26 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
при секретарі Лисиці Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Закритого акціонерного товариства «Тінвестплюс» (UAB «Tinwestplus» (Литва) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 369 за позовом Закритого акціонерного товариства «Тінвестплюс» до Приватного підприємства «Магніт +» про стягнення боргу,-
21 березня 2018 року ЗАТ «Тінвестплюс» (UAB «Tinwestplus» (Литва)звернулося до Апеляційного суду міста Києва з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 369 за позовом ЗАТ «Тінвестплюс» до ПП «Магніт +» про стягнення боргу.
Заяву обґрунтовувало тим, що 17.01.2018 Вільнюським Комерційним Арбітражним Судом у складі одноосібного арбітру Саулюс Асвіжа, було прийняте рішення по справі № 369 за позовом ЗАТ «Тінвестплюс» до ПП «Магніт +» про задоволення вимоги ЗАТ «Тінвестплюс» стягнути з ПП «Магніт +» борг у розмірі 150 519,23 доларів США та судові витрати у розмірі 7 077,98 євро. Рішення суду набрало законної сили, є остаточним та обов'язковим для сторін суперечки, набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути виконане сторонами.
Боржник був належним чином повідомлений про наявність спору, що підтверджується текстом судового рішення та додатками до заяви.
Просило видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 369 про стягнення ПП «Магніт +» (код юридичної особи 35970117) на користь ЗАТ «Тінвестплюс» боргу у розмірі 150 519,23 доларів США та судових витрат у розмірі 7 077,98 євро.
Представник ПП «Магніт +»заперечень на заяву до суду не подав.
У відповідності до ч. 1 ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Справа № 796/83/18
№ провадження: 2-к/796/26/2018
Головуючий суддя: Крижанівська Г.В.
У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 474).
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі -Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, та членом якої є Литва.
Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.
Стаття 4 Конвенції, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; b) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
Згідно з ч. 3 ст. 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
В судовому засіданні представник ЗАТ «Тінвестплюс» підтримав заяву і просив її задовольнити.
Боржник в судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи судом був повідомлений належним чином, судом визнано неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, вивчивши та дослідивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.06.2016 між ЗАТ «Тінвестплюс» та ПП «Магніт +» укладено Контракт купівлі-продажу № TWP2016-06-23.
У зв'язку з невиконанням ПП «Магніт +» своїх зобов'язань за укладеним з ЗАТ «Тінвестплюс» Контрактом на підставі п. 7.2 розділу 7 вказаного Контракту ЗАТ «Тінвестплюс» звернулося до Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду з позовом.
В арбітражному застереженні (розділ 7 Контракту) закріплено, що усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні Договору або пов'язані з ним, якщо їх не вдасться вирішити шляхом переговорів, вирішуються через міжнародний комерційний арбітраж у Вільнюському комерційному арбітражному суді (VCCA, www. arbitrazas. lt). Рішення арбітражного суду є остаточним та обов'язковим для обох сторін. Суперечки остаточно вирішує один арбітр. Мова розгляду - литовська, місце розгляду - Вільнюс (Литва).
На підставі Арбітражного застереження Позивач подав Повідомлення про арбітраж, у якому попросив голову ВКАС обрати та призначити одноосібного арбітра.
Постановою заступника голови ВКАС від 26.06.2017, inter alia, Сторонам було запропоновано призначити одного арбітра за спільною домовленістю протягом 20 днів.
В ухвалі голови ВКАС від 21.08.2017 зазначено, що беручи до уваги те, що Повідомлення про арбітраж та ухвала заступника голови ВКАС від 26.06.2017 вручені Відповідачу 04.07.2017, проте після настання встановленого терміну 24.07.2017 не було отримано даних про зазначеного за спільною домовленістю арбітра, голова ВКАС призначив одноосібним арбітром в Арбітражній справі Саулюса Авіжу.
В надісланому 19.12.2017 електронною поштою повідомлені литовською мовою Відповідач не зазначив заперечень щодо складу Арбітражного суду або арбітражності суперечки. Під час засідання з розгляду справи заперечення щодо компетенції Арбітражного суду також заявлені не були.
17.01.2018 Вільнюським Комерційним Арбітражним Судом прийнято рішення по справі № 369 за позовом ЗАТ «Тінвестплюс» до ПП «Магніт +» про задоволення вимоги ЗАТ «Тінвестплюс» та стягнуто з ПП «Магніт +» борг у розмірі 150 519,23 доларів США та судові витрати у розмірі 7 077,98 євро.
Рішення прийнято у складі: арбітра Саулюса Асвіжа.
Рішення набрало законної сили 17 січня 2018 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню.
Встановлено, що вказане рішення не оскаржене і в добровільному порядку боржником не виконано.
Також з рішення вбачається, що відповідачеві кур'єрською поштою було вручено повідомлення про арбітраж та ухвала ВКАС, у якій був закріплений термін для надання відповіді на повідомлення про арбітраж та ухвала, якою був встановлений час та дата головного засідання з розгляду арбітражу.
Тобто, боржник був належним чином проінформований про факт порушення арбітражної справи, зміст вимог позивача та надані разом з ними докази, процесуальну ухвалу ВКАС та Арбітражного суду і про дату та час призначеного Арбітражним судом головного засідання з розгляду Арбітражної справи та фактично знав про них ( а.с. 30).
Відповідач надав лист литовською мовою, у якому зазначав, що «у цей час відбуваються переговори про укладення мирової угоди», «Здійснюється узгодження розрахунків, оскільки після звернення позивача в суд відповідач здійснив переказ грошовім коштів та зазначена сума до стягнення не відповідає дійсності», «на цей день розмір заборгованості змінився» та висловлювалось прохання «відкласти судовий розгляд для підписання мирової угоди, складення акта про заборгованість, встановлення її розміру та остаточного вирішення суперечки». Однак, відповідачем не було наведено жодних доказів реального проведення переговорів про укладення мирової угоди або інших обставин, які заважали б представнику відповідача з'явитись на судове засідання.
Відповідач у засіданні участь не брав та більше жодних документів Арбітражному суду не надав.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, презюмуючи обов'язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Згідно статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Статтею 478 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Боржником не надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви ЗАТ «Тінвестплюс» відповідно до вимог вищезазначених норм.
Таким чином, судом було встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення вже стало обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
Судом також не визнано, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
У відповідності до частин 1, 6 ст. 479 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Оскільки рішенням міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті та стягувач не звертався з заявою про визначення суми стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, тому суд вказує в ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу.
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 369 за позовом ЗАТ «Тінвестплюс» до ПП «Магніт +» про стягнення боргу, тому заява ЗАТ «Тінвестплюс» про визнання та надання дозволу на виконання даного рішення підлягає задоволенню.
Відповідно, слід видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 369 про стягнення з ПП «Магніт +» боргу у розмірі 150 519,23 доларів США та судових витрат у розмірі 7 077,98 євро.
Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з ПП «Магніт +» на користь ЗАТ «Тінвестплюс» підлягає стягненню 881,00 грн. судового збору, сплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією. (а.с. 3).
Керуючись ст. 141, 268, 351, 352, 474, 477, 479 ЦПК України, суд, -
Заяву Закритого акціонерного товариства «Тінвестплюс» (UAB «Tinwestplus» (Литва) - задовольнити.
Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Вільнюського Комерційного Арбітражного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 369 за позовом Закритого акціонерного товариства «Тінвестплюс» до Приватного підприємства «Магніт +» про стягнення боргу.
Видати виконавчий лист про стягнення з Приватного підприємства «Магніт +» (код юридичної особи 35970117) на користь Закритого акціонерного товариства «Тінвестплюс» (UAB «Tinwestplus» (Литва) (код юридичної особи 303304374) боргу у розмірі 150 519 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) доларів США 23 центи та судові витрати у розмірі 7 077 (сім тисяч сімдесят сім) євро 98 євро центів.
Стягнути з Приватного підприємства «Магніт +» (ідентифікаційний код 35970117) на користь Закритого акціонерного товариства «Тінвестплюс» (UAB «Tinwestplus» (Литва) (ідентифікаційний код 303304374)881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.
Суддя: Г.В. Крижанівська