року” (том 1 а.с. 142-143).
02 червня 2017 року позивач звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області із заявою, в якій зазначив, що йому для ознайомлення надано Повідомлення про зміну істотних умов державної служби, в якому зазначено про попередження про звільнення з займаної посади згідно п.п.1 п.1 ст.87 Закону України “Про державну службу”. Зі змісту повідомлення не можливо зробити висновок щодо підстав скорочення чисельності або штату державних службовців. Також зазначено, що ознайомившись із організаційною структурою Головного управління, вважає, що його надану пропозиції щодо переведення не за усіма наявними вакантними посадами в Головному управлінні ДФС у Луганській області. Крім того, надані пропозиції не дають можливості зробити висновок щодо доцільності переведення, тому що не зазначено основні посадові обов'язки та посадовий оклад. Цією заявою ОСОБА_1 просив надати копію рішення або наказу ДФС України, в якому зазначається про скорочення чисельності або штату державних службовців, вказати підстави, у зв'язку з чим в організаційній структурі не має ще однієї посади першого заступника начальника Головного управління, надати увесь наявний перелік вакантних посад Головного управління ДФС у Луганській області із зазначенням посадових обов'язків та посадових окладів, усунути порушення Закону України “Про державну службу” в частині перевищення повноважень, відкликати Повідомлення про зміну істотних умов державної служби на його ім'я (том 1 а.с. 144).
12 липня 2017 року в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3 надано відповідь № 473/12-32-04-02-09 на заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2017 року, в якій зазначено, що норми ст.42 КЗпП України не порушено, підстави для відкликання повідомлення про зміну істотних умов державної служби, відсутні. Серед додатків до цієї відповіді були, зокрема, перелік вакантних посад по ГУ ДФС у Луганській області станом на 01 липня 2017 року та перелік вакантних посад по територіальним ДПІ ГУ ДФС у Луганській області станом на 01 липня 2017 року (том.1 а.с. 145).
17 липня 2017 року позивач звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3 з заявою, в якій, зокрема, просив надати пропозиції щодо посади заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області із зазначенням основних посадових обов'язків та посадового окладу для можливості розгляду питання подальшого переведення на посаду, та звернутися до ДФС України з запитом щодо надання відомостей про вакантні посади ДФС України по всім регіонам України (том.1 а.с. 125).
17 липня 2017 року за № А-737/14/12-32-096-09 ГУ ДФС у Луганській області позивачу було надано перелік вакантних посад по територіальним ДПІ ГУ ДФС у Луганській області станом на 17 липня 2017 року, перелік вакантних посад по ГУ ДФС у Луганській області станом на 17 липня 2017 року та копії положень про ДПІ у м. Лисичанську, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, Первомайську ОДПІ, Рубіжанську ОДПІ, Сватівську ОДПІ, Луганську ОДПІ та Слов'яносербську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (том1 а.с. 145-155).
24 липня 2017 року за № А-746/14/12-32-10-00-33 в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_3 надано позивачу лист “Про розгляд заяви”, в якому зазначено, що стосовно посади заступника начальника наявне рішення суду, яке набрало законної сили, про поновлення на цій посаді іншої особи, та що ГУ ДФС у Луганській області не є розпорядником інформації про вакантні посади державної служби по всім регіонам України, у зв'язку з чим заяву позивача від 17 липня 2017 року б/н листом від 21 липня 2017 року № 2186/8/12-32-04-09 направлено до ДФС України (том1 а.с. 156).
31 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області, в якій зазначив, що в Пропозиціях щодо призначення в порядку переведення не була зазначена посада заступника начальника, що на його думку порушує його право на працю та зазначив про погодження на переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області та просив прийняти заходи для переведення його на цю посаду (том 1 а.с.157).
Головне управління ДФС у Луганській області листом від 01 серпня 2017 року № А-773/14/12-32-04-09 повідомив ОСОБА_1, що посада заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області не є вакантною у зв'язку з призначенням на дану посаду наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2017 року іншого працівника.
Наказом ДФС України від 02 серпня 2017 року №1821-о “Про звільнення ОСОБА_1С.” припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати (том 1 а.с.127).
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о “Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки” припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткової відпустки державного службовця (том 1 а.с.22).
Листом від 02 серпня 2017 року № 2303/8/12-32-04-09 Головне управління ДФС у Луганській області повідомило в.о. голови ДФС України ОСОБА_4 про відсутність на робочому місці першого заступника Головного управління ДФС у Луганській області починаючи з 28 липня 2017 року.
Відповідно до наданих копій листків непрацездатності (том 1 а.с.166-168), табелю обліку використання робочого часу за липень, серпень 2017 та довідок до табелю за липень-серпень 2017 року по керівництву ГУ ДФС у Луганській області (том 1 а.с. 132-135) ОСОБА_1 з 28 липня 2017 року по 23 серпня 2017 року був тимчасово непрацездатний.
Наказом ДФС України від 28 серпня 2017 року №1984-о “Про внесення змін до наказу від 02 серпня 2017 року № 1821-о” пункт 1 наказу ДФС України від 02 серпня 2017 року №1821-о викладено у новій редакції: “Припинити державну службу та звільнити 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати” (том 1 а.с.239).
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 28 серпня 2017 року №445-о внесені зміни до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о (том 1 а.с.141).
28 серпня 2017 року у перший день після виходу на роботу після тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 подав на ім'я в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області заяву про погодження з наданою пропозицією в порядку переведення на посаду Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (том 1 а.с.230). Одночасно з цією заявою ОСОБА_1 подав на ім'я в.о. голови ДФС України ОСОБА_4 заяву про призначення в порядку переведення на посаду начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (том 1 а.с.231).
На зазначену заяву Головне управління ДФС у Луганській області надало відповідь від 11 вересня 2017 року №А-812/14/12-32-04-01-09, в якій зазначено, що у зв'язку із звільненням, переведення на будь-які посади, в тому числі на посаду начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області не вбачається за можливе (том 1 а.с.39).
Не погодившись з звільненням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні діяв протиправно, відтак, накази про звільнення мають бути скасованими, з поновленням позивача на посаді та виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо результату розгляду справи, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України “Про державну службу” підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Відповідно до ч.3 ст.87 Закону України “Про державну службу” процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, підставами для звільнення працівника за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України можуть бути зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації підприємства, установи чи організації або зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною ж 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч.3 ст.40 КЗпП України).
Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а також визначено категорії працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
За змістом же ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про зміни істотних умов державної служби в структурі Головного управління ДФС у Луганській області:
1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад як в Головного управління ДФС у Луганській області так само в структурі Державної фіскальної служби України
2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.
Під час судового засідання в суді першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено доказами, що позивачу під час повідомлення про зміну істотних умов державної служби 02 червня 2017 року не були надані у повному обсязі відомості про вакантні посади.
Суд першої інстанції виходив з таких підстав,що станом на 02 червня 2017 року були вакантні посада заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області та посада начальника управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачами не повністю виконані вимоги законодавства щодо запропонування вакантних посад ДФС України та по всім Головним управлінням ДФС в областях України, оскільки перший відповідач не надав такий перелік на запит позивача, а другий відповідач своїм листом від 03.08.2017року за № 2315/8/12-32-04 просив ДФС України залишити без розгляду запит позивача щодо надання переліку вакантних посад.
Оскільки цього зроблено не було, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції що в діях Головного управління ДФС у Луганській області вбачається порушення положень статей 40, 49 - 2 Кодексу законів про працю України.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що в діях відповідачів при прийнятті спірних наказів вбачається порушення норм КЗпП України, а саме Наказ ДФС України від 02 серпня 2017 року № 1821-о видано всупереч вимогам ч. 3 ст. 40 КЗпП України, якою встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачам в день звільнення було достеменно відомо знаходження позивача на лікарняному, що підтверджується листом ГУ ДФС у Луганській області від 02.08.2017и оку № 2303/12-32-04-09 ( т.1 а.с.236).
Отже, доводи апелянтів щодо необізнаності знаходження позивача на лікарняному, судом апеляційної інстанції відхиляються.
Суд апеляційної інстанції вважає , що Наказ ДФС України від 28 серпня 2017 року № 1984-о також суперечить вимогам ст. 43 Закону України « Про державну службу», оскільки 28 серпня 2017 року ( в останній день роботи )позивач подав заяву про переведення на іншу запропоновану посаду у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, яку не було розглянуто відповідачами та не прийнято ніякого рішення( т.1 а.с.230-231).
В судовому засіданні представник апелянтів підтвердила , що останнім днем роботи позивача є саме 28 серпня 2018 року.
Зазначені порушення також відображені в довідці Національного агентства з питань державної служби за наслідками проведеної позапланової перевірки у Державній фіскальній службі України в період з 20 вересня по 18 жовтня 2017 року, про що було повідомлено позивача листом від 27.10.2017 року за № 8868/20-17.
Аналізуючи встановлені обставини справи, враховуючи те, звільнення позивача відбулось із порушенням трудового законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що накази ДФС України №1821-о від 02 серпня 2017 року та №1984-о від 28 серпня 2017 року, накази Головного управління ДФС у Луганській області №424-о від 02 серпня 2017 року та №445-о від 28 серпня 2017 року про звільнення позивача необхідно визнати протиправним та скасувати, а позивача поновити на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судом апеляційної інстанції враховуються доводи апелянта, що на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області наказом ДФС України від 31 липня 2017 року №1797-о на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року по справі №812/1727/15 було поновлено ОСОБА_5 з 26 жовтня 2015 року (том 2 а.с.71), тому фактично на день повідомлення ОСОБА_1 02 червня 2017 року дана посада не була вакантна та позивачу не пропонувалась, про що він був повідомлений листом ще 17 липня 2017 року.
Також враховуються посилання представника апелянтів на те, що на посаду начальника управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області на адресу ДФС України 31 травня 2017 року( до фактичного поновлення позивача на посаду) було направлено подання щодо погодження призначення на посаду начальника управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_6 (том 2 а.с.102-103), яку на підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 10 липня 2017 року №310-о була переведена ОСОБА_6 (том 2 а.с. 105).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посада начальника управління по роботі з персоналом належить до номенклатури посад начальника Головного управління, разом з тим, потребує погодження на призначення з Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України, на направлення станом на день повідомлення ОСОБА_1 відповідного подання на іншу особу, однак Порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників обліково-контрольної номенклатури ДФС України, затверджений наказом ДФС України 15 червня 2017 року №421 (том 2 а.с. 99), на який посилався представник відповідачів, не містить застережень щодо направлення подання на декілька кандидатів на посаду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 812/1303/17 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25 червня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.
Судді Т.Г. Арабей
ОСОБА_7
ОСОБА_8